Рішення № 135808086, 20.04.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

20.04.2026

ЄУН 337/6838/25

Провадження №2/337/568/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2025 до суду надійшов вказаний позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бобак О.Б., до Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області, який мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина до складу якої входять садовий будинок АДРЕСА_1 та 1/4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 . 29.07.2025 Самбірською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , номер в Спадковому реєстрі 82018544. Позивачка є спадкоємцем всього майна ОСОБА_2 та 26.09.2025 державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на садовий будинок АДРЕСА_1 . Водночас нотаріусом повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 , яка належала померлому ОСОБА_2 , не може бути видано, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності відсутня інформація про державну реєстрацію права власності на цю нерухомість, а витребувати інформацію про належність частини квартири спадкодавцю з КП «Михайлівське архітектурно-планувальне та техінветарізаційне бюро» є неможливим у зв`язку з тим, що даний орган знаходиться на території України, що тимчасово окупованою РФ та не здійснює свою діяльність. При цьому право власності спадкодавця на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, яке видано 21.02.1994 відділом приватизації та комунальної власності Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області; реєстраційним написом на документі про право власності, відповідно до якого право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було зареєстровано в Михайлівському бюро технічної інвентаризації по 1/4 частині за кожним та записано в реєстрову книгу №189 від 19.03.1994; технічним паспортом на квартиру, в якому співвласниками зазначені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; листом Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області №01-21/1501 від 05.12.2025 про перейменування вулиць; листом Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області №01-21/914 від 04.08.2025 про те, що матеріали інвентарних справ, що знаходились на зберіганні у КП «Михайлівське архітектурно-планувальне та техінветарізаційне бюро» Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області на підконтрольну територію не переміщувались, а КП свою діяльність не здійснює. Через відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності інформації про державну реєстрацію права власності на квартиру, вона не може в нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину.

Просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 25.12.2025 у справі за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

30.01.2026 від представника позивачки - адвоката Бобак О.Б. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому вона просила витребувати з Самбірської державної нотаріальної контори Львівської області копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 12.02.2026 клопотання представника позивачки про витрубвання доказів задоволено, витребувано з Самбірської державної нотаріальної контори Львівської області копію спадкової справи №478/2025, яка була заведена 29.07.2025 (номер спадкової справи у реєстрі: 74395980) після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.03.2026 до суду надійшла витребувана копія спадкової справи №478/2025 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 25.03.2026 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник адвокат Бобак О.Б. в судове засідання не прибули, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача - Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області в підготовче судове засідання не прибув, в матеріалах справи міститься заява представника відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд вважає можливим провести судове засідання у відсутність сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право на житло, що видане 21.02.1994 відділом з приватизації та комунальної власності Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 54,64 кв.м., належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Згідно з реєстраційним написом на вказаному документі про право власності, вищевказана квартира зареєстрована в КП «Михайлівське архітектурно-планувальне та техінветарізаційне бюро» на справі спільної часткової власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (по 1/4 частці за кожним) та записне в реєстрову книгу за №189 від 16.03.1994

Згідно з відомостями, які містяться у технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_3 , загальна площа квартири становить 54,64 кв.м., жила площа - 28,62 кв.м., власниками квартири зазначені: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ідеальна частка власності 1/4, документ, що підтверджує право власності свідоцтво про право власності від 21.02.1994.

Відомості про власності на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 за № 376, територія Михайлівської селищної територіальної громади є тимчасово окупованою територією з 28.02.2022.

Відповідно до інформації, яка міститься у листі Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області за №01-21/915 від 04.08.2025, КП «Михайлівське архітектурно-планувальне та техінвентаризаційне бюро» Михайлівської селищної громади Василівського району Запорізької області не здійснює свою діяльність, матеріали інвентарних справ/архівів/реєстрових книг, що знаходились на зберіганні у КП на підконтрольну територію не переміщувались.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

29.07.2025 ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом звернулась до Самбірської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, у зв`язку з чим заведена спадкова справа №478/2025, реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 82018544.

Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається, що 29.07.2025 від ОСОБА_3 (сина спадкодавця) до державного нотаріуса Самбірської державної нотаріальної контори Львівської областінадійшла заява про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 на користь дружини спадкодавця ОСОБА_1 ; 29.07.2025 ОСОБА_4 (донька спадкодавця) звернулася до державного нотаріуса Самбірської державної нотаріальної контори Львівської областііз заявою, в якій вказала, що їй відомо про відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , вона пропустила строк для прийняття спадщини, спадщину за законом не прийняла, на оформлення спадкових прав не претендує та претендувати не буде, не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 .

Також з матеріалів спадкової справи вбачається, що за життя ОСОБА_2 заповіту не складав, спадкування здійснюється за законом, на дату смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з ним за адресою: АДРЕСА_2 була зареєстрована лише ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18.09.2025 державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Львівської області Коваль Тетяні Володимирівні видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого вона є спадкоємцем майна ОСОБА_2 у вигляді грошового вкладу в сумі 59993,56 грн. з відповідними відсотками, що знаходяться у АТ КБ «ПриватБанк».

26.09.2025 державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Львівської області Коваль Тетяні Володимирівні видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого вона є спадкоємцем майна ОСОБА_2 у вигляді садового будинку АДРЕСА_1 .

Водночас, 26.09.2025 державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Львівської області листом за №1820/02-14 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки інформація про державну реєстрацію права власності на вказану частку квартири відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності, який є його складовою частиною, а витребувати інформацію про належність частки квартири спадкодавцю з КП «Михайлівське архітектурно-планувальне та техінвентаризаційне бюро» є неможливим у зв`язку з тим, що даний орган знаходиться на території України, що тимчасово окупована РФ та не здійснює свою діяльність. Рекомендовано вирішити питання набуття права власності на вказану частку квартири в судовому порядку.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Згідно з ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1,3,5ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч.1ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

В даному випадку суд враховує, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому законом порядку. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, в т.ч. з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивачка ОСОБА_1 правомірно набула право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , оскільки є спадкоємицею за законом першої черги, проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тобто у встановленому законом порядку прийняла спадщину. При цьому, нотаріусом позивачці були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 на інше спадкове майно - грошовий вклад в банківській установі та на садовий будинок. Однак у видачі їй свідоцтва про право на спадщину у вигляді 1/4 частки вищевказаної квартири нотаріусом було фактично відмовлено у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на вказане спадкове майно в державному реєстрі за спадкодавцем.

При цьому, суд вважає, що право власності на 1/4 частку вищевказаної квартири спадкодавець ОСОБА_2 також набув правомірно на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.02.1994 відділом приватизації та комунальної власності Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області. Вказане свідоцтво було зареєстровано в КП «Михайлівське архітектурно-планувальне та техінветарізаційне бюро» 16.03.1994 в реєстровій книзі за №189, що підтверджується відповідним реєстраційним написом на документі про право власності.

Разом з тим, на даний час перевірити цю реєстрацію не має можливості, оскільки вказане БТІ знаходиться на тимчасово окупованій території України та не здійснює свою діяльність, інформація про переміщення інвентарних справ на підконтрольну територію відсутня. Відомості про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також відсутні.

Однак, на думку суду, відсутність державної реєстрації права власності на вказане спадкове майно в державному реєстрі за спадкодавцем ОСОБА_2 не позбавляє позивачку як спадкоємця за законом права на спадщину, оскільки вона належить їй з моменту відкриття спадщини.

Отже, позивачка ОСОБА_1 позбавлена права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину у вигляді зазначеної вище 1/4 частки квартири, яка залишилась після смерті її чоловіка, чим порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіямист.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній метівтручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушене право позивачки шляхом визнання за нею права власності на вищевказане спадкове майно.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 54,64 кв.м., житловою площею 28,62 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова