Рішення № 135829266, 17.04.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/4895/25

2/154/390/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

В грудні 2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 102999213, відповідно до якого відповідачу були надані кредитні кошти у сумі 2000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (додаток №1 до кредитного договору) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ "Мілоан" вчинили визначені ст.ст.11 та 12 ЗУ "Про електрону комерцію". Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, платежі, передбачені кредитним договором, не вносив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 8380 грн. та складається з: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6000 грн. - заборгованість за відсотками; 380,00 грн. - заборгованість за комісією.

04.11.2025 відповідачу надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості.

30.05.2023 між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») укладено договір відступлення прав вимог № 98-МЛ /Т, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 102999213 від 09.02.2023 року. Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ "Мілоан" згідно договору відступлення прав вимоги.

Позивачем вживались заходи щодо досудового врегулювання спору шляхом відправлення письмової претензії про погашення заборгованості, але відповідач не відреагував на неї.

Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 102999213 від 09.02.2023 року у розмірі 8380 грн, яка складається з: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6000 грн. - заборгованість за відсотками; 380,00 грн. - заборгованість за комісією, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 8000грн витрат на професійну правничу допомогу .

Ухвалою судді Володимирського міського суду Волинської області від 18.12.2025 року справу прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом, направив до суду відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки зобов,язання виникли на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. З моменту виникнення права вимоги минуло понад три роки, що перевищує загальний строк позовної давності. При цьому позивач не надав доказів переривання строку позовної давності, визнання ним боргу, здійснення платежів у межах строку позовної давності. Крім того, позивач не довів факту кладення кредитного договору з відповідачем, законності переходу права вимоги на підставі договору факторингу та не надав точного та обґрунтованого розрахунку заборгованості. Вважає, що нараховані проценти, штрафи та пеня є непропорційними, не підтвердженими належним розрахунком. Повідомив, що фактично перебуває за межами України, у зв,язку з чим позбавлений можливості з,явитись в судове засідання, просить справу розглянути за його відсутності. Просить застосувати строк позовної давності, а якщо ні, то відмовити у стягненні штрафних санкцій та процентів як необґрунтованих.

Представником позивача до суду направлено додаткові пояснення, де посилаючись на ЗУ від 15.03.2022 за №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК, що строків давності. Так Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п.19, відповідно до якого «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України» Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, та в подальшому затвердженого ЗУ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відповідно позовну заяву подано без порушень строку позовної давності. Щодо укладення кредитного договору, відповідач, ознайомившись з умовами оформленого договору підписав його за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора. Без отримання смс-повідомлення на номер телефону відповідача, відповідно до якого було здійснено вхід на веб-сайт ТОВ «Мілоан» за допомогою логіна та пароля, кредитний договір не був би укладений. Щодо розрахунку заборгованості, позивачем надано до позову ряд документів, які містять відповідну та підтверджуючу інформацію, які відповідають виписці з особового рахунку за кредитним договором та виписці про щоденні нарахування та погашення. Відносно відступлення права вимоги, позивач надав копії договору відступлення права вимоги між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Акта приймання-передачі Реєстру боржників та Витяг з Реєстру боржників, в якому під №900 вказаний ОСОБА_1 , а також платіжна інструкція, що підтверджує здійснення оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за умовами договору відступлення прав вимоги №98-МЛ/Т від 30.05.2023. Враховуючи вищевикладені обставини, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з,явились, надали заяви в яких просили розглянути справу за їх відсутності.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

09.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 102999213, відповідно до якого відповідачу були надані кредитні кошти у сумі 2000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (додаток №1 до кредитного договору) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надав позичальнику кредит в сумі визначеній договором, про що свідчить платіжне доручення.

П.7.1 договору визначено, що цей договір набуває законної чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права і обов,язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (додаток №1 до кредитного договору) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ "Мілоан" вчинили визначені ст.ст.11 та 12 ЗУ "Про електрону комерцію". Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електроної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ "Мілоан" та відповідачем не був би укладений.

Підтверджденням добровільного укладення відповідачем даного договору є Анкета-заява на кредит №102999213 позичальника від 09.02.2023, що заповнена відповідачем.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, платежі, передбачені кредитним договором, належним чином не вносив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 8380 грн. та складається з: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6000 грн. - заборгованість за відсотками; 380,00 грн. - заборгованість за комісією.

30.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог №98-МЛ /Т, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №102999213 від 09.02.2023 року.

Пунктом 3.2.6 вказаного кредитного договору передбачено, що позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ "Мілоан" згідно договору відступлення прав вимоги.

Позивачем вживались заходи щодо досудового врегулювання спору шляхом відправлення письмової претензії про погашення заборгованості, але відповідач не відреагував на неї.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 102999213 від 09.02.2023 року визначена позивачем як 8380 грн. яка складається з: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6000 грн. - заборгованість за відсотками; 380,00 грн. - заборгованість за комісією.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду щодо їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі, підписаний за допомогою електронного підпису, одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Отже, для отримання кредитних коштів від ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 після реєстрації на сайті товариства, вказавши свої персональні дані, заповнив Анкету-заявку на кредит від 09.02.2023 №102999213 зазначивши основні умови кредитування, свій РНОКПП НОМЕР_1 , паспортні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_2 та інше.

Після отримання заяви на кредит інформаційно-комунікаційна система ТОВ «Мілоан» здійснила його реєстрацію.

При укладенні договору відповідач підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строки кредиту, правил надання фінансових послуг.

На підставі погоджених умов було сформовано заявку на отримання кредиту, кредитний договір, графік платежів, які в свою чергу були направлені відповідачу для підпису в особистий кабінет.

Відповідач, ознайомившись з умовами оформленого договору підписав його за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля- ідентифікатора U20761.

Отже, без отримання смс-повідомлення на номер телефону відповідача, відповідно до якого було здійснено вхід на Веб-сайт ТОВ «Мілоан» за допомогою логіна та пароля, договір між відповідачем та ТОВ «Мілоан» не був би укладений.

Тобто ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію на сайті в результаті чого зміг укласти кредитний договір.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №59082650 від 09.02.2023 за яким ТОВ "Мілоан" перерахувало ОСОБА_1 2000грн.

Електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі (ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

У даній справі відповідач уклав договір з використанням мобільного додатку та уклавши цей договір, він, як позичальник, підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний Договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Суд враховує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Суд, вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, виходить з того, що позивачем надано договір про споживчий кредит, довідку про ідентифікацію до кредитного договору №102999213 від 09.02.2023, розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, заяву на отримання кредиту, анкету-заяву підписані відповідачем електронним підписом.

Надані банком документи є первинними документами, які беззаперечно свідчать про існування у позичальника заборгованості за кредитним договором у визначеному банком розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Також, судом враховується, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц).

Враховуючи вищенаведені обставини та вимоги усталеної судової практики, суд приходить до висновку про спростування позиції відповідача щодо відсутності доказів видачі йому кредитних коштів за спірним кредитним договором.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача боргу в силу неналежного виконання ним своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит № 102999213 від 09.02.2023.

Щодо законності переходу права вимоги на підставі договору факторингу.

Пунктом 3.2.6 кредитного договору передбачено, що позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Судом встановлено той факт, що відповідач уклав договір з використанням мобільного додатку та уклавши цей договір, він, як позичальник, підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Кредитний договір, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , як і договір факторингу, укладений між ТОВ «Мілоан»і позивачем ТОВ «ФК«Кредит-Капітал», у встановленому порядку недійсними не визнавались, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Враховуючи, що судом встановлено факту укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також правомірність відступлення прав вимоги, права вимоги переходить до ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» з моменту підписання сторонами вищезгаданого договору факторингу, після чого ТОВ «Кредит-Капітал» стає кредитором по відношенню до боржників, в тому числі відповідача, стосовно їх заборгованості.

Крім цього, судом встановлено, що відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів всупереч умов договору споживчого кредиту первісним кредиторам.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов,язань, Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості. Також не відреагував на направленому йому позивачем письмову претензію про погашення кредитної заборгованості №22738965/1920 від 04.11.2025. Розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 102999213 від 09.02.2023 станом на момент набуття ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» права вимоги за даним правочином, склав 8380 грн, з яких: 2000грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6000грн сума заборгованості за відсотками, та 380грн комісії. Дані відомості підтверджені позивачем належними документами, а саме випискою з особового рахунка за кредитним договором, випискою про щоденні нарахування та погашення, яка містить детальний розрахунок нарахувань з щоденним відображенням.

Хоча відповідач висловив позицію про необґрунтованість розрахунку заборгованості і непропорційність нарахованих процентів, свого власного контррозрахунку суду не надав, та в чому саме полягає незаконність, необґрунтованість та непропорційність нарахувань, не мотивував. А тому суд приймає його позицію як недоведеною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Щодо позиції відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з п.1.3 договору кредит надається на строк 105 днів з 09.02.2023 і складається з пільгового та поточного періодів.

За п.1.3.1 пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.02.2023.

Пунктом 1.3.2 поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 25.05.2023 (дата остаточного погашення заборгованості).

Отже, за умовами договору №102999213 від 09.02.2023 строк погашення кредиту в повному обсязі у договорі визначено строком 90 днів, тобто настанням певної дати - 25.05.2023, яка і вказана в Графіку розрахунків, тому позовна давність обраховується з моменту закінчення строку кредитування, погодженого сторонами.

З позовом позивач звернувся 02.12.2025.

Законом України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом19 такого змісту:

«19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Так, 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

На даний час строк дії воєнного стану в України продовжено.

Враховуючи зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду у грудні 2025 позивач не пропустив строк позовної давності, а отже позиція відповідача з даного приводу є хибною та такою, що спростовуюється вищенаведеними нормами закону.

Щодо стягнення заборгованості за комісією.

П.1.1 договору кредиту передбачено, що кредитодавець зобов,язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.1.3 надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2, а позичальник зобов,язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за неадання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 та виконати інші зобов,язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.

П1.5.1 комісія за надання кредиту:380грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

За такого, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 в справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі в судовому порядку).

За такого, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати позичальником комісії за надання кредиту, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Виходячи з наведених критеріїв і норм законодавства, суд приходить до висновку, що позиція відповідача відносно нарахованої позивачем комісії є недоведеною.

Аналізуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №102999213 від 09.02.2023 в розмірі заявленому позивачем, а саме 8380 грн, з яких: 2000грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6000грн сума заборгованості за відсотками та 380грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивачем до матеріалів справи додано Договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, ордер, Акт надання послуг №Д/8772 від 12.11.2025, детальний опис наданих послуг до Акту №Д/8772 від 12.11.2025.

У розумінні умов частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи має сплатити. Про це наголошує Верховний суд у постановах від 03.10.2019(справа №922/445/19), від 09.06.2020 (справа №5020-961/2012), від 02.09.2020 (справа №329/766/18).

Стороною відповідача при подачі відзиву будь яких зауважень щодо застосування принципу розумності та співмірності при вирішення питання щодо стягнення правничої допомоги, не висловлено, а враховуючи усталену судову практику, суд позбавлений можливості зменшувати розмір винагороди за власної ініціативи.

Отже, враховуючи вищенаведені критерії та вимоги законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу є співрозмірними та обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача у розмірі 8000грн.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40грн згідно платіжної інструкції №35302 від 24.11.2025.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» слід стягнути 2422,40грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВ ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, місце реєстрації: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за договором №102999213 від 09.02.2023 в сумі 8380 (вісім тисяч триста вісімдесят) грн, яка складається з: 2000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6000грн - відсотки за користування кредитом, та 380 грн комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, місце реєстрації: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 2422,40( дві тисячі чотириста двадцять дві),40 гривень в рахунок відшкодування судового збору та 8000грн (вісім тисяч)грн правової допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна Пустовойт