Постанова № 135800281, 09.03.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/6/26 Провадження № 3/304/5/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ЗхРУ № 013588Е від 25.12.2025), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Порошково Перечинського району Закарпатської області, не одруженого, не працюючого, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб.тел: НОМЕР_2 ,

за ч.2 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

25 грудня 2025 року о 01 год. 00 хв., на напрямку 190 прикордонного знаку, на відстані 5000 метрів до Державного кордону України, на околиці населеного пункту с.Дубниничі (Дубриницька об`єднана територіальна громада, Ужгородського району Закарпатської області) громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною Державного кордону України, а саме: неодноразово повторену законну вимогу прикордонного наряду «Контрольний пост» зупинити транспортний засіб та пред`явити для перевірки документи, що посвідчують особу, проігнорував та не виконав, вдався до втечі від прикордонного наряду, в складі групи осіб та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ч.2 ст.23, ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.185-10 КУпАП.

В судове засідання , призначені на 09.01.2026 року, 23.01.2026 року, 02.03.2026 року, 09.03.2026 року ОСОБА_2 повторно не з`явився, про день та час проведення судового засідання був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте про причини неявки ОСОБА_2 суду не повідомив, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки на адресу суду не надано, заперечень на складений протокол про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 не подано. Проте в матеріалах справи є письмова заява ОСОБА_2 від 25.12.2025 року, в якій він просить розглянути справу про адміністратвне правопрушення за ч.2 ст.185-10 КУпАП без його участі та у вказаній заяві зазначає, що свою вину визнає (а.с.7).

Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.2 ст.185-10 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 304/6/26 відносно ОСОБА_2 за ст.185-10 КУпАП, суддя приходить до наступних висновків.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозиція ч.2 ст.185-10 КУпАП передбачає злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Статтею 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» встановлена відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України, зокрема непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

З наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 не виконав законні вимоги військовослужбовців Державної прикордонної служби, які виконували службові обов`язки, пов`язані з охороною Державного кордону України, а саме: законну, неодноразово повторену вимогу зупинити транспортний засіб та пред`явити для перевірки документи, що посвідчують особу, проте ОСОБА_2 відмовився виконувати вказану вимогу, вдався до втечі від прикордонного наряду.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України`перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше непередбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Дослідивши у повному обсязі надані документи, суд вважає, що у діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, який кваліфікується як злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинене групою осіб.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП підтверджується наступними доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 013588Е від 25.12.2025 року, зі змістом якого ОСОБА_2 був ознайомлений, примірник протоколу отримав 25.12.2025 року, про що свідчить підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при цьому будь-яких заперечень, зауважень до вказаного протоколу ОСОБА_2 не відображено (а.с.1),

- протоколом про адміністративне затримання ОСОБА_2 від 25.12.2025 року, в якому вказано, що особу встановлено за паспортом громадянина України № НОМЕР_3 , виданим органом 2125 від 15.09.2025 року та ОСОБА_2 затримано у зв`язку із вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, а саме: 25 грудня 2025 року о 01 год. 00 хв. на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на околиці населеного пункту с.Дубриничі, в межах контрольованого прикордонного району прикордонним нарядом «Група реагування» спільно з ПОРВ та взаємодії з Національною поліцією на відстані 5000 метрів до Державного кордону України, в районі 190 прикордонного знаку за вчинення злісної непокоризаконній вимозі військовослужболвця ДПСУ, під час виконання ними службових обов`язків, пов`язаних з охороною кордону а саме: «контрольний пост н.п. Раково, ОСОБА_2 не виконав законну, неодноразово повторену вимогу жезлом уповноваженої посадової особи зупинити транспортний засіб та пред`явити для перевірки документи, що посвідчують особу, проігнорував та не виконав, вдався до втечі від прикордонного наряду, в напрямку міста Перечин, на автомобілі, в складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ч.2 ст.23, ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.185-10 КУпАП (а.с.2);

- протоколом особистого огляду, огляду та вилучення речей і документів від 25.12.2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 під час огляду виявлено та вилучено для тимчасового зберігання паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , грошові кошти в національній валюті, мобільний телефон марки «Самсунг» НОМЕР_4 (а.с.3);

- фотокопією паспорту на ім`я ОСОБА_2 № НОМЕР_3 , виданий органом 2125 від 15.09.2025 року (а.с.4);

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 25.12.2025 року, в яких останнім власноруч зазначено, що він свою вину визнає та вказує, що по дорозі він підібрав чоловіка, який попросив його підвезти до Березнянського району та який обходив пости, ймовірно боявся, що його заберуть. Після того, як вони пройшли пости, його ( ОСОБА_2 ) зупинила поліція за порушення ПДР та почали перевіряти у всіх документи та особа обіцяла гроші в розмірі 2000 гривень. Пост на околиці населеного пункту с.Раково він проїхав, не зупинившись на вимогу військовослужбовця ДПСУ. Свою вину визнає. Фізичного та морального тиску щодо нього з боку військовослужбовців Державної прикордонної служби України не завдавалося, скарг та претензій не має (а.с.5);

- письмовою заявою ОСОБА_2 від 25.12.2025 року про отримання судових викликів в електронній формі у виді смс-повідомлень на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.6);

- письмовими заявами ОСОБА_2 від 25.12.2025 року про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.185-10 КУпАП без його участі, свою вину визнає (а.с.7,8);

- рапортом помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_3 від 26.12.2025 року, з якого вбачається, що 25 грудня 2025 року о 01 год. 00 хв., під час виконання завдань з охорони державного кордону в прикордонному наряді «Група реагування» виявив та затримав трьох громадян України ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на околиці населеного пункту с.Дубниничі Ужгородського району Закарпатської області, на відстані 5000 метрів до лінії Державного кордону України в районі 190 прикордонного знаку за вчинення спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку ,поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон та за вчинення злісної непокори законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ними службових обов`язків, пов`язаних з охороною Державного кордону України, в складі групи осіб, відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.185-10 КУпАП (а.с.9);

- схемою затримання громадянина України ОСОБА_2 на околиці н.п. Дубриничі за 5000 метрів до Державного кордону (а.с.10).

Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_2 вимог ч.2 ст.23, ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , останнім не надано.

Отже, в ході розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що помічник начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_6 був упереджений при складанні відносно ОСОБА_2 протоколу за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази у матеріалах даної справи.

Тому суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби ОСОБА_6 діяв у межах наданих йому повноважень.

Разом з тим, під час розгляду справи, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.

Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_2 під час його затримання був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду. Між тим, суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 оскаржував незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, у передбачений Законом спосіб.

Разом з тим, як вбачається з письмової заяви ОСОБА_2 від 25.12.2025 року останнім власноруч викладено фактичні обставини вчинення ним інкримінованого правопорушення, а також зазначено, що свою вину він визнає, з боку військовослужбовців Державної прикордонної служби Україниф фізичного та морального тиску щодо нього не завдавалося, скарг та претензій він не має (а.с.5).

З огляду на викладені обставини, в судовому засіданні достовірно встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби, який виконував службові обов`язки, пов`язані з охороною державного кордону України, чим порушив вимоги ч.2 ст.23 та ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», та в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністратвиного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Відповідно до ч.1,2 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суддя, відповідно до ст.33 КУпАП, суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, сімейний та майновий стан, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та суд вважає, що до ОСОБА_2 підлягає застосуванню адміністративне стягнення у виді штрафу, що є необхідним та достатнім для виховання зазначеної особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як ним, так і іншими особами.

Таким чином, приймаючи до уваги характер та обставини скоєного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, а також відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , суд враховує особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також приймає до уваги ті обставини, що на утриманні ОСОБА_2 неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб не має, особою з інвалідністю не являється, оскільки інших відомостей матеріали справи не містять, та ті обставини, що у суду відсутні відомості про притягнення ОСОБА_2 протягом року до адміністративної відповідальності, та згідно даних протоколу, ОСОБА_2 ніде не працює, постійного джерела прибутку не має, свою вину визнав, що суд відносить до обставин, які пом`якшують його відповідальність, а отже суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ОСОБА_2 в подальшому нових адміністративних правопорушень, застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією ч.2 ст.185-10 КУпАП, а саме в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.33,40-1,185-10 ч.2, ст.251, 283-285, 294 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначити ОСОБА_8 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень.

Адміністративний штраф сплачувати: ГУК у Закарпатській області/Перечинська тг/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача - казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA398999980313080106000007379, призначення платежу: «адміністративний штраф та інші санкції», код 21081100.

Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір в дохід держави в сумі - 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО