Рішення № 135829304, 06.04.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 165/3272/25

Провадження № 2/156/35/26

Рядок статзвіту № 15

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 165/3272/25 за позовом

ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 ,

до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,

про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі земельного кадастру, -

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Колодійчук Н. В.,

представник відповідача - Ковальчук О. В. (в режимі відеоконференції),

третя особа ОСОБА_3 - не з`явилася,

представник третьої особи адвокат Свередюк Ю. А.,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Колодійчук Н. В. звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі земельного кадастру.

Представник позивача позовні вимоги мотивує тим, що позивач має намір оформити земельну ділянку 0,36 га, яку рішенням серсії Грядівської сільської ради народних депутатів Іваничівського району від 29.09.1993 року № 17/1 передано у приватну власність діда позивача - ОСОБА_4 та яку позивач успадкував після смерті діда, проте не зміг реалізувати своє право на оформлення земельної ділянки, оскільки площа земельної ділянки, яку хотів оформити позивач (0,36 га) відсутня, а за результатами робіт із землеустрою встановлено фактичну площу земельної ділянки у розмірі 0,2759 га, яка є меншою, ніж площа успадкованої земельної ділянки. При цьому суміжний користувач ОСОБА_3 оформила земельну ділянку 0,0642 га, і, на думку позивача, внаслідок таких дій третьої особи розмір його земельної ділянки з 0,36 га зменшився до фактичних розмірів 0,2759 га. Саме тому позивач не має можливості оформити належну йому земельну ділянку площею 0,36 га та змушений звернутися до суду з даним позовом.

З відзиву на позовну заяву слідує, що відповідач Головне управління Держгеокадастру у Волинській області заперечує проти позову та просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з тих мотивів, що позивач жодними доказами не підтверджує, що на земельну ділянку, яка є його спадковим майном, загальною площею 0,36 га накладається земельна ділянка із кадастровим номером 0721181200:05:002:0025, площею 0,0646 га. Разом з тим, належним доказом у справі, який підтверджує чи спростовує накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує чи наявні порушення прав позивача на земельну ділянку.

А тому, твердження позивача про неможливість реалізувати власне майнове право на отримання у власність спадкової земельної ділянки площею 0,36 га саме через факт накладку земельної ділянки із кадастровим номером 0721181200:05:002:0025, площею 0,0642 га на земельну ділянку загальною площею 0,36 га є надуманими та не заслуговують на увагу суду. Разом з тим, земельна ділянка за кадастровим номером 0721181200:05:002:0025 зареєстрована в Державному реєстрі земель згідно Державного акту серії ЯМ № 654068 від 19.07.2006 року. Відомості про зазначену земельну ділянку перенесено з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Позатим, Головне управління не є належним відповідачем у цій справі, оскільки здійснює державну реєстрацію або скасування державної реєстрації земельних ділянок, а не прав на них. Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Також, у позовній заяві ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовано, які його права та яким чином було порушено саме Головним управлінням. Відповідач вважає, що для скасування державної реєстрації земельної ділянки необхідні правові підстави, які на даний час відсутні.

Зважаючи на вищезазначене, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено в чому полягає незаконність дій Головного управління, а тому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки в позовній заяві жодним чином не аргументовано порушення Головним управлінням вимог законодавства.

Як слідує з письмових пояснень третьої особи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 заперечує проти позову з тих підстав, що рішенням Грядівської сільської ради Іваничівського району № 8/10 від 22 вересня 2003 року було вирішено передати у приватну власність ОСОБА_5 , жительці с. Тишковичі, земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га, і для ведення особистого підсобного господарства у розмірі 0,60 га.

В 2006 році ІНФОРМАЦІЯ_1 Державного земельного кадастру було розроблено технічну документацію зі складання державного акту на право власності на земельні ділянки ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства.

11 серпня 2003 року Грядівською сільською радою було складено акт погодження меж з суміжними користувачами (землевласника), згідно з яким між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було погоджено межі земельної ділянки площею 0,0642 га, власником якої була ОСОБА_5 . Землекористувач ОСОБА_7 поставила особистий підпис на акті та погодила межі спірної земельної ділянки, а відтак і її площу.

На підставі технічної документації Грядівською сільською радою 10 липня 2006 року видано ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 654068. У даному державному акті вказаний кадастровий номер земельної ділянки 0721181200:05:002:0025, площа земельної ділянки становить 0,0642 га, а також вказано, що дана земельна ділянка межую із землею, користувачем якої є ОСОБА_7 . Отже, попередні землекористувачі погодили, що площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , становить 0,064 га, і що при формуванні даної земельної ділянки права ОСОБА_7 не порушуються, тому права позивача теж не можуть бути порушені, а відтак не підлягають захисту в судовому порядку.

ОСОБА_4 (та його спадкоємці) не був власником земельної ділянки площею 0,36 га, яка була виділена йому на підставі рішення сесії Грядівської сільської ради народних депутатів Іваничівського району від 29 вересня 1993 року №17/1, так як дана земельна ділянка не була сформована, не було визначено її меж, отже, не була об`єктом цивільного права. Також не має жодних доказів тому, що земельна ділянка площею 0,36 га мала б межувати саме із земельною ділянки, що на даний час належить ОСОБА_3 , так як у рішенні вказано, що ОСОБА_4 надається земельна ділянка площею 0,36 га «біля житлового будинку». Однак, біля якого будинку вона мала знаходиться не зазначено.

ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельної ділянки в порядку спадкування, земельна ділянка була сформована попереднім власником, рішення про передання земельної ділянки у власність ОСОБА_5 було прийнято на законних підставах, було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, були чітко встановлені межі земельної ділянки та межі були погоджені із суміжними землекористувачами, тому представник третьої особи адвокат Свередюк Ю. А. вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами своє право на скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі земельного кадастру, яка належить ОСОБА_3 , підстав для припинення права власності на земельну ділянку відповідно до ст. 140, 143 ЗК України не зазначено, тому позов не підлягає до задоволенню.

На підставі викладеного представник третьої особи адвокат Свередюк Ю. А. просила у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі земельного кадастру відмовити повністю.

ІІ. Позиції учасників справи

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 адвокат Свередюк Ю. А. заперечувала проти позову з підстав, викладених у письмових поясненнях третьої особи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Після надходження 06.10.2025 цивільної справи № 165/3272/25 до Іваничівського районного суду Волинської області за підсудністю, ухвалою судді від 08.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третья особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі земельного кадастру. Справу постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

22.10.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого викладено у розділі І цього рішення.

Ухвалою суду від 02.12.2025 закрито підготовче провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійни вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі земельного кадастру. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін.

У судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з`явилася, її інтереси в судовому засіданні представляє адвокат Свередюк Ю. А.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

ІV. Встановлені судом обставини справи

З архівного витягу з рішення сесії Грядівської сільської ради народних депутатів Іваничівського району від 29 вересня 1993 року №17/1 слідує, що ОСОБА_4 , жителю с. Тишковичі передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства у розмірі 0,55 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку 0,25 га, які розташовані: 0,36 га біля житлового будинку, 0,32 га за садибою, 0,13 га біля старих теплиць (розміри, так в документі) (а. с.11).

Згідно з довідкою Іваничівської державної нотаріальної контори від 29.03.2024 року, ОСОБА_8 (батько позивача) був спадкоємцем після смерті матері - ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була спадкоємцем після чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , котра прийняла спадщину але не оформила своїх спадкових прав (а. с.12).

З довідки №182/02-14 від 29.03.2024 року виданої Нововолинською державною нотаріальною конторою слідує, що у провадженні Нововолинської державної нотаріальної контори перебуває спадкова справа за 2022 рік до майна померлого ОСОБА_8 (батька позивача). Спадщину прийняв син спадкодавця ОСОБА_1 (а. с. 13).

Отже, дід позивача ОСОБА_4 , спадкоємець ОСОБА_4 та батько позивача ОСОБА_8 за життя право власності на земельну ділянку площею 0,36 га біля житлового будинку не оформили.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3500698172024 від 01.11.2024 року площа земельної ділянки з кадастровим номером 0721181204:04:002:0023 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не вказана (а.с.14).

З додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.11.2024 № НВ-3500698172024 слідує, що межі земельні ділянки такі: від А до Б Нововолинська міська рада; від Б до В Боднар Д. В., від В до Г Нововолинська міська рада, від Г до А Нововолинська міська рада.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.08.2024 № НВ-5300679892024 площа земельної ділянки з кадастровим номером 0721181204:04:002:0022 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,1300 (а.с.14).

З витягу з Державного реєстру речових прав від 02.07.2015 № 433773818 слідує, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування власником земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером № 0721181204:04:002:0023 є позивач у справі ОСОБА_1 (а.с.31).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 15.05.2025 № 427108440 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.05.2014 (а.с.32) власником земельної ділянки площею 0,0642 га з кадастровим номером № 0721181200:05:002:0025 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Тишковичі Володимирського району є третя особа у справі - ОСОБА_3 (а.с.25).

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 04.02.2025 № 29-3-0.31-275/2-25 слідує, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721181200:05:002:0025 зареєстровано за ОСОБА_3 (речове право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.05.2024 року за №12903785) (а.с.28).

З відповіді ТзОВ «ГЕО-ЛЕНДС» від 28.05.2025 № 58 слідує, що на замовлення гр. ОСОБА_1 спеціалістами ТзОВ «ГЕО-ЛЕНДС» було здійснено виїзд на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та проведено топоргафо-геодезичну зйомку земельної ділянки. На підставі топографо-геодезичних робіт у вказаному замовником місці неможливо сформувати земельну ділянку площею 0,36 га. За результатами робіт із землеустрою встановлено фактичну площу земельної ділянки в розмірі 0,2759 га (а.с.30).

Як стверджує позивач, суміжний власник земельної ділянки ОСОБА_3 оформлила земельну ділянку 0,0642 га, що, на думку позивача, зменшило фактичний розмір його земельної ділянки з 0,36 га до 0,2759 га. Саме тому позивач не має можливості оформити належну йому земельну ділянку площею 0,36 га та змушений звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні як свідка допитано ОСОБА_9 яка показала, що її син почав офомляти документи на землю юіля юудинку, однак виявилося, що частина земельної ділянки вже приватизована сусідкою, і тому йому відмовили. Стверджує, що сусідка діяла неправомірна, не мала прав на частину цієї ділянки. не обробляла її, а також нічого їм не повідомила, що оформила право власності. Стверджує, що оскільки ця частина земельної ділянки знаходиться біля їх будинку, тому вона належить їм, а саме - сину, який розпочав оформлення права, а не сусідці - третій особі.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Волинській області позов ОСОБА_1 вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем жодним чином не аргументовано порушення Головним управлінням вимог законодавства та прав позивача. Крім того, відповідач вважає, що є неналежним відповідачем у цій справі.

Третя особа ОСОБА_3 заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що позивач не довів належними та допустимими доказами своє право на скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі земельного кадастру, яка належить ОСОБА_3 , підстав для припинення права власності на земельну ділянку відповідно до ст. 140, 143 ЗК України не зазначено, тому вважає, що позов не підлягає до задоволенню.

V. Застосоване законодавство

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Так, приписами частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до частин 1-4 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Згідно з вимогами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що: «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17)».

Верховний Суду постанова від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19, 20січня 2021 року у справі 203/2/19, 06 вересня 2023 року №712/3869/20, провадження № 61-5621св22 зазначив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75).

VІ. Висновки суду

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

З аналізу наведених норм матеріального та процесуального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, то такі вимоги не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з позовними вимогами про скасування державної реєстрації земельної ділянки 0,0642 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 0721181200:05:002:0025, яка розташована в с. Тишковичі Володимирського району Волинської області, власником якої є третя особа у справі ОСОБА_3 .

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)). Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації це право не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту (пункти 121-123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22). Разом з тим, як зазначає сторона позивача, спірні правовідносини виникли у зв`язку з накладенням земельної ділянки третьої особи ОСОБА_3 на земельну ділянку, яку позивач має намір оформити у порядку спадкування. Отже, між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_3 фактично існує спір щодо меж сусідніх земельних ділянок. Жодна із сторін не оспорює наявність в іншої права на відповідні об`єкти, як такі. Водночас, земельна ділянка, якою користується позивач, не сформована та не виділена йому у власність у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків. Спірні правовідносини, які виникли, безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3 - власника земельної ділянки, про скасування державної реєстрації якої просить позивач, однак ОСОБА_3 не залучена до участі у цій справі саме як співвідповідач.

Суд зауважує, що позивач, користуючись належним чином своїми процесуальними правами, з урахуванням наведених вище обставин, мав реальну можливість звернутись із позовом до належних відповідачів, про яких сам зазначав у позові, однак не визначив ОСОБА_3 як співвідповідача. Також його представник у підготовчому засіданні не був позбавлений можливості подати клопотання про залучення в якості співвідповідача у цій справі вказану особу як правонаступника того, хто ухвалив оскаржуване рішення, однак не зробив цього зазначивши, що суб`єктивний склад учасників справи, на його думку, визначено правильно. Тобто, саме сторона позивача розпорядилася на власний розсуд своїми процесуальними правами та визначилася з колом учасників справи, до яких пред`являються позовні вимоги.

Крім того, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 467/1637/16-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що для застосування того чи іншого способу захисту, потрібно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 (адміністративні провадження № К/9901/16194/19; К/9901/16864/19) зауважено, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57, ), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89)).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним способом захисту права позивача на належну йому земельну ділянку є усунення перешкод у її користуванні, у разі вчинення сусіднім землекористувачем таких дій на спірній частині земельної ділянки, належній позивачу ОСОБА_1 . Вказана правова позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду України від 26.11.2025 року у справі № 185/6481/24.

Таким чином позивачем обрано неправильний спосіб захисту, який не відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, у зв`язку з чим позов до задоволення не підлягає.

Суд не надає оцінку іншим доказам у справі з огляду на відмову у задоволенні позову у з"язку з неналежним способом захисту.

VІІ. Розподіл судових витрат

Беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 5, 10, 12, 13, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі земельного кадастру відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Представник позивача: адвокат Колодійчук Наталія Володимирівна, адреса: АДРЕСА_3 , діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1618 від 21.03.2017 року;

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, код ЄДРПОУ 39767861, місцезнаходження: вул. Винниченка, буд. 67, м. Луцьк, Волинська обл.;

Представник відповідача: Ковальчук Оксана Володимирівна, місцезнаходження: вул. Винниченка, буд. 67, м. Луцьк, Волинська обл.;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне проживання: АДРЕСА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: адвокат Свередюк Юлія Анатоліївна, ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці з 13.04.2026 по 19.04.2026 повний текст рішення складено та підписано 20 квітня 2026 року.

Суддя І. Є. Малюшевська