Рішення № 135796654, 20.04.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9114/25

Номер провадження2/711/219/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретарів судового засідання Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,

представника позивача адвоката Гарбазея Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гарбазей Дмитро Олександрович, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (вхідний №38876/25, а.с.2-4 т.1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 15 липня 1978 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, який був зареєстрований Руськополянською сільською радою Черкаського району Черкаського області, актовий запис №45.

У шлюбі в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору) та дочка ОСОБА_1 (позивач).

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були зареєстровані та фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2002 році в матері позивача було виявлене захворювання - туберкульоз. Протягом 2002-2005 рр батьки неодноразово здійснювали профілактичне оздоровлення у відповідних санаторно-курортних закладах, в тому числі і за кордоном, а також мати позивача проходила лікування у відповідному диспансері.

У 2005 році, після чергового відвідування санаторію «Кришталевий палац», стан здоров`я матері позивача погіршився, що призвело до того, що починаючи з 14.12.2005, вона в чергове потрапила на лікування до КНП «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради», де померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько позивача ОСОБА_3 отримав свідоцтво про смерть та здійснив поховання матері позивача.

Також позивач у позові зазначає, що частку у праві власності на квартиру, що належала матері позивача, остання вважала, що успадкована її батьком ОСОБА_3 як її чоловік та спадкоємцем першої черги, тому із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ані позивач, ані її брат ОСОБА_2 до нотаріуса не зверталися.

11 листопада 2023 року не стало батька позивача ОСОБА_3 .

За спільною з братом домовленістю, заяву про прийняття спадщини після смерті батька подала лише позивач; брат позивача (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору) ОСОБА_2 подав заяву про відмову від прийняття спадщини. На підставі означеної заяви позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. заведено після смерті ОСОБА_3 спадкову справу №03/2024.

Надалі, позивач у нотаріальному порядку оформила спадщину на частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 . Водночас, щодо частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , що належить матері позивача ОСОБА_5 , то приватний нотаріус Єлісєєва О.А. прийняла постанову, якою відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадщину з підстав того, що батьки позивача 07.06.1995 розірвали шлюб, а тому, станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_3 не був спадкоємцем першої черги після смерті останньої, а також і не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , а тому не мав права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , в тому числі і як спадкоємець четвертої черги.

На переконання позивача, означена відмова у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом - позбавляє позивача можливості в позасудовий спосіб оформити право власності на спадкове майно, що лишилося після смерті матері позивача, яка фактично була успадкована батьком позивача ОСОБА_3 .

Підсумовуючи викладене, позивач просить визнати право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Водночас, з метою вирішення по суті означеної позовної вимоги, позивач також просить суд у мотивувальній частині судового рішення встановити факт постійного проживання батьків позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на час відкриття спадщини після смерті матері позивача ОСОБА_5 . Означений юридичний факт позивач просить встановити на підставі показів свідків, історії хвороби ОСОБА_5 , листа ДСФУ «Державний фонд СМЖБ» від 11.08.2025, передвиборчої програми ОСОБА_3 за 2002 рік, санаторно-курортних книжок ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , закордонних паспортів позивача та її батьків, фотографій спільного відпочинку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено о 12 год 00 хв 04 листопада 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.60-62 т.1).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 листопада 2025 року підготовче засідання відкладене до 15 год 30 хв 01 грудня 2025 року (а.с.105-106 т.1).

Підготовче засідання, що було призначене о 15 год 30 хв 01.12.2025, не відбулося у зв`язку з неявкою в підготовче засідання усіх учасників справи про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.126 т.1), а також у зв`язку з надходженням заяви представника позивача адвоката Гарбазея Д.О. про відкладення підготовчого засідання (а.с.121-122 т.1). Підготовче засідання відкладене до 14 год 10 хв 15 грудня 2025 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 711/9114/25 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування; розгляд справи по суті призначений о 09 год 10 хв 16 січня 2026 року (а.с.230-231 т.1).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2026 року розгляд справи відкладений до 09 год 00 хв 13 лютого 2026 року (а.с.241 т.1).

Судове засідання, що було призначене о 09 год 00 хв 13.02.2026, не відбулося у зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.6 т.2), а також у зв`язку з надходженням заяви представника позивача адвоката Гарбазея Д.О. про відкладення судового засідання (а.с.1-2 т.2). Розгляд справи відкладений до 11 год 30 хв 12 березня 2026 року.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2026 року розгляд справи відкладений до 14 год 10 хв 09 квітня 2026 року (а.с.18 т.2).

У судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гарбазей Д.О. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві. Просив суд визнати за позивачем право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, з метою вирішення по суті означеної позовної вимоги, представник позивача просив суд у мотивувальній частині судового рішення встановити факт постійного проживання батьків позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на час відкриття спадщини після смерті матері позивача ОСОБА_5 . Водночас, у судових дебатах представник позивача просив судові витрати залишити за позивачем без їх стягнення з відповідача.

Відповідач Черкаська міська рада явку уповноваженого представника як у підготовчі засідання, так і в судові засідання по суті спору не забезпечила, хоча про день, час та місце їх проведення була щоразу повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», які були отримані цим учасником справи 08.10.2025, 06.11.2025, 01.12.2025, 17.12.2025 та 17.01.2026, 17.02.2026 та 20.03.2026, що є належним повідомлення учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.70 зворот т.1, 115 т.1, 129 зворот т.1, 232 зворот т.1, 248 зворот т.1, 9 т.2 та 21 зворот т.2).

Водночас, уповноважений представник відповідача щоразу подавав до суду заяви про розгляд справи у відсутність представника відповідача у зв`язку з участю останнього в іншому судовому засіданні та неможливістю залучити інших представників Черкаської міської ради (а.с.97 т.1, 119 т.1, 224 т.1, 237 т.1 та 15 т.2).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 як у підготовчі засідання, так і в судові засідання по суті спору не з`явився, хоча про день, час та місце проведення судового засідання був щоразу повідомлений належним чином, пояснень до суду не направив.

З матеріалів цивільної справи судом встановлено, що третя особа ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час і місце як підготовчих засідань, так судових засідань по суті спору, з огляду на таке.

У вступній частині позовної заяви позивачем вказано адресою проживання ОСОБА_2 як третьої особи: АДРЕСА_3 .

У зв`язку з цим, суд щоразу здійснював направлення судової повістки про виклик як у підготовчі засідання, так і в судові засідання по суті спору на адресу місця проживання третьої особи ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_3 . Проте усі судові повістки поверталися до суду з підстав: адреса відсутній за вказаною адресою (а.с.247 т.1, 13 т.2, 22 т.2), крім судових повісток у підготовчі засідання, що були призначені 04.11.2025 та 15.12.2025, які була вручені оператором поштового зв`язку особисто ОСОБА_2 (а.с.100 т.1, 223а т.1)

Пунктами 1,4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання відповідно явку уповноваженого представника не забезпечив та не прибув, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви до суду не подали, тому суд, заслухавши думку представника позивача адвоката Гарбазея Д.О., який не заперечив проти розгляду справи у відсутність відповідача та третьої особи як учасників справи, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання в справі №711/9114/25 за даної явки учасників справи.

09 квітня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 20 хв 20 квітня 2026 року (а.с.26 т.2).

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши покази свідків, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_1 , батьками якої є: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 19.04.1985 Придніпровським відділом РАЦС м. Черкаси (а.с.10 т.1). Крім того ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , батьками якого є: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 11.07.1982 Соснівським відділом РАЦС м.Черкаси (а.с.10 т.1).

Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00053817842 від 25.09.2025, що сформований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А., суд встановив, що 15 липня 1978 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладений шлюб, який був зареєстрований Руськополянською сільською радою Черкаського району Черкаської області, актовий запис №45, який був розірваний рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.12.1994 (а.с.213-215 т.1).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив свідоцтво про право власності на житло від 30.01.1995, що видане органом приватизації малого підприємства фірми «Митниця», зі змісту якого встановив, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передано в приватну власність квартиру АДРЕСА_2 ; частки співвласників в означеному об`єкті житлової нерухомості є рівними (а.с.11 т.1). Отже, суд встановив, що квартира АДРЕСА_2 , станом на 30.01.1995, належала ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності.

Із інформації про зареєстроване право власності №55543 від 20.08.2024, що підготовлена КП «ЧООБТІ», суд встановив, що, станом на 01.01.2013, власниками квартири АДРЕСА_2 були ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.14 т.1).

Крім того зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , що видане 21.12.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Геронимівка Черкаського району Черкаської області померла ОСОБА_5 (а.с.18 т.1).

Із лікарського свідоцтва про смерть №143 від ІНФОРМАЦІЯ_2, що видане Черкаським обласним протитуберкульозним диспансером, суд встановив, ОСОБА_5 померла, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в означеній медичній установі, місцезнаходження якої в с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області; місцем постійного проживання померлої була квартира АДРЕСА_2 (а.с.17 т.1).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №82859414 від 13.10.2025, що підготовлена Першою черкаською державною нотаріальною конторою, суд встановив, що ані заведених спадкових справи, ані видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , 1959 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області, відповідно не заведено та не видано (а.с.73 т.1).

Також із довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №17571/25010-01-10 від 27.08.2025 суд встановив, що в період з 11.02.1994 до 27.08.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_3 (з 11.02.1994 до 03.062020), ОСОБА_5 (з 11.02.1994 до 22.02.2006), ОСОБА_2 (з 11.02.1994 до 04.09.2002 та з 10.07.2003 до 22.08.2003), ОСОБА_1 (з 11.02.1994 до 28.08.2002 та з 10.07.2003 до 20.08.2003) та ОСОБА_6 (з 25.05.2005 до 18.01.2012) (а.с.16 т.1).

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , що видане 15.11.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), та встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси помер ОСОБА_3 (а.с.142 т.1).

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №76917521 від 10.05.2024 суд встановив, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. 10.05.2024, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , заведена спадкова справа №03/2024 (а.с.147 т.1).

Із заяви ОСОБА_1 від 10.05.2024, що адресована приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єлісєєвій О.А., суд встановив, що вона прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , останнім місцем проживання якого було: АДРЕСА_3 (а.с.132 т.1). Водночас, із заяви ОСОБА_2 від 10.05.2024, що адресована тому ж приватному нотаріуса, суд встановив, що ОСОБА_2 відмовився від прийняття належної йому спадщини після смерті батька ОСОБА_3 на користь рідної сестри, дочки померлого - ОСОБА_1 (а.с.137 т.1).

Також із витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , суд встановив, що, станом на 11.11.2023, за вказаною адресою були зареєстровані проживанням: ОСОБА_2 (починаючи з 07.10.2004), ОСОБА_7 (починаючи з 05.07.2007), ОСОБА_8 (починаючи з 29.08.2013) та ОСОБА_3 (починаючи з 24.07.2023) (а.с.144 т.1).

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2024, що видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. на ім`я ОСОБА_1 , суд встановив, що останньою оформлено право на спадщину, яка складається з частки квартири АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації малого підприємства фірми «Митниця» 30.01.1995 (а.с.19 т.1, 198 т.1).

Юридичний факт реєстрації за позивачем як спадкоємцем права власності на частку квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2024, що видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А., судом встановлено на підставі витягу з Державного реєстру речових прав №404624240 від 20.11.2024 (а.с.21 т.1, 200 т.1).

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив копію заяви ОСОБА_1 від 25.09.2025, що адресована приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єлісєєвій О.А., про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , зокрема на частку квартиру АДРЕСА_2 , що належить матері позивача ОСОБА_5 , яку успадкував спадкодавець ОСОБА_3 , однак за життя не оформив належні йому спадкові права на означену частку квартири (а.с.212 т.1).

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №73/02-14 від 25.09.2025, що винесена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А., суд встановив, що у видачі позивачу як спадкоємцю після смерті спадкодавця ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_2 , що належить матері позивача ОСОБА_5 , яку успадкував спадкодавець ОСОБА_3 , однак за життя не оформив належні йому спадкові права на означену частку квартири, нотаріусом було відмолено, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , станом на час відкриття спадщини після смерті матері позивача ОСОБА_5 , не перебували у зареєстрованому шлюбі, а відповідно ОСОБА_3 не успадкував після смерті ОСОБА_5 відповідну частку означеного нерухомого майна. Крім того постанова обгрунтована тим, що спадкоємцем ОСОБА_1 не було надано нотаріусу, зокрема рішення суду про встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22-23 т.1, 220-221 т.1).

Також суд, з метою розгляду прохання про встановлення в мотивувальній частині судового рішення факту спільного проживання батька позивача ОСОБА_3 , разом із матір`ю позивача ОСОБА_5 , станом на час відкриття спадщини після смерті останньої, встановив наступне.

Із відповіді КНП «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради» №785/01-19 від 22.08.2025, що надана на адвокатський запит адвоката Гарбазея Д.О., суд встановив, що в історії хвороби ОСОБА_5 за 2005 рік вказаний чоловік ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , як контактна особа (а.с.26 т.1).

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив автобіографію ОСОБА_3 від 20.01.1999, що отримана представником позивача в Державній спеціалізованій фінансовій установі «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», зі змісту якої суд встановив, що ОСОБА_3 зазначає про те, що, станом на 20.01.1999, він одружений та виховує доньку та сина (а.с.33 т.1). Означена обставина підтверджується і дослідженою в судовому засіданні передвиборчою програмою кандидата в депутати Черкаської міської ради ОСОБА_3. (а.с.35 т.1),

Також суд дослідив особовий листок по обліку кадрів, що сформований на ім`я ОСОБА_3 і отриманий представником позивача в Державній спеціалізованій фінансовій установі «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», зі змісту якого встановив, що, станом на 20.01.1999, ОСОБА_3 мав сімейний стан одружений, до складу сім`ї якого входили: дружина - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_2 , та дочка - ОСОБА_1 , місцем проживання яких була квартира АДРЕСА_2 (а.с.34 т.1).

Із досліджених у судовому засіданні санаторно-курортних книжок, що оформлені на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , суд встановив, що вони спільно проводили санаторно-курортне лікування в санаторії «Кришталевий палац» м.Трускавець Львівської області (а.с.38,39 т.1).

Із витягів з паспортів громадян України для виїзду за кордон, якими документовані були ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 , суд встановив, що у серпні 2003 вони в один день перетинали державний кордон України у бік виїзду та в один день поверталися до України (а.с.41-45 т.1). Також суд дослідив фотокартки за 13.08.2003 та встановив, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 разом відпочивали за межами території України (а.с.46-48 т.1).

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 показала, що вона, починаючи з 1995 року і по день смерті ОСОБА_3 , працювала разом із ним. За час спільної роботи, ОСОБА_3 організовував святкування ювілеїв, зокрема 40 та 45 років. Щоразу на святкуванні ювілейних днів народження ОСОБА_3 була присутньою його дружина ОСОБА_5 . Також свідок показала суду, що особисто її шокувала звістка про те, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був розірваний.

Крім того свідок ОСОБА_9 показала суду, що у 2001 році ОСОБА_3 потрапив у ДТП, внаслідок чого тривалий час перебував на лікуванні в медичній установі м.Києва, а надалі продовжив лікування за місцем постійного проживання в м. Черкаси. У цей час він був прикутий до ліжка. Проте саме ОСОБА_5 здійснювала за ним догляд, що бачила свідок особисто, коли приходила провідувати ОСОБА_3 до квартири, в якій він мешкав у м. Черкаси.

Також свідок ОСОБА_9 показала, що їй відомо про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 разом їздили відпочивати до м. Трускавець, а також на дачу. Щоразу, перед 8 березня, ОСОБА_3 радився зі свідком, що придбати до свята дружині ОСОБА_5 .

На переконання свідка ОСОБА_9 . ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у період з 1995 до дня смерті ОСОБА_5 у грудні 2005 року, проживали як повноцінна сім`я.

Крім того, у судовому засіданні, що відбулося 09.04.2026, був допитаний як свідок ОСОБА_10 , який суду повідомив, що він був сусідом ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , оскільки квартира сім`ї ОСОБА_1 та квартира свідка розташовані поруч, тобто в одному тамбурі. Свідок ОСОБА_10 також показав суду, що, починаючи з березня 1998 року, вони добре спілкувалися як з ОСОБА_5 , так і з ОСОБА_13 . Жили ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дружно, жодного разу свідок не чув, щоб сварилися. ОСОБА_5 постійно піклувалася про сім`ю. Крім того свідок повідомив суду, що лише перед тим як його запросили бути свідком у справі, він дізнався що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі. Проте вони постійно були разом, разом відпочивали та святкували. Підсумовуючи викладене, свідок ОСОБА_10 підтвердив у судовому засіданні обставину постійного спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 однією сім`єю, починаючи щонайменше з березня 1998 року і до дня смерті ОСОБА_5 , тобто до грудня 2005 року, в квартирі АДРЕСА_2 .

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі, щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Викладені вище керівні роз`яснення Пленуму Верховного Суду України повністю узгоджуються із висновками Верховного Суду, що сформовані щодо правильного застосування норм кодифікованого закону, який підлягає застосуванню у випадку відкриття спадщини до та після 01.01.2004, і викладені, зокрема, в постановах від 26.09.2023 в справі №205/4070/20 (провадження № 61-4430св23) та від 18.09.2024 в справі №757/28019/21 (провадження №61-4025св24), які судом застосовуються з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Оскільки спадщина після смерті як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_3 відкрилася після ІНФОРМАЦІЯ_8 , то у даному випадку відносини спадкування регулюються нормами ЦК України.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 2 ст.1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).

Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів спадкової справи №03/2024, що направлена до суду приватним нотаріусом Київського районного нотаріального округу Єлісєєвою О.А. на виконання ухвали від 06.10.2025, суд встановив, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема на частки квартири АДРЕСА_2 , що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.01.1995, що видане органом приватизації малого підприємства фірми «Митниця».

Також суд встановив, що після смерті ОСОБА_3 спадщину в порядку, передбаченому ч.1 ст.1269 ЦК України, прийняла його дочка ОСОБА_1 ; син спадкодавця - ОСОБА_2 - у встановленому законом порядку подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єлісєєвій О.А. заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь рідної сестри ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2024, що видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. на ім`я ОСОБА_1 , позивачем оформлено право на спадщину, яка складається з частки квартири АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації малого підприємства фірми «Митниця» 30.01.1995 (а.с.19 т.1, 198 т.1).

Отже, у конкретній цивільній справі спір стосується набуття спадкодавцем ОСОБА_3 права власності на спадщину після смерті ОСОБА_5 ( часткц квартири АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації малого підприємства фірми «Митниця» 30.01.1995) шляхом постійного проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а відповідно і приналежність спадкодавця ОСОБА_3 до кола спадкоємців після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , зокрема до четвертої черги спадкоємців за законом.

Надаючи правову оцінку підставам позову та засобам доказування, що подані учасниками справи, суд дійшов такого висновку.

Частинами 1,2 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З аналізу означених положень процесуального закону суд зробив висновок, що суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У п.85 постанови Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 381/2999/23 (провадження № 61-4619св25) зроблено правовий висновок, що визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред`явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову.

Також у п.132 постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 04.11.2024 у справі №504/3606/14-ц (провадження №61-6658сво23) зроблено висновок, що для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Цей факт при вирішенні спору між спадкоємцями підлягає встановленню у мотивувальній частині судового рішення. Не пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем не є підставою для відмови в позові про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем.

Частиною 3 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З аналізу вказаної норми матеріального права суд зробив висновок, що прийняття спадщини на підставі цієї норми вимагає наявність саме фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий висновок щодо застосування ч.3 ст. 1268 ЦК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц, від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19, від 21 вересня 2021 року в справі №352/313/18, що судом застосовуються з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Такий правовий висновок щодо застосування судами положень ст.315 ЦПК України під час розгляду справи про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем у позовному провадженні викладений у постанові Верховного Суду від 29.11.2024 в справі №691/517/23 (провадження № 61-9240св24).

Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

З аналізу означеної норми матеріального права суд зробив висновок, що положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб, а саме чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Згідно з ч.2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК України умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2021 року в справі № 643/14592/18 (провадження № 61-15094св20)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18), зроблено правовий висновок, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

З метою застосування статті 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 (провадження № 61-2851св22), від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21).

Оцінивши надані стороною позивача засоби доказування в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачем доведений належними та допустимими доказами, а саме: показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , довідкою Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» від 27.08.2025, лікарським свідоцтвом про смерть №143 від ІНФОРМАЦІЯ_2, відповіддю КНП «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради» від 22.08.2025, автобіографією та особовим листком по обліку кадрів ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», передвиборчою програмою кандидата у депутати Черкаської міської ради ОСОБА_3., санаторно-курортними книжками, що оформлені на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , витягами з паспортів громадян України для виїзду за кордон, якими документовані були ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також спільними світлинами.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано суду доказів на спростування факту проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Надаючи правову оцінку можливості застосування до спірних положень ст.1264 ЦК України з призми того, що смерть спадкодавця ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_2, а положення ЦК України набули чинності лише 01.01.2004, то суд зазначає про таке.

Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Аналіз статті 5, пункту 4 та абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень

ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.

Такий висновок відповідає й роз`ясненням, наданим судам у пунктах 1, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З урахуванням наведеного вище, слід констатувати, що зазначений у ст.1264 ЦК України п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, проаналізувавши обставини, на які посилається позивач, та які не заперечуються відповідачем і не спростовані ним у встановленому цивільним процесуальним законом порядку, а також докази, якими позивач підтверджує свої вимоги, суд визнає доведеним, що, починаючи з 1995 року і до 18 грудня 2005 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_2 , вони вели спільний побут і мали взаємні права й обов`язки, тобто ОСОБА_3 є спадкоємицею четвертої черги відповідно до ст.1264 ЦК України після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який спадщину прийняв, постійно проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто у порядку, передбаченому ч.3 ст.1268 ЦК України.

Що стосується позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , то суд зазначає про таке.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 2 ст.1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).

Відповідно до положень ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Аналіз означених норм матеріального права, з призми встановлених судом обставин справи, дає підстави суду для висновку, що ОСОБА_3 як фізична особа, який проживав зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто як спадкоємець четвертої черги, проживаючи фактично зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №82859414 від 13.10.2025, що підготовлена Першою черкаською державною нотаріальною конторою (а.с.73 т.1).

Крім того, із дослідженої в судовому засіданні належним чином завіреної копії спадкової справи №03/2024, що заведена приватним нотаріусом Київського МНО Єлісєєвою О.А. після смерті ОСОБА_3 , суд встановив, що відсутні спадкоємці після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , крім його дочки ОСОБА_1 .

Стаття 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна..

Абзацом 2 підпункту 4.17 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Ураховуючи, що позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_3 позбавлена об`єктивної можливості оформити спадкові права на належне спадкодавцю нерухоме майно - частку квартири АДРЕСА_2 , що набуте ним у порядку спадкування як спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в нотаріальному порядку, тому єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав є визнання права власності на означене спадкове майно в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та вмотивованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то оскільки представник позивача адвокат Гарбазей Д.О., під час проголошення судових дебатів, виявив волю на залишення за позивачем таких витрат, то суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого позивачем ОСОБА_1 за пред`явлення до суду позовної заяви (а.с.1).

Керуючись ст. 1217, 1222, 1223, 1264, 1267, 1268, 1269, 1270, 1298 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 83, 89, 95, 133, 141, 244, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на (одну четверту) частку квартири АДРЕСА_2 .

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 20 квітня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Черкаська міська рада, код ЄДРПУО: 25212542, місцезнаходження: м.Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий: О. В. Петренко