Ухвала суду № 135796048, 20.11.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7461/25

Провадження № 4-с/0203/44/2025

УХВАЛА

20 листопада 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Н.А.,

за участі:

представника скаржника (боржника) адвоката Головія Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку судового розгляду скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби клопотання представника стягувача (позивача) про заміну стягувача (позивача) його правонаступником в цивільній справі за скаргою представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Лабовкіна Олександра Олександровича на бездіяльність Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо незняття арешту з майна, стягувач: Акціонерне товариство «ПРОКРЕДИТ БАНК» (АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК»),

ВСТАНОВИВ:

16.10.2025 року в системі «Електронний суд» до Центрального районного суду міста Дніпра надійшла скарга представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Лабовкіна Олександра Олександровича на бездіяльність Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо незняття арешту з майна, стягувач: Акціонерне товариство «ПРОКРЕДИТ БАНК» (АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК»), в якій заявник просить суд:

- зобов`язати Соборний відділ державної виконавчої служби в місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії АМ №120393, знятого з оригіналу, серії АМ №120391 від 30.05.2006 року в рамках виконання виконавчого листа №2-462/02 від 13.04.2006 року.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначив, що у Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2-462/02 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Прокредит Банк» заборгованість у розмірі 118244,82 грн. В межах виконання виконавчого листа №2-462/02 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, було накладено обтяження у вигляді арешту на майно ОСОБА_1 , на підставі постанови серії АМ №120393, 30.05.2006 року, накладений ДВС у Жовтневому районі м. Дніпропетровська. Накладений у виконавчому провадженні арешт продовжує діяти.

За твердженнями заявника, на теперішній час наявні підстави для скасування (зняття) арешту з майна ОСОБА_1 . Заявник звернув увагу суду на те, що з моменту видачі виконавчого листа (13.04.2006 року) минуло 19 років, тобто з цього моменту стягувачем не було зроблено жодного звернення щодо відновлення строку на подання виконавчого листа, отримання дублікату виконавчого листа або просто звернення до виконавчої служби, а отже, це підтверджує той факт, що заборгованість була погашена в повному обсязі та стягувач не має жодних вимог до ОСОБА_1 . Станом на сьогодні, у ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість перед АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», а відповідно, відсутня й необхідність у її стягненні та у вжитті заходів примусового виконання рішення, таких як арешт майна боржника. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплинув, з огляду на це, стягувач втратив право на примусове стягнення за виконавчим листом. Виконавчий документ не може бути пред`явлений повторно, а отже, відсутні будь-які підстави для збереження арешту майна боржника, оскільки виконавчий документ не підлягає примусовому виконанню.

Також заявник, посилаючись на судову практику ВС, зазначив, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Так, оскільки виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і строки його пред`явлення до виконання закінчились, на думку заявника, збереження арешту, накладеного державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .

З огляду на викладене вище, заявник звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 року, судову справу №203/7461/25, провадження №4-с/0203/44/2025, за скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М. та передано канцелярією суду, прийнято до провадження 10.11.2025 року.

Ухвалою суду від 10.11.2025 року було відкрито провадження в цивільній справі, призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні.

12.11.2025 року в системі «Електронний суд» на адресу суду надійшло клопотання представника стягувача про заміну сторони по справі позивача: Акціонерне товариства «ПроКредит Банк» на позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс». Стягувач посилався на те, що усі права вимоги по зобов`язанням ОСОБА_1 , в тому числі за зобов`язаннями за кредитним договором №8.1917, відступлені АТ «ПроКредит Банк» на користь нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (новий кредитор). Таким чином, посилаючись на положення ст. ст. 512, 514 ЦК України, до нового кредитора перейшло право вимоги по відношенню до боржника стосовно його заборгованості за кредитним договором №8.1917. Разом з тим, оскільки всі документи були передані новому кредитору та перебувають у його розпорядженні, стягувач просив суд прийняти це до уваги та звернутися до нового кредитора для надання необхідних документів для розгляду справи.

З огляду на викладене, заявник звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони по справі.

У судове засідання, призначене на 20.11.2025 року о 12:20 годині, з`явився представник заявника.

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши думку представника заявника, на підставі положень ст. ст. 128, 211, 223, 450 ЦПК України продовжив судове засідання за відсутності представника стягувача.

Представник заявника заперечував проти задоволення клопотання стягувача про заміну позивача та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що арешт на майно боржника був накладений на підставі виконавчого листа Ворошиловського районного суду міста Донецька. При цьому представник заявника вказав, що у наданих стягувачем документах немає підписів, не видно між ким підписаний реєстр боржників. На думку представника заявника, стягувачем не надано належних доказів на підтвердження факту відступлення прав вимоги до боржника.

Суд, заслухавши думку представника заявника, вивчивши доводи заявника, викладені в клопотанні про заміну позивача його правонаступником, проаналізувавши норми ЦПК України, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Дубровської Т.А. відділу державної виконавчої служби у Жовтневому районі міста Дніпропетровська управління юстиції від 30.05.2006 року, серії АМ №120393, знято з оригіналу, серії АМ №120391, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-462/02, виданого 13.04.2006 року Ворошиловським районним судом міста Донецька, про стягнення з ОСОБА_1 солідарно на користь ЗАТ «ПроКредит Банк» боргу в розмірі 118244,82 грн, був накладений арешт на все майно, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 .

Відповідно до договору факторингу №КЕ/ПБ-2016 від 22.08.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (первісний кредитор), первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників Додатку №1 від 12.11.2025 року до договору факторингу №КЕ/ПБ-2016 року від 22.08.2016 року, права вимоги до боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за кредитним договором №8.1971, були передані первісним кредитором новому кредитору.

Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Верховний Суд України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13 дійшов висновку, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Також згідно з правовою позицією Верховного Суду України, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, у тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2018 року (справа №2-4923/11, провадження №61-1003св18).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. А за змістом ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття кредитора у зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Також Велика Палата ВС зазначила, що заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва (постанови ВП ВС від 8 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, постанова КЦС ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 2-85/11).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Аналіз викладених вище положень ЦПК України та встановлених обставин справи, досліджених письмових доказів в межах розгляду та вирішення клопотання представника стягувача (позивача) про заміну стягувача (позивача) його правонаступником в цивільній справі, дає суду підстави дійти висновку, що стягувачем не доведено належними та допустимими доказами факт відступлення ним права вимоги до боржника ОСОБА_1 , новому кредитору, яким за умовами договору факторингу №КЕ/ПБ-2016 від 22.08.2016 року, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна». Оскільки до клопотання долучено витяг з реєстру боржників від 12.11.2025 року, який не підписаний сторонами договору, відсутні докази сплати новим кредитором первісному кредитору за відступлення права вимоги, на виконання умов договору факторингу №КЕ/ПБ-2016 від 22.08.2016 року.

Тим більше, що за змістом клопотання, стягувач просить суд замінити позивача (первісного стягувача) на позивача (його правонаступника): Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (попередня назва ТОВ «Росвен Інвест Україна, код ЄДРПОУ: 37616221), щодо якого стягувач не надав суду будь-яких належних доказів на підтвердження факту правонаступництва, в тому числі і щодо зміни попередньої назви товариства. Водночас суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд враховує і те, що стягувач безпідставно посилається на заміну позивача (стягувача) у справі, що розглядається, його правонаступником. Адже ЦПК України передбачає порядок залучення правонаступника позивача на стадії судового розгляду справи в порядку позовного провадження, передбаченого ст. 55 ЦПК України, а також порядок заміни стягувача на стадії виконання судового рішення в порядку, передбаченому ст. 442 ЦПК України. Стягувач помилково вважає, що в рамках вирішення скарги боржника на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна можливою є заміна позивача (стягувача) у справі. На стадії примусового виконання виконавчого листа, виданого на примусове виконання рішення суду, державним виконавцем було прийнято постанову про накладення арешту на все майно боржника.

Отже, скарга на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна розглядається судом на стадії виконання рішення суду, коли заміна позивача у справі неможлива, оскільки справа судом розглянута. Натомість ЦПК України передбачений окремий порядок заміни сторони виконавчого провадження, відповідно до положень ст. 442 ЦПК України, в тому числі стягувача в ході відступлення прав вимоги до боржника, який стягувачем недотриманий.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання представника стягувача (позивача) про заміну стягувача (позивача) його правонаступником в цивільній справі за скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна.

Керуючись ст. ст. 10, 55, 260, 261, 353, 447-451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника стягувача (позивача) про заміну стягувача (позивача) його правонаступником в цивільній справі за скаргою представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Лабовкіна Олександра Олександровича на бездіяльність Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо незняття арешту з майна, стягувач: Акціонерне товариство «ПРОКРЕДИТ БАНК» (АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК»), відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений 27.11.2025 року.

Суддя Ф.М. Ханієва