Рішення № 135819255, 03.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/9996/25

Провадження № 2-др/204/37/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(д о д а т к о в е)

03 квітня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши заяву представниці позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - Кириченко Ольги Миколаївни, про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 202/9996/25, -

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, судова справа № 202/9996/25.

09 березня 2026 року у вказаній справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 2014492735 від 06 січня 2017 року у сумі 20 543 гривні 58 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 13 671 гривня 42 копійки та заборгованості за відсотками у сумі 6 872 гривні 16 копійок. Вирішено питання розподілу судових витрат.

23 березня 2026 року на адресу суду надійшла заява представниці позивача ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - Кириченко О.М., про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Також вказано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, а тому прохає суд стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 8 500 гривень.

Розглянувши заяву, ознайомившись із рішенням суду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд не вбачає необхідності викликати сторони в судове засідання, у зв`язку з чим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення суду зазначається розподіл судових витрат.

Так, частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Крім того, нормами ч. ч. 6, 7 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат, зокрема, на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірними зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 139 ЦПК України визначено, що у випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову

При цьому, вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Більш того, суд зазначає про те, що приписами ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на сторін: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судом встановлено, що 09 березня 2026 року у вказаній справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що правову допомогу ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у даній справі на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 травня 2023 року та ордеру серії АЕ № 1421264 від 04 вересня 2025 року надавало адвокатське бюро «Юлії Чміль», в особі керуючого бюро адвокатки Юлії Володимирівни Чміль, яка дії на підставі посвідчення адвоката серії ДП № 3080, яке видане 10 червня 2016 року радою адвокатів Дніпропетровської області.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 травня 2023 року, додаток № 1 до вказаного договору від 01 травня 2023 року та акт про надання правничої допомоги № 0910-25 до вказаного договору від 09 жовтня 2025 року на суму 8 500 гривень.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зробила висновок про законність включення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат і наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару. ВП ВС виходила із того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом і клієнтом, у межах правовідносин, між якими й може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. Суд зазначив, що в контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх сумірність із ціною позову та складністю справи.

Водночас судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, зважаючи на обсяг і складність виконаної адвокатським бюро роботи, виходячи з конкретних обставин справи, приймаючи до уваги заявлену позивачем ціну позову (20 543 гривні 58 копійок), співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, задоволення позовних вимог, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 137, 139, 141, 259, 260, 270 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представниці позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - Кириченко Ольги Миколаївни, про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 202/9996/25, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців 9; ЄДРПОУ 43115064) витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Додаткове рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна