Ухвала суду № 135796311, 23.01.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 381/7438/25

Провадження № 6/369/223/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2026 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О. ознайомившись із поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Літвиненка Олексія Вікторовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Літвиненко Олексій Вікторович звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року цивільну справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2026 року справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.

Перевіривши матеріали подання на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду, суддя дійшов такого висновку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Розділ VI ЦПК України врегульовує процесуальні питання, пов`язані з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначено у ст. 183 ЦПК України.

Згідно з абз. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05 листопада 2020 року у справі №591/1581/20.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Заявником надана квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС заінтересованій особі Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк».

Однак до подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника не було додано доказів надіслання подання разом з усіма доданими до нього документами боржнику ОСОБА_1 .

Статтею 439 ЦПК України передбачено, що суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Отже, оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду подання, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 червня 2007 року №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення (надання)іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень (розділи VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України). Повернення … заяви без розгляду не є надмірним формалізмом, оскільки відповідає правилам статті 183 ЦПК України.

Такі правові висновки сформовано в постановах Верховного суду у справах №591/1581/20 від 05 листопада 2020 року, № 2-246/10 від 18 січня 2023 року.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).

У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

В даному випадку прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року, «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (п. 53), відповідно до якого право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, повернення заяви без розгляду жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Зважаючи на вищевикладене, заявнику необхідно виправити вищевказані недоліки.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

При цьому повернення подання не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 183, 185, 259-260, 352-355, 439 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Літвиненка Олексія Вікторовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, - повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що повернення подання не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА