Рішення № 135795937, 30.12.2025, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1600/24

Провадження № 2/589/237/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвші С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (далі ТОВ «Веллфін») звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №1533926 від 19.04.2021 (далі Договір-1) в розмірі 23146 грн 50 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань.

02 травня 2024 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз`яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалу про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками до неї було надіслано відповідачу на зареєстроване місце проживання, рекомендованим листом з повідомленням. (а.с.50)

23 грудня 2025 року представник відповідача звернувся до суду з відзивом, у якому, заперечуючи проти позову, зазначив, що неправомірно нараховані проценти після закінчення строку кредитування, у зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків що нараховані поза межами строку кредитування. (а.с.51-56)

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).

За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

19 квітня 2021 року між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено Договір-1, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався надати позичальникові грошові кошти в сумі 10000 грн 00 коп. на строк 30 календарних днів, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування нею.

За умовами п. 1.1. укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору про споживчий кредит Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 8 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Пунктом 1.3. Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 30 (тридцять) днів.

Відповідно до п. 1.4. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний Позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору про споживчий кредит між Позичальником і Позикодавцем.

Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору про споживчий кредит на картковий рахунок Відповідача була перерахована сума позики в розмірі 10000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою від 28.03.2024, 19 квітня 2021 року через систему прийому платежів «Platon» (ТОВ «Платежі онлайн») було проведено успішну видачу позики на сайті CREDITUP.COM.UA (10000 грн) на карту клієнта ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1.5.1 Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:

- 1.04 процента від суми позики, але не менше ніж 50 (п`ятдесят) гривень 00 копійок за перший день користування позикою;

- 1.04 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору.

Як вбачається з графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною до Договору-1, датою погашення позики сторонами визначено 19.05.2021 та до сплати підлягала загальна сума в розмірі 13120 грн 00 коп. (10000 грн сума позики; 3120 грн - проценти). (а.с.20, 21)

Відповідно до ст. 21 ч. 3 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Відповідно п. 1.1, 1.5 Договору-1 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 27.03.2024 становить 23146 грн, з яких: 6370 грн 50 коп. - основний борг; 16776 грн. відсотки, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

У постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 201 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після сплив визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальник вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.

У цих же постановах Велика Палата Верховного Суду зазначає, що права кредитор після закінчення строку кредитування підлягають захисту відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, а саме: кредитор отримує право нараховувати відсотки річних від простроченої суми позики (кредиту).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.п.1.5.2 договорів позики передбачено, що у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлених п.1.3 Договору-1, нарахування процентів за користування позикою, встановлених п.п.1.5.1 договору, проводиться з фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення.

Цим же підпунктом договору передбачено, що додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, доведену до позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення, позичальник зобов`язаний сплатити збільшену процентну ставку від суми позики за кожен день прострочення.

Передбачене договором позики підвищення процентної ставки відбувається внаслідок порушення зобов`язань, зокрема користування кредитом понад встановлений строк, тобто збільшення процентної ставки сторони пов`язали з певної подією - неповерненням позикових коштів у встановлений у договорі строк.

Таке підвищення процентної ставки є саме реакцією на порушення зобов`язань з договором і не може вважатися таким, що зумовлене збільшенням кредитного ризику, оскільки підвищення кредитного ризику - це ймовірна можливість виникнення ускладнень при виконанні договору, а в даному випадку йдеться про збільшення процентів внаслідок порушення договору.

Отже, підсумовуючи викладене, підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки.

Ідентична позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 758/3459/14-ц, від зазначеного правового висновку застосування норми права новостворений Верховний Суд не відступав.

Більш того, у п.17 постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 820/1407/15 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду підтвердив зазначений вище правовий висновок та зазначив, що підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов`язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штраф, пеня).

Необхідно зазначити, що подібна позиція з приводу нарахування збільшеної ставки процентів була зазначена у листі Верховного Суду України від 01 липня 2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України» де вказано, що якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно, поверненню підлягає основна сума заборгованості, проценти за позикою (основні та додаткові), нараховані відповідно до п.п.1.5.1 та п.п.1.5.2 Договору-1 за весь строк користування позиченими коштами, які за своєю суттю не є мірою цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання позичальником умов договору позики, а є нарахованими процентами у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Підсумовуючи викладене, нарахування позивачем додаткових (збільшених) процентів, передбачених п.п.1.5.2 договорів позики, за фактичну кількість календарних днів її користування, за своєю правовою природою у повному обсязі відповідає процентам за ч.2 ст.625 ЦК України.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, відповідно до якої відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором у даному випадку був одноразовий код підтвердження, який позичальник ввів на Інтернет сайті https://creditup.com.ua у відповідному полі «Код подтверждения».

Таким чином, договір між сторонами був підписаний в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://creditup.com.ua і виконання ним певних дій, зокрема, оформлення заявки (анкети) на сайті, долученням до неї сканкопій особистих документів (паспорта) та підписанням договору електронним підписом, про що свідчать надані позивачем документи.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зі змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відповідач неналежним чином виконувала свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого у неї виникла прострочена заборгованість, яка складає 23146 грн 50 коп., з яких: 6370 грн 50 коп. - основний борг; 16776 грн - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштам понад строк.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо стягнення правової допомоги з позивача на користь відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить витрати на надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже сплачений судовий збір стороною позивача повинен бути стягнути з сторони відповідача, оскільки позовні вимоги позивача були задоволені.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, отже витрати за професійну правничу допомогу залишаються за відповідачем.

ТОВ «Веллфін» сплачено судовий збір в сумі 3028 грн (платіжна інструкція №145 від 29 березня 2024 року), отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028 грн

Керуючись ст. 10, 12, 76, 81, 141, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398, адреса: місто Київ, вулиця Героїв Севастополя, будинок 48) заборгованість за Договором про споживчий кредит №1533926 від 19 квітня 2021 року в сумі 23146 (двадцять три тисячі сто сорок шість) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398, адреса: місто Київ, вулиця Героїв Севастополя, будинок 48) судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша