Ухвала суду № 135819177, 15.04.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1593/26

Провадження № 1-кс/0203/2810/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

законного представника ОСОБА_5

в режимі відеоконференції:

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білицьке Покровського району Донецької області, громадянина України, учня 11 класу ЗОШ № 10, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, заявлене у рамках кримінального провадження № 12026042110000258, досудове розслідування в якому здійснюється слідчим відділом Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області

встановив:

13 квітня 2026 року до Центрального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження строків тримання під вартою неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_4 . Клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється в тому, що 17 лютого 2026 року близько 23 год. 30 хв. перебуваючи разом з іншим знайомим йому неповнолітнім біля будинку АДРЕСА_3 побачили раніше не знайомого їм ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та познайомилися з ним. В подальшому між ОСОБА_4 та іншим неповнолітнім міг виникнути умисел на заподіяння смерті ОСОБА_7 через раптово виниклі неприязні відносини. Після досягнення домовленості про вчинення вбивства близько 00 год. 00 хв. 18 лютого 2026 р. інший неповнолітній наніс ОСОБА_7 не менше 4 ударів ножем в область спини, а після того як потерпілий впав на землю ОСОБА_4 разом з іншим неповнолітнім нанесли численні удари в область голови та тулуба ОСОБА_7 , спричинивши останньому відкриту черепно-мозкову травму, гостру субдоральну гематому, забій головного мозку та ножове проникаюче поранення брюшної порожнини, від яких ОСОБА_8 втратив свідомість. Заволодівши речами потерпілого: сумкою, годинником, мобільним телефоном, павербанком, шуруповертом, підозрюваний ОСОБА_4 разом з іншими неповнолітнім залишили потерпілого без свідомості в холодну пору року на землі, де його було виявлено працівники патрульної поліції близько 03 год. 10 хв. тієї ж ночі. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 20 лютого 2026 р. відносно підозрюваного ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 квітня 2026 р. без визначення застави. За час, що минув з моменту обрання запобіжного заходу ризики, визначені ст. 177 КПК України, не зменшились, у зв`язку з цим прокурор просить продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 травня 2026 р. без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказував, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинення доведеного до кінця замаху на умисне вбивство, що є особливо тяжким кримінальним правопорушенням проти життя особи, підозрюваний може переховуватись від слідства, здійснювати незаконний вплив на свідків, анкеті дані яких його сталі відомі, при цьому, один зі свідків є неповнолітнім. У зв`язку з цим просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказував, що згідно доданих до клопотання документів не підтверджується факт можливого посягання ОСОБА_4 на життя потерпілого та заволодіння його майном, а кваліфікація дій ОСОБА_4 в повідомленні про підозру є передчасною та завищеною. Згідно протоколу слідчого експерименту вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 міг лише нанести декілька ударів потерпілому, які не становили загрози життю останнього. Також, прокурором не доведені ризики, на які він посилається в обґрунтування свого клопотання, підозрюваний має молодий вік, має міцні соціальні зв`язки, не може жодним чином впливати на свідків. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Законний представник неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_5 підтримала доводи захисника. Підозрюваний в судовому засіданні підтримував свого захисника.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вищезазначене кримінальне правопорушення було зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 18 лютого 2026 року за № 12026042110000258 (а.с. 9). Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчим відділом ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, у зв`язку з чим розгляд клопотання підсудний слідчому судді Центрального районного суду міста Дніпра.

19 лютого 2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України (а.с. а.с. 43 46). Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 20 лютого 2026 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 квітня 2026 року без визначення розмір застави (а.с. 47).

Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Постановою в.о. керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 від 10 квітня 2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026042110000258 продовжено до 18 травня 2026 року (а.с. а.с. 52 57).

На підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні злочину надано відповідні докази: копії рапортів, копія протоколів огляду місця події від 18 лютого 2026 року, копію протоколів допитів свідків та копії протоколу пред`явлення особи за фотознімками, де свідки впізнають підозрюваного як особу, що могла бути причетна до кримінального правопорушення, копію протоколу огляду відеозапису, вилученого з телефону підозрюваного, на якому зафіксовані події можливого вчинення злочину, копія довідки лікарського закладу про стан потерпілого, копія протоколу обшуку за місцем мешкання іншого підозрюваного, в ході якого виявлено речі, що могли належати потерпілому, копія протоколу проведення слідчого експерименту (а.с. а.с. 13 42, 48 51). Вказані докази об`єктивно свідчать про можливе вчинення кримінального правопорушення та можливу причетність до нього підозрюваного ОСОБА_4 та є достатніми для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення. За практикою тлумачення обґрунтованості підозри Європейським Судом з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 28.10.94 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (скарга № 14310/88) на цій стадії докази не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що безсумнівно доводять винуватість у злочині до ступеня, необхідного для засудження обвинувальним вироком чи, принаймні, висунення обвинувачення в формі обвинувального акту, що складає процесуальну мету вже наступних стадій кримінального провадження. При цьому, можлива спільність та узгодженість дій обох підозрюваних, очевидне схвалення дій особи, яка безпосередньо могла заподіювати найбільш тяжкі ушкодження потерпілому, дозволяють дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у причетності до тяжкого насильницького злочину.

При розгляді клопотання слідчого слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, пов`язаного зі спробою позбавлення життя іншої людини, вчиненому відносно військовослужбовця під час воєнного стану, він може переховувався від органів досудового розслідування, має можливість незаконно впливати на свідків чи продовжити свою протиправну діяльність. Зазначені обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та про неможливість запобіганню вказаним ризикам, без застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу. Твердження захисника про недоведеність ризиків, якими прокурор обґрунтовують своє клопотання, не можуть бути враховані з огляду на те, що згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Надаючи оцінку ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з того, що характер та можливі обставини вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , покарання, яке йому загрожує, в своїй сукупності можуть свідчити про ризик переховування від суду та слідства, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Приймаючи до уваги, що одним зі свідків у кримінальному проваджені є неповнолітня особа, якій могло бути надіслано відео з місця вчинення злочину одним з підозрюваних (а.с. а.с. 37 39), слід дійти висновку про наявність ризику незаконного впливу на свідка, що свідчить про наявність обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Характер та спосіб вчинення умисного особливо тяжкого злочину, у причетності до якого підозрюється ОСОБА_4 , свідчить про ризик продовження протиправної діяльності, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом вчинення дій, які явно свідчать про зневагу до суспільних норм та правил співіснування. В даному випадку, відсутність у підозрюваного попередніх судимостей сама по собі не може нівелювати зазначений ризик.

При визначенні можливих запобіжних заходів, слід врахувати, що особисте зобов`язання, домашній арешт та застава не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та його наслідки, а тому слід обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 194 КПК України, оскільки перебуваючи під домашнім арештом підозрюваний не буде позбавлений можливості впивати на свідка через інших осіб, у спілкуванні з якими він не буде обмежений, перебуваючи вдома. Застава, як засіб економічного впливу не кореспондується з насильницьким характером кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 . Крім того, оскільки підозрюваний є неповнолітнім, він не має самостійних джерел для внесення застави. Водночас, у разі внесення застави іншими особами, це не буде достатньою мірою стримуючим для неповнолітнього ОСОБА_4 фактором, що зміг би запобігти ризиками, які є підставою для обрання запобіжного заходу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

Як зазначено в рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Ассенов та інші проти Болгарії») суд повинен враховувати, що тримання під вартою має застосовуватись до неповнолітнього лише як винятковий захід з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження.

Зважаючи на викладені вимог КПК України та враховуючи практику ЄСПЛ слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється в особливо тяжкому злочині, що міг полягати в спробі умисного позбавлення життя особи, з фіксацією процесу посягання на життя людини на відео, що супроводжувалось коментарями особливо зухвалого та цинічного змісту, та подальшим поширенням цього відео. Вказане дозволяє дійти висновку, що у разі не застосування запобіжного заходу, пов`язаного з триманням під вартою, існує ризик помилкового сприйняття більш м`якого запобіжного заходу як заохочення до продовження протиправної діяльності. Це свідчить про винятковість обставин, які в сукупності з іншим доводами, наведеними вище, є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

З цих мотивів немає підстав вважати, що життя дорослої людини має для держави та суспільства меншу цінність, ніж прагнення до створення сприятливих умов для неповнолітнього підозрюваного.

Зважаючи на необхідність завершення призначених експертиз, слідчий суддя приходить до висновку про об`єктивну неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали. Враховуючи вищезазначене слідчий суддя вважає за необхідне продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 травня 2026 року.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства. Приймаючи до уваги зазначене, враховуючи що ОСОБА_10 підозрюється в доведеному до кінця посяганні на умисне заподіянні смерті людини, зважаючи на відомості про можливий спосіб вчинення такого кримінального правопорушення, а також враховуючи раніше викладені доводи проти застосування застави, слід дійти висновку про неможливість запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України у разі звільнення підозрюваного під заставу, у зв`язку з чим застава не визначається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 177, 182, 189, 190 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 травня 2026 року.

Розмір застави не визначати.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 17.04.2026 р. о 14 год. 10 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1