Рішення № 135829659, 08.04.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/4892/25 Провадження № 2/0274/508/26 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю. О.,

позивача,

представника позивача - адвоката Долженко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, служба у справах дітей виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новооржицької селищної ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Новооржицької селищної ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просить суд: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов позивач обґрунтовує тим, що вона є дочкою відповідача. Її батьки знаходились у зареєстрованому шлюбі з 10.03.2009 по 21.02.2016. Після припинення фактичних шлюбних відносин батьків, з 2015 року вона залишилась проживати з матір`ю.

Після припинення стосунків з матір`ю її батько втратив інтерес і до неї. До 2019 року він до неї приїздив, але дуже рідко, це не було батьківським піклуванням та вихованням, а з 2019 року відповідач повністю самоусунувся від виконання батьківських прав та обов`язків щодо неї, до неї не приїжджає, не телефонує, не піклується про стан її здоров`я, не допомагає з навчанням тощо.

Не зважаючи на наявність рішення суду про стягнення аліментів на її утримання, батько не надає їй матеріального утримання, допомоги та не виконує рішення суду. Заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 26.06.2025 склала 220101,19 грн.

З 2015 року її вихованням, піклуванням та утриманням, займається виключно її мати, з 2019 року - мати та її чоловік, ОСОБА_4 .

Вищевикладені обставини дають підстави дійти безумовного висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав і що це буде відповідати саме інтересам дитини.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 02.10.2025 замінено третіх осіб Орган опіки та піклування Бердичівської районної державної адміністрації, Службу у справах дітей Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради, Міську службу у справах дітей виконавчого комітету Бердичівської міської ради.

Ухвалою суду від 27.11.2025 закрито проведення підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, зазначених у ньому та пояснила, що відповідач тривалий час з нею не спілкується, батьківських обов`язків не виконує. З 2019 року її вихованням, піклуванням та утриманням займається виключно її мати та вітчим ОСОБА_4 .

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, зазначених у ньому та пояснила, що відповідач тривалий час з донькою не спілкується, звинувачує в цьому матір позивача, останній раз був у 2019 році. З того часу вихованням, піклуванням та утриманням позивача займається виключно її мати та вітчим ОСОБА_4 .

Від представників третіх осіб надійшли заяви про розгляд справи в їх відсутності.

06.10.2025 на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дочки ОСОБА_1

27.11.2025 на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Новооржицької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дочки ОСОБА_1 .

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи йому повідомлялось.

Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного пристрою на підставі ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною 1 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту ч. 1 ст. 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 13.11.2020 у справі № 760/6835/18, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 02.11.2020 у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24.04.2019 у справі № 300/908/17.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Подібний висновок викладено у постанові від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

За положенням ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03.12.1986).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 13.04.2020 у справі № 760/468/18, від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18, від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20. Судова практика щодо застосування положень ст. 164 СК Україниє усталеною.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивачку.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 записані батьками: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.01.2016 (справа № 274/5173/15-ц) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.02.2015 (справа № 274/6787/14-ц) вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, щомісячно, на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до повноліття дитини.

02.07.2018 мати позивача ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_4 , та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру від 26.07.2024 та витягу з реєстру Новооржицької селищної ради від 06.06.2025, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з єдиного державного демографічного реєстру від 08.08.2018, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.06.2025 по виконавчому листу 274/6787/14-ц , виданому Бердичівським міськрайонним суду Житомирської області, щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023 заборгованість зі сплати аліментів становила 151370,94 грн, заборгованість зі сплати аліментів станом на 26.06.2025 становить 220101,19 грн.

Згідно довідки сімейного лікаря КНП "ОРЖИЦЬКИЙ ЦПМСД" амбулаторії загальної практики сімейної медицини ОСОБА_7 від 10.07.2025, ОСОБА_1 на "Д" обліку у сімейного лікаря не знаходиться, хронічних захворювань немає, діагноз: здорова. Лікуванням та доглядом дитини займається мати ОСОБА_5 , з батьком дитини ОСОБА_2 сімейний лікар не знайомий.

Згідно листа директора Лазірківської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. В. О. Підпалого Новооржицької селищної ради Полтавської області від 10.07.2025 № 98, ОСОБА_1 навчалася у вказаному навчальному закладі з 01.09.2016, у 2009 році закінчила 9 клас та здобула базову середню освіту. Дитина навчалась переважно на середній рівень, школу відвідувала постійно. Протягом усіх років навчання вихованням дитини займалась мати ОСОБА_3 , яка відвідувала шкільні збори та позакласні заходи. З батьком ОСОБА_2 педагогічний колектив не знайомий, жодного разу не відвідував школу, не спілкувався з класним керівником чи адміністрацією школи. Навчанням дитини не цікавився, жодні шкільні збори та позакласні заходи не відвідував.

Службою у справах дітей виконкому Новооржицької селищної ради складено акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі її заяви. Згідно акту обстеження, у будинку створено умови для проживання, наявні продукти харчування, одяг, оргтехніка. За цією адресою також проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_3 з ОСОБА_4 . Стосунки, традиції сім"ї: дружні, люблячі.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого Новооржицької селищної ради, встановлено, що ОСОБА_1 проживає з матір`ю та вітчимом за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку створено умови для проживання. Батько дитини проживає в м. Бердичеві, до 2019 року інколи приїздив до неї, після 2019 року припинив спілкування та участь у її вихованні, матеріальної допомоги не надає, має заборгованість зі сплати аліментів. Зі слів ОСОБА_8 , чоловік її матері ОСОБА_4 замінив їй батька, який її утримує, займається її вихованням, з ним вона радиться. Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача відносно дочки ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, встановлено, що ОСОБА_1 проживає з матір"ю та вітчимом за адресою: АДРЕСА_1 . Батько після розірвання шлюбу з її матір`ю, з 2015 разом з ними не проживає. Під час бесіди з представниками служби батько повідомив, що останній раз бачив ОСОБА_9 у 2019 році. Аліменти на її утримання батько не сплачував, оскільки офіційно не працював, на день народження доньку не вітав, оскільки вона не вітала його зі святами. Матеріально її не підтримував, проти позбавлення його батьківських прав заперечує. ОСОБА_10 дитини висловлена у позовній заяві. Батько дитини на засідання комісії не з`явився. Враховуючи думку дитини та рекомендації комісії, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача відносно дочки ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні 05.02.2025 зазначив, що він є військовослужбовцем, проживає з позивачем та її матір`ю та піклується про дитину, батько дитини на контакт не йде.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні 24.02.2026 зазначила, що є сусідкою позивача, знає її з матір`ю з 2020 року. ОСОБА_12 що ОСОБА_13 є рідним батьком ОСОБА_8 . Коли одружились то дізналась, що у ОСОБА_8 є рідний батько, який її не підтримує, його ніколи не бачила. Їй відомо, що ОСОБА_14 запрошувала батька, він не з`являвся. Не бачила щоб батько щось дарував дитині, вона сприймає батьком ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_15 рідна тітка позивача, у судовому засіданні 24.02.2026 зазначила, що після розірвання шлюбу батько позивачки проживав окремо від них. Перепон у спілкуванні не було, його просили приїхати до дитини, яка його чекала. Він дзвонив вночі, розповідав, що нещасний, дитина після розмов переживала. На випускний дитина запрошувала батька, однак він не приїхав. Вітчим піклується, допомагає дитині в усьому.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків, свідомого нехтування ним своїми обов`язками і допускається тоді, коли неможливо змінити ставлення батьків до виховання дитини.

Разом з цим, матеріалами справи та дослідженими доказами не підтверджується, що відповідач свідомо та остаточно знехтував своїми обов`язками відносно дочки, втратив цікавість до неї, а інтереси дитини вимагають застосування такого крайнього заходу як позбавлення батька батьківських прав.

Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист її інтересів шляхом позбавлення батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що висновки органів опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача є такими, що мають рекомендаційний характер, оскільки в них не зазначено наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, що у свою чергу були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова Верховного Суду від 15.04.2021 (справа № 243/13192/19-ц).

Вказані висновки оцінені судом у сукупності з іншими доказами і самі по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Окрім того представник органу опіки і піклування виконавчого комітету Новооржицької селищної ради, в судовому засіданні 05.03.2026, підтримучи свій висновок, вказала, що останній складався виключно зі слів позивача, відповідача на засідання комісії не запрошували, оскільки їм не було відомо номер телефону, а тому його думка не з`ясовувалась.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу.

Натомість необґрунтоване та передчасне позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Посилання позивача на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв`язків між ним та дитиною, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав. (постанова Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 553/449/20).

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач жорстоко поводиться з дитиною. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до неї.

Також, доказів того, що до відповідача застосовувалися будь-які заходи впливу, які виявилися безрезультатними, тобто доказів того, що відповідач систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки матеріали справи не містять.

Посилання позивача на наявність заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення батьківським прав.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склалися, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові про позбавлення батьківських прав відмовити повністю, однак, ураховуючи поведінку відповідача по виконанню своїх батьківських обов`язків по відношенню до позивача, його слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини: ОСОБА_1 , що узгоджується з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Також суд покладає на орган опіки і піклування виконавчого комітету Новооржицької селищної ради контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_2 .

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.01.2024 у справі №735/308/21 (провадження № 61-10098св23).

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї доньки ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на Орган опіки і піклування виконавчого комітету Новооржицької селищної ради.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Треті особи:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

-Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, адреса: м. Бердичів, пл. Центральна, 1, ЄДРПОУ 04063602.

-Служба у справах дітей виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, адреса: м. Бердичів, пл. Центральна, 1, ЄДРПОУ 04063602.

-Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новооржицької селищної ради, адреса: Полтавська область, Лубенський район, с-ще Новооржицьке, вул. Центральна, 4.

-Служба у справах дітей виконавчого комітету Новооржицької селищної ради, адреса: Полтавська область, Лубенський район, с-ще Новооржицьке, вул. Центральна, 4.

Повний текст рішення виготовлено 20.04.2026.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА