Рішення № 135808185, 20.04.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/445/26

Провадження 2/438/368/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 квітня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі судді Дудар О.В.,

за участі секретаря судового засідання Валькович Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У березні 2026 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» (далі ТОВ «ФК «Позика») звернулось до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних позивач посилається на те, що 3 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІРБІС» (далі- ТОВ «ФК «ІРБІС») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 75725248, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 5500,00 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання за вказаним договором. 1 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, за умовами якого до позивача перейшло право вимога кредитним договором від 3 вересня 2021 року № 75725248 в розмірі 18700,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500 грн; заборгованість за відсотками становить 13200,00 грн. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, 2662,40 грн витрат на сплату судового збору та 5500,00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2026 року вказана позовна заява (справа № 438/445/26) передана судді Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В.

Ухвалою суду від 7 квітня 2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 438/445/26. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 20 квітня 2026 року.

2 квітня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з нього 5500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 13200,00 грн заборгованості за відсотками. Також просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн. Відповідач стверджує, що вимога про стягнення суми відсотків у розмірі більше ніж 50% від суми основного боргу суперечить принципам справедливості та доброчесності, є завищеною та порушує його права як споживача. Відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23. Також стверджу, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою.

9 квітня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що відповідачем фактично не заперечуються наступні обставини укладення (підписання) договору про надання фінансового кредиту від 3 вересня 2021 року № 75725248 з ТОВ «ФК «ІРБІС», факт отримання фінансових послуг від ТОВ «ФК «ІРБІС» у вигляді надання кредитних коштів у сумі 5500,00 грн за кредитним договором; факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі. Також зазначає, що нарахування відсотків здійснювалося виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування. Так, відсотки у розмірі 3300,00 грн нараховані за період з 3 вересня 2021 року по 3 жовтня 2021 року, протягом якого застосовувалась пільгова процентна ставка у розмірі 2 % на день, а відсотки у розмірі 9900,00 грн - за період з 4 жовтня 2021 року по 2 грудня 2021 року, протягом якого застосовувалась стандартна процентна ставка у розмірі 3 % на день. Відповідач не спростував розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надав альтернативного розрахунку заборгованості, а його заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог, без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження. Крім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначених кредитними договорами, ані первісним кредиторам, ані новому кредитору, що свідчить про невиконання ним взятих на себе договірних зобов`язань. Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надав наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 2 січня 2026 року № 39493634_03; копію додаткової угоди від 16 січня 2026 року № 75725248 до договору про надання правової допомоги; копію детального опису робіт (надання послуг) від 2 січня 2026 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 2 січня 2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Горобей Р.Г.

Представник позивача у судове засідання не прибув, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за його участі.

Від відповідача 20 квітня 2026 року надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 3 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІРБІС» (далі- ТОВ «ФК «ІРБІС») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 73611514 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання електронним підписом позичальника.

Пунктом 3.1 договору перебачено, товариство надає кредит клієнту у розмірі 5500,00 грн, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно пункту 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у пункті 4.2 цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 2 грудня 2021 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства (пункт 4.2 договору).

Пунктом 11.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його укладення і діє до 2 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором.

У додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту від 3 вересня 2021 року № 73611514 сторони погодили графік погашення боргу.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що акцепт оферти позичальником (підписання договору електронний підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 73611514 підписано унікальним ідентифікатором 269799, направленим на номер 0672762749, номер карти НОМЕР_1 .

ТОВ «ФК «ІРБІС» зобов`язання за договором від 3 вересня 2021 року № 73611514 виконало, перерахувавши ОСОБА_1 на карту НОМЕР_1 5500,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23 жовтня 2025 року №3152_251023173114, у якому вказано, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ФК «ІРБІС» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1, відповідно до умов якого успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта «03-09-2021 08:42:03 на суму 5500,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 106408359, призначення платежу: Зачисление 5500 грн на карту НОМЕР_2 »

З відзиву вбачається, що відповідач факт укладення договору та отриманні коштів у розмірі 5500,00 грн визнає.

Відповідач належним чином не виконала умови кредитного договору, у вз`язку з чим утворилась заборгованість.

У відповідності до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ІРБІС» за договором про надання фінансового кредиту від 3 вересня 2021 року № 73611514 заборгованість ОСОБА_1 становить 18700,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500 грн; заборгованість за відсотками становить 13200,00 грн.

1 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого до позивача перейшло право вимога кредитним договором від 3 вересня 2021 року № 73611514 у розмірі 18700,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500 грн; заборгованість за відсотками становить 13200,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 1 вересня 2025 року та витягом з реєстру боржників до вказаного договору.

Згідно з платіжною інструкцією від 2 вересня 2025 року № 6054383ТОВ «ФК «Позика» здійснило плату «ФК «ІРБІС» за відступлення права вимоги за договором факторингу від 1 вересня 2025 року №01092025/01 в сумі 3490472,17 грн.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 вказаного Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Відповідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за кредитним договором від 3 вересня 2021 року № 75725248 суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 18700,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5500 грн; заборгованість за відсотками - 13200,00 грн, підлягають задоволенню.

Щодо доводів відзиву про те, що нарахування заборгованості за відсотками є явно завищеним і несправедливим, слід зазначити, що кредитний договір містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, розмір процентних ставок, строк кредитування, строк дії договору, порядок розрахунків, та всі інші істотні умови, передбачені законодавством України.

Пунктом 3.2 договору від 3 вересня 2021 року № 73611514 визначено, що за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у пункті 4.2 цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта

Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

Відповідач взяв на себе зобов`язання за договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків та не виконав їх належним чином, у тому числі не повернув тіло кредиту в повному розмірі.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Умови укладеного між сторонами кредитного договору не є нікчемними в силу положень частини 2 статті 215 ЦК України.

Отже, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяв на себе відповідні зобов`язання. При цьому, нерозуміння умов зобов`язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов`язання, несе відповідальність за його виконання.

Розрахунок, наданий позивачем в частині нарахованих процентів, відповідачем взагалі не спростовано та вказано в якій частині нараховані проценти є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору.

Щодо вимог позивача у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн, суд дійшов наступних висновків.

Представництво інтересів позивача під час судового розгляду даної справи здійснювала ФОП ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 2 січня 2026 року № 39493634/03.

Згідно акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року відповідно до договору про надання правової допомоги від 2 січня 2026 року, № 39493634/03, додаткової угоди, детального опису виконаних робіт, сторони підтверджують надання правової допомоги на суму 5500,00 грн: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин 1000,00 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» - 1500,00 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 3000,00 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд у постанові 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначив, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд враховує, що дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатським об`єднанням робіт (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Таким чином, з врахуванням обсягу виконаної адвокатськими об`єднанням роботи, враховуючи категорію справи, а також беручи до уваги принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» заборгованість за договором від 3 вересня 2021 року № 73611514 в розмірі 18700,00 (вісімнадцять тисяч сімсот) грн,

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» 3000,00 грн витрат на правову допомогу та 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика»», код ЄДРПОУ 39493634, адреса місцезнаходження: 07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ДУДАР