Рішення № 135823607, 15.04.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/4770/25

Провадження № 2/610/731/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Феленка Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Петрової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

08.12.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СЕНС БАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 501275097 від 05.11.2020 в сумі 72 629,24 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 05.11.2020 між АТ "Альфа Банк" (натепер АТ "СЕНС БАНК") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем оферти на укладення угоди про надання кредиту та прийняття банком цієї пропозиції. За умовами укладеного договору позивач (банк) зобов`язався надати відповідачу (позичальнику) кредит за типом "Кредит готівкою" у сумі 30 850 грн строком на 48 місяців, а відповідач взяла на себе зобов`язання повертати кредит, виплачувати проценти за фіксованою процентною ставкою 22,99 % річних в строки та на умовах, визначених цим правочином, та комісійну винагороду за обслуговування кредиту у розмірі 2,45 % від суми кредиту. Сторонами обумовлено порядок повернення кредиту, складено відповідний графік платежів. Позивач взяті на себе обов`язки за договором виконав у повному обсязі та 05.11.2020 надав відповідачу грошові кошти у визначеній договором сумі. Проте відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів за угодою про надання кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 72 629,24 грн, з яких: 24 016,04 грн заборгованість за тілом кредиту; 18 380,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 30 233,20 грн заборгованість за комісією. Посилаючись на викладене, АТ "СЕНС БАНК" просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за угодою про надання кредиту № 501275097 від 05.11.2020, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 301,40 грн (а.с. 2-6).

06.02.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково у загальній сумі 38 396,04 грн, з яких: 20 016,04 грн заборгованість за тілом кредиту; 18 380,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначила, що з часу подання позивачем позовної заяви нею було частково погашено заборгованість за наданим кредитом у загальному розмірі 4 000 грн, про що надала відповідні квитанції. Відтак загальна сума заборгованості за тілом кредиту зменшилася до 20 016,04 грн. Позовні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту у сумі 30 233,20 грн не визнає, оскільки вважає вказану умову договору нікчемною, оскільки вона суперечить публічному порядку. З цієї підстави просила суд відмовити у задоволенні позову в цій частині. Крім того, відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченого часу на їх виконання, оскільки складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а також у справах даної категорії наявна усталена судова практика, що не вимагало вивчення та застосування додаткових джерел права, розгляд справи проводився у спрощеному провадженні. Вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн (а.с. 52-54).

25.02.2026 через електронний кабінет в системі "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення, подані в порядку ст. 43 ЦПК України. Представник позивача зазначила, що сплата комісії за обслуговування кредиту передбачена умовами кредитного договору, зокрема пунктами 2.16, 2.7.1, які було узгоджено сторонами під час укладення договору. Доводи відповідача щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представник позивача вважає безпідставними та необґрунтованими (а.с. 69-72).

Разом з цим, докази, долучені позивачем до додаткових пояснень, не приймаються судом, оскільки подані з порушенням вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України, якою визначено обов`язок позивача подавати докази разом з поданням позовної заяви. Про наявність об`єктивних причин, з яких вказані докази не могли бути подані у встановлений законом строк, позивачем не повідомлено.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, подала заяву, у якій позовні вимоги підтримала, просила розглядати справу за її відсутності (а.с. 153).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення була повідомлена належним чином. 13.04.2026 її представник адвокат Корнієнко Н.В. подала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 152).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

06.01.2026 позовну заяву АТ "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято до провадження Балаклійського районного суду Харківської області, відкрито провадження та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 44).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 05.11.2020 ОСОБА_1 уклала з АТ "Альфа Банк" кредитний договір шляхом підписання акцепту на укладення угоди про надання кредиту № 501275097 (далі Кредитний договір), що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501275097, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ "Альфа-Банк" на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", графіком платежів та розрахунком сукупності вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, паспортом споживчого кредиту від 05.11.2020, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які були підписані відповідачем власноруч (а.с. 8-12).

В паспорті споживчого кредиту визначено умови кредитного договору, відповідно до яких відповідачу надано банком споживчий кредит у сумі 30 850 грн шляхом безготівкового переказу на її рахунок, строком на 48 місяців. Умовами договору передбачено сплату процентів за користування кредитними коштами, які нараховуються за фіксованою процентною ставкою 22,99 % річних, а також сплату за розрахунково-комісійне обслуговування (РКО) у розмірі 755,83 грн щомісячно (а.с. 11).

З меморіального ордеру № 906941 від 05.11.2020 убачається, що з рахунку платника АТ "СЕНС БАНК" НОМЕР_1 на рахунок отримувача НОМЕР_2 , відкритий в АТ "СЕНС БАНК" (на час укладення кредитного договору "Альфа банк") на ім`я ОСОБА_1 , позивачем було перераховано кредитні кошти у сумі 30 850 грн за договором № 501275097 від 05.11.2020 (а.с. 15).

За даними виписки по особовому рахунку за період 05.11.2020-01.10.2025 встановлено, що 05.11.2020 відповідачу н рахунок НОМЕР_2 було зараховано від АТ "Альфа-Банк" грошові кошти у сумі 30 850 грн, вона користувалася кредитними коштами, здійснювала періодичні часткові погашення заборгованості (а.с. 16-24).

Факт укладення кредитного договору та узгодження сторонами його умов в частині розміру кредиту, нарахованих процентів та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ "Альфа Банк" затверджено рішення про зміну найменування АТ "Альфа Банк" на АТ "СЕНС БАНК".

З метою досудового, добровільного врегулювання спору позивач на адресу позичальника направляв вимогу про усунення порушень, у якій повідомляв відповідачу про розмір заборгованості, яка утворилася за кредитним договором № 501275097 від 05.11.2020 станом на 24.03.2025 у сумі 68 984,41 грн та вимагав протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги погасити заборгованість у вказаному розмірі (а.с. 26-27).

Як убачається зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 501275097 від 05.11.2020, станом на 01.10.2025 загальна сума заборгованості відповідача становить 72 629,24 грн, з яких: 24 016,04 грн заборгованість за тілом кредиту; 18 380 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 30 233,20 грн комісія за обслуговування кредиту (а.с. 25).

На час розгляду справи судом, відповідач подала докази, що свідчать про часткове погашення заборгованості у загальному розмірі 4 000 грн (а.с. 55-58).

З поданої відповідачем довідки про стан заборгованості за кредитом, сформованої АТ "СЕНС БАНК" 04.02.2026 встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 501275097 від 05.11.2020 станом на 04.02.2026 становить 68 629,24 грн та складається з суми кредиту 20 016,04 грн, нарахованих процентів 18 380 грн, нарахованої комісії 30 233,20 грн (а.с. 59).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Мотиви суду.

Як було встановлено судом, між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі угоди про надання кредиту № 501275097 від 05.11.2020 (Кредитного договору).

Зазначеним Кредитним договором були визначені його предмет, розмір, строки та умови повернення кредиту, розміри плати за користування кредитними коштами та інші умови правовідношення.

Спір стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитними коштами та комісії за обслуговування кредиту.

На підтвердження виконання АТ "Альфа-Банк" зобов`язання за кредитним договором позивачем надано меморіальний ордер № 906941 від 05.11.2020, з якого убачається, що 05.11.2020 на рахунок відповідача ОСОБА_1 було зараховано кредитні кошти у сумі 30 850 грн за кредитним договором № 501275097 від 05.11.2020.

Внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту, сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів та комісії за обслуговування кредиту позивачем було здійснено відповідний розрахунок за вказаним вище кредитним договором, згідно з яким заборгованість відповідача становить 72 629,24 грн, з яких: 24 016,04 грн заборгованість за тілом кредиту; 18 380 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 30 233,20 грн комісія за обслуговування кредиту.

Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості у загальному розмірі 4 000 грн. З урахуванням зазначеної суми, ОСОБА_1 визнала позовні вимоги в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту у сумі 20 016,04 грн (24 016,04 4 000 = 20 016,04) та нарахованих процентів за користування кредитом у сумі 18 380 грн, а всього 38 396,04 грн.

Разом з цим, стосовно нарахування позивачем комісії за обслуговування кредиту суд зазначає таке.

10.06.2017 набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст ст. 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

З матеріалів цієї справи не убачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за обслуговування кредиту, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Виходячи з наведеного вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 30 233,20 грн задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем не надано даних, що свідчать про повне погашення заборгованості, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення її від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ "СЕНС БАНК", а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 01.10.2025, в розмірі 38 396,04 грн, з яких: 20 013,04 грн заборгованість за тілом кредитом; 18 380 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 2 422,40 грн судового збору (а.с. 1).

У зв`язку із частковим задоволенням позову суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у сумі 1 280,62 гривень ( 38 396,04 х 2 422,40/ 72 629,24 = 1 280,62).

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

28.01.2025 між Адвокатським об`єднанням "СмартЛекс" (виконавець) і АТ "СЕНС БАНК" (замовник) укладено договір про надання послуг № 1006 (далі Договір), яким визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, які полягають, зокрема, у здійсненні в його інтересах дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (а.с. 30-33.

Пунктом 3.1 Договору визначено розмір гонорару за надані послуги у такому розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375 грн, за отримання рішення суду 225 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 %.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 137 ЦПК передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих сторонами документів, суд вважає співмірним наданий адвокатським об`єднанням "СмартЛекс" обсяг послуг з їх вартістю 6 301,40 грн, враховуючи умови договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, фактичний вид правової допомоги, складність справи, затрачений час на надання таких послуг.

Доводи відповідача щодо неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не містять конкретних заперечень, ґрунтуються лише на загальних твердженнях та власних припущеннях.

Відтак внаслідок часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню в сумі 3 331,29 (38 396,04 х 6 301,40/ 72 629,24 = 3 331,29).

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 207, 526, 612, 617, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СЕНС БАНК" заборгованість за угодою про надання кредиту № 5012755097 від 05.11.2020 у сумі 38 396 (тридцять вісім тисяч триста дев`яносто шість) гривень 04 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СЕНС БАНК" витрати зі сплати судового збору у сумі 1 280,62 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 331,29 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СЕНС БАНК" місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року

СуддяЮ.А. Феленко