Ухвала суду № 135830753, 20.04.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1540/26

381/1346/26

УХВАЛА

Іменем України

20 квітня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Яковенко Д.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів,

встановила:

У провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 18 березня 2026 року відкрив провадження в цій справі та призначив її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.04.2026 року відповідач подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу у порядку загального позовного провадження з огляду на предмет спору в цій справі та висновки Верховного Суду у постанові № 21.12.2020 у справі № 357/14928/18.

15.04.2026 представник ОСОБА_2 адвокат Вітер С.В. подав до суду заперечення на вказане клопотання, у якому із посиланням на те, що справа є малозначною, ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, просить відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали цивільної справи та зазначене клопотання суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 1 статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.

Згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги непов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦПК України, питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 274 ЦПК України).

Відповідно до частини 7 статті 277 ЦПК України, частини друга - шоста статті 277 ЦПК України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Зі змісту позову суд встановив, що предметом цього позову є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Ціна позову становить 53620,52 грн, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, приписами ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа віднесена до малозначних справ.

Враховуючи, що справа є малозначною справою, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд вирішив, що ця справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи необхідність розгляду справи в загальному позовному провадженні, відповідач не навів достатніх та переконливих аргументів для необхідності розгляду справи в загальному позовному провадженні.

Поряд з цим суд зазначає, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не обмежує учасників справи у здійсненні ними усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

З урахуванням викладеного, взявши до уваги категорію та складність спору, обсяг та характер поданих доказів у справі, зокрема предмет та підстави позову, врахувавши що ця справа є малозначною, а також беручи до уваги приписи ч. 7 ст. 277 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Крім цього, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 6 ст.279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на те, що у цій справі існують одночасно вказані умови, суд вважає відсутніми правові підстави для задоволення клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.

Разом з тим, суд звертає увагу, що спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, учасники справи не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлені можливості надавати суду свої докази на підтвердження чи спростування вимог позову у строки, визначені судом або законом, заявляти відповідні клопотання та в повному обсязі користуватися правами, передбаченими ЦПК України.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки ця справа не відноситься до переліку справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється без виклику учасників справи.

Таким чином, враховуючи викладені норми чинного процесуального законодавства, відсутність обґрунтованих підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст. 258-261 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів за правилами загального позовного провадження.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК