Рішення № 135808049, 20.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2221/26 2/335/1814/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Лазорко Р.Й., звернулась до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. був вчинений виконавчий напис за №50347 від 24.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості в сумі 59 339,68 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Якименком А.О. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 від 18.01.2022 року. На теперішній час виконавче провадження триває.

Позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис незаконним та таким, що підлягає скасуванню виходячи із того, що однією із основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості та доказів належного направлення стягувачем письмової вимоги про усунення порушень. Разом з цим, позивачем як повідомлення про наявність заборгованості так і письмової вимоги нотаріуса не отримувалось.

Крім цього, оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом за кредитним договром, який не був нотаріально посвідчений.

За вказаних обставин враховуючи те, що нотаріус вчинив виконавчий напис за відсутності доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, а відтак заборгованість не є безспірною, та враховуючи те, що виконавчий напис вчинено за кредитним договором, який нотаріально не посвідчувався вважає, що останній вчинено з порушенням вимог законодавства, а тому його необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Крім цього, на час звернення до суду з цим позовом відповідачем було безпідставно стягнуто з позивача в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 40 520,86 грн.

З урахуванням викладеного позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №50347 від 24.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість в розмірі 59 339,68 грн., а також стягнути з відповідача в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом грошові кошти в сумі 40 520,86 грн.

Також позивачем подано заяву про поновлення строків позовної давності для подання позовної заяви мотивовану наступним. Так,

Також, одночасно з позовною заявою представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів, заяву про забезпечення позову, а також заяву про поновлення строку позовної давності на звернення до суду.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 04 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні без повідомлення (викликум) сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. належним чином засвідчену копію виконавчого напису та засвідчені копії всіх матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 24.12.2021 за №50347 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 59 339,68 грн.

Ухвалою суду від 04 березня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні НОМЕР_2 відкритому на підставі виконавчого напису № 50347 вчиненого 24.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним Договором №26257019876726 від 09.04.2016 у розмірі 59 339,68 грн. - до набрання законної сили рішення суду у справі.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, у відповідності до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 09.04.2016 між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26257019876726 від 09.04.2016. За умовами вказаного договору позивачу надано можливість використання кредитної лінії та встановлено поточний ліміт кредиту у розмірі 1 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності.

24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 50347 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , яка є боржником за Кредитним договором №26257019876726 від 09.04.2016 року, укладеним із ПАТ «ПУМБ» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «ПУМБ», ідентифікаційний код юридичної особи 14282829 заборгованість за Кредитним договором №26257019876726 від 09.04.2016 року.

Строк платежу за Кредитним договором №26257019876726 від 09.04.2016 настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 21.11.2020 року по 21.11.2021 року. Сума заборгованості складає 59 339,68 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 34 721,37 грн; прострочена заборгованість по процентам становить 17 322,56 грн.; неустойка за порушення зобов`язань по кредиту становить 7 295,75 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача АТ «ПУМБ» в розмірі 250,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на корсить стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 59 589,68 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Якименком А.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименка А.О. від 27.10.2025 у ВП НОМЕР_2 накладено арешт на грошові кошти боржника.

Щодо клопотання позивача пропоновлення строку позовної давності на звернення до суду з позовом суд зазначає наступне.

Так, разом з позовною заявою до суду було подано заяву про поновлення строку позовної давності на звернення до суду з позовом в обгрунтування якої зазначено про те, що оспорюваний виконавчий напис №50347 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 24.12.2021. Разом з цим, про існування оспорюваного виконавчого напису позивачу стало відомо з Автоматизованої системи виконавчих проваджень коли на її рахунок було накладено арешт тобто 27.10.2025 року. До цього часу жодних повідомлень про вчинення оспорюваного виконавчого напису позивачем не отримувалось.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. був вчинений виконавчий напис за №50347 від 24.12.2021 року тобто загальний строк позовної давності встановлений ст.257 ЦК України спливає 24.12.2024 року.

Разом з цим, при зверненні до суду позивач зазначила, що про вчинення оспорюваного виконавчого напису їй стало відомо з Автоматизованої системи виконавчих проваджень лише 27.10.2025 року.

В свою чергу відповідачем доказів на спростування вказаних обставин суду не надано.

Крім цього, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року. Таким чином, на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.

Відповідно до Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер.

Разом з цим, 04.09.2025 набув чинності Закон України №4434-IX від 14 травня 2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», відповідно до якого пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключити.

З урахування вищезазначеного суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, у зв`язку з чим, строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не сплив, у зв`язку з чим відсутні підстави для його поновлення.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту: «Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п.1 та п.2 постанови № 662 оприлюднені в Офіційному вісник України 21.03.2017.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Спірний виконавчий напис, вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 24.12.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Тобто, станом на 24.12.2021 року (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору №26257019876726 від 09.04.2016 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ПУМБ» та ОСОБА_1 у простій письмовій формі.

За змістом зазначених вимог чинного законодавства, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави дійти висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19.09.2018 (провадження № 14-12559св18).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем АТ «ПУМБ» не надано суду ні розрахунку заборгованості позивача перед відповідачем, ні копію вимоги про добровільне її погашення із доказами вручення позивачу, не зазначено і строк за який ця сума заборгованості виникла, що би підтверджувало безспірність заявлених вимог.

Також, на виконання ухвали суду про витребування доказів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. не було надано належним чином засвідченої копії виконавчого напису та засвідчені копії всіх матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 24.12.2021 за №50347 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 59 339,68 грн.

Тобто, будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому кредитором нотаріусу Кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору, викладеного вище обґрунтування, має кредитор при зверненні до нотаріуса.

Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, спірності заборгованості позивача перед відповідачем, не спростованої останнім, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача. Оспорюваний виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача коштів, стягнутих за виконавчим написом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.

Одним із випадків відпадання підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

При цьому, відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1)заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності збоку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис за реєстровим номером №50347 від 21 грудня 2021 року визнаний таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов`язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна.

Вказаний правовий висновки зроблений Верховним Судом у постановах від 28 січня 2020 року в справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року в справі № 910/1531/18, від 08 вересня 2021 року у справі 201/6498/20.

Згідно звіту ТОВ «Баядера Логістик» вбачається, що за постановою від 31.01.2022 ВП НОМЕР_2 на користь АТ «ПУМБ» з ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2023 року по 31 січня 2026 року здійснено відрахувань на загальну суму 40 520,86 грн.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 40 520,86 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання ним правової допомоги позивачеві підтверджено договором про надання правничої допомоги від 21.02.2026, укладеним між позивачем та адвокатом Лазорко Р.Й., детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лазорко Р.Й. в рамках виконання умов Договору про надання правничої допомоги №15 від 21.02.2026 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Лазорко Р.Й. згідно якого вартість наданих адвокатом послуг становить 4 000,00 грн., копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів №@2PL116042 від 24.02.2026 згідно якої ОСОБА_1. по договору № 15 від 21.02.2026 сплачено на рахунок ФОП Лазорко Р.Й. 4 000,00 грн.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалось.

Таким чином суд вважає, що позивачем доведено, що ним понесені витрати на правову допомогу, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати в сумі 4 000,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а всього стягнути 1 996,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 279,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», третя особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №50347 від 24.12.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонериного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості за кредитним договором №26257019876726 від 09.04.2016 в розмірі 59 339,68 грн.

Стягнути з Акціонериного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 40 520 (сорок тисяч п`ятсот двадцять) гривень 86 копійок.

Стягнути з Акціонериного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гивень 00 копійок та зі сплати судового збору в розмірі 1 996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м.Київ, вул.Андріївська, буд.4).

Третя особа 1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (адреса: м.Київ, пр-т Григоренка, 15 прим.3).

Третя особа 2: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович (адреса: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд.17, 84).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко