Рішення № 135819251, 20.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/13264/25

Провадження № 2-а/204/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до капрала поліції Пришлях Наталії Борисівни 1 взводу 2 роти 1 батальйону, патрульної поліції в Тернопільській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання дій незаконними, -

У С Т А Н О В И В:

11 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача капрала 1 взводу 2 роти 1 батальйону патрульної поліції в Тернопільській області Пришлях Н.Б., із вимогами про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання дій незаконними (а. с. 3-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою поліцейського капрала 1 взводу 2 роти 1 батальйону патрульної поліції в Тернопільській області Пришлях Н.Б., серії ЕНА № 6262309 від 02 грудня 2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема за те, що 24 жовтня 2025 року об 11:10:05, він керуючи автомобілем « Toyota Highlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у населеному пункті м. Тернопіль по вул. Об`їзна, 6, рухався зі швидкістю 78 км/год. При дозволеній швидкості руху 50км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LII IC008352. Стверджує, що він категорично не згоден з даною постановою, оскільки, по-перше, розгляд справи було проведено без його участі та його належного повідомлення про місце, дату та час розгляду справи; по-друге, швидкість руху вказана на підставі некоректних показів приладу (вимір проводився по кривій, а прилад тримався у руках). Тому, прохає суд оскаржувану постанову скасувати, провадження по справі закрити, а судові витрати стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 15-16).

19 грудня 2025 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 17 грудня 2025 року, позивачем усунуто (а. с. 18-28).

Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 29), копія якої надіслана учасникам справи 22 грудня 2025 року за вихідним № 31307/25-вих/2-а/204/89/25 (а. с. 30).

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року до у часті у справі у якості третьої особи, на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Департамент патрульної поліції (а. с. 41-42).

02 лютого 2026 року на адресу суду надійшов відзив представниці третьої особи Департамент патрульної поліції Лобач М. (а. с. 46-50), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти задоволення позовних вимог заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає, що під час несення служби в м. Тернополі по вул. Об`їзній, 6, 24 жовтня 2025 року поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП капралом поліції Пришляк Н.Б., за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LТI 20/20 (серійний номер ТC008352) було виявлено порушення ПДР, а саме, що водій транспортного засобу марки Toyota Highlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 78 км/год, при дозволеній 50 км/год, чим порушив п. 12.9.б ПДР. Вказує, що до матеріалів справи в якості доказу долучено фотознімок, на якому чітко зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, водій якого перевищив встановлені ПДР обмеження швидкісного режиму для населеного пункту. При цьому зазначає, що TruCam LТI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Вказано, що з відстані 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Після чого прилад починає вимірювання швидкості та включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Зазначено, що після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості, водночас про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. В свою чергу, при фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки правопорушника. Вказано, що в матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam ТС008352, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 78 км/год, при цьому в момент фіксації швидкості дистанція становила 234,5 м. Разом з цим, зазначено, що під час фіксації швидкості, позивач, ймовірно з метою уникнення адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості, здійснив маневр максимального близького наближення до транспортного засобу, який рухався у крайньому правому ряду, а також до вантажного автомобіля, що рухався попереду у крайній лівій смузі, внаслідок чого передній державний номерний знак транспортного засобу чітко не фіксувався протягом більшої частини відеозапису. Водночас, зазначає про те, що на початку фіксації швидкості на відео наявний момент, де номерний знак автомобіля проглядається чітко, що дає змогу однозначно ідентифікувати транспортний засіб позивача. Вказує, що згідно з технічними характеристиками приладу TruCam, тривалість збереженого відеофайлу становить приблизно 2 секунди, тому під час перегляду відео може візуально створюватися враження, ніби прилад знаходиться у русі або тремтить у руках інспектора, однак це є особливістю короткотривалої відеофіксації, а відтак не є порушенням порядку проведення вимірювання. Стверджує, що застосування приладу TruCam шляхом його тримання у руках є законним, оскільки згідно листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49, цей прилад відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто створений для утримання у руках під час вимірювань. Відтак, правопорушення фіксується в ручному режимі, а не в автоматичному, а тому вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не розповсюджуються на спірні правовідносини. Разом з цим, зазначає про те, що під час розгляду адміністративного правопорушення, працівником поліції було задоволено клопотання позивача про перенесення дати розгляду справи у зв`язку із бажанням останнього скористатися правовою допомогою, але в подальшому на адресу УПП в Тернопільській області останній не з`явився. Стверджує, що з цих підстав, 02 грудня 2025 року було винесено спірну постанову копія якої надіслана на адресу позивача за вих. № 14675. З огляду на зазначене вважає викладені вимоги позивача безпідставними та не підтвердженими жодними допустимими доказами.

02 квітня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив третьої особи (а. с. 83-84), в якій він зазначає про те, що у відзиві зазначено недостовірну інформацію щодо користувача приладу TruCam, оскільки фізично ним користувався лейтенант поліції Пянтковський Р.О., тоді як в постанові вказано відповідача. Більш того, вважає, що викладені у відзиві заперечення третьої особи, жодним чином не спростовує його доводів, зокрема про те, що швидкість руху вказана на підставі некоректних показів приладу (вимір проводився по кривій та під кутом, а прилад тримався у руках, які тремтіли).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02 грудня 2025 року об 09:46:48, поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області капралом поліції Пришляк Н.Б. винесено постанову серії ЕНА № 6262309 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень (а. с. 2).

Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що 24 жовтня 2025 року о 11:10:05, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Highlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у населеному пункті у м. Тернополі на вул. Об`їзній, 6, рухався зі швидкістю 78 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam LII IC008352, чим останнім порушено вимоги п. 12.9 (б) ПДР, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Перевищення швидкості транспортним засобом передбачених знаками 3.29, 3.30, 30.3.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Нормами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій aбo в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав aбo інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням aбo мас визначений строк.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до вимог п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Стаття 122 КУпАП регулює перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

Так, зокрема, частиною 1 вказаної норми визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

При цьому приписами п. 12.9 б ПДР України визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, вимогами ч. 3 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Водночас, частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти.

В разі відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Так, в оскаржувальній постанові зазначено, що до протоколу додається фото порушення, відеодоказ н. к. 474367, 474460.

В матеріалах справи наявний диск з відео, який наданий в якості доказу відповідачем, на якому зафіксовано, що невстановлений транспортний засіб у купі з іншими транспортними засобами рухався зі швидкістю 78 км на годину. Згідно з відео, фіксація руху проводилась не прямим направленням вимірюваного пристрою TruCam. З відеозапису також вбачається, що 24 жовтня 2025 року автомобіль чорного кольору, реєстраційний номер якого неможливо встановити (засвічений), рухався зі швидкістю 78 км на годину. З відео неможливо встановити, що зі швидкістю 78 км/год рухався саме автомобіль, яким кермував позивач. Також надано відео спілкування позивача з поліцейським інспектором, однак на відео, водій свою вину не визнає та заперечує.

Суд зазначає, що за приписами ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Нормами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

У постанові серії ЕНА № 6262309 вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.

Водночас, суд зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися інспектором поліції власноруч, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.

При цьому, контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідач вважає, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, оскільки вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу ТгuСаm, призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.

Однак суд не може погодитися з вказаним, оскільки використання приладу TruCam з рук ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, що в свою чергу свідчить про те, що матеріали справи не містять доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП,

Матеріали справи не містять доказів щодо закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля, яким керував позивач.

При цьому, спосіб використання приладу TruCam допускається в мобільному режимі (з руки), однак це може збільшити похибку вимірювання швидкості руху транспортного засобу та викликати сумнів у коректності показників вимірювання швидкості руху.

Зважаючи на положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Більш того, суд звертає увагу на те, що вимірюючи швидкість в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що надає збільшення швидкості транспортного засобу на кілька км/год.

Зокрема, вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.

Таким чином не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху в ручному порядку.

Крім того на збільшення похибки приладу вимірювання може вплинути наявність транспортних засобів, що рухаються поряд.

Водночас суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», таким чином прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами.

Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Матеріали справи не містять (відповідачем не надано) доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70, 5.76.

Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону вказаного вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, ані постанова серії ЕНА № 6262309, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.

Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відтак, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.

Наведене свідчить про те, що відповідачем при прийнятті цієї постанови неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Водночас, з правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року у справі №816/4340/14, вбачається, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Таким чином, суд доходить переконливого висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6262309 від 02 грудня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закриттю.

Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови

поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області капралом поліції Пришляк Н.Б. серії ЕНА № 6262309 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення слід закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Щодо вимог позивача про визнання дій інспектора протиправними вони задоволенню не підлягають, оскільки за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право прийняти одне з передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України рішень, зокрема, про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, а позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судовий збір відноситься на користь держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до капрала поліції Пришлях Наталії Борисівни 1 взводу 2 роти 1 батальйону, патрульної поліції в Тернопільській області (49003, м. Тернопіль, вул. Івана Котляревського, 24), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент патрульної поліції (49003, м. Тернопіль, вул. Івана Котляревського, 24), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання дій незаконними задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6262309 від 02 грудня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна