Постанова № 135809309, 17.04.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2036/26

Провадження №3/442/484/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 квітня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Хомик А.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Львівській області про притягнення до відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українки, громадянки України, працюючої на посаді керівника ТОВ «Ірман», проживаючої на АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.163-2 КУпАП,

встановив:

Керівник ТОВ «Ірман» ОСОБА_1 несвоєчасно подала платіжне доручення по податку на додану вартість в сумі 2097,88 грн., визначеної згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2025 року №9409875361 від 30.12.2025, фактично складено 08.01.2026, чим порушила ч.1 ст.163-2 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення №012389 серії ГУ ЛВ №1150.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак, 16.04.2026 подала додаткові пояснення у справі, у яких зазначила, що висновки наведені у протоколі є протиправними, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам законодавства. У своїх доводах зсилається на те, що чинним законодавством України не визначено зобов`язання ТОВ «Ірман» здійснювати самостійно оплату з свого рахунку як платника ПДВ у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ) задекларованих сум податкових зобов`язань за наявності на такому рахунку відповідних залишків коштів, оскільки сплата таких зобов`язань, зокрема по декларації №9409875361 здійснюється Казначейством в автоматичному режимі. На підставі цього, просить провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.

У частині 1 статті 163-2 КУпАП регламентовано адміністративну відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт вчинення даного адміністративного правопорушення стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення №012389 серія ГУ ЛВ №1150 від 05.03.2026, відповідно до якого керівник ТОВ «Ірман» ОСОБА_1 несвоєчасно подала платіжне доручення по податку на додану вартість в сумі 2097,88 грн., визначеної згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2025 року №9409875361 від 30.12.2025, фактично складено 08.01.2026, чим порушила ч.1 ст.163-2 КУпАП; актом про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 13.02.2026 №6147/13-01-04-06/35854211, відповідно до якого в результаті проведення камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату підприємством, узгодженої суми податкового зобов`язання; повідомленням-викликом № 6446/6/13-01-04-06 від 20.02.2026; квитанцією про доставку документів в Електронний кабінет.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи вищенаведене, вбачаю в діях ОСОБА_1 ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП України.

При визначенні адміністративного стягнення, враховую характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також враховуючи обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, приходжу до висновку про необхідність застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Крім того, відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн., який також підлягає стягненню з порушника на користь держави.

Керуючись ч.1 ст.163-2, ст.ст.283, 284 КУпАП,

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. в дохід держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Хомик А.П.