Ухвала суду № 135791366, 17.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/48274/25

Провадження № 2-ві/761/11/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Савицького О.А. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури, Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури, Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вказана справа перебуває на розгляді судді Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А.

26.03.2026 року через канцелярію суду позивач подав заяву про відвід, а в судовому засіданні, яке відбулось 31.03.2026 року, заявив відвід судді Савицькому О.А.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2026 року заявлений відвід судді Савицькому О.А. передано для її вирішення іншому судді у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 року для вирішення питання про відвід судді Савицького О.А. визначено суддю Матвєєву Ю.О.

Заяву про відвід судді Савицького О.А. заявник мотивує сумнівами в його неупередженості та об`єктивності, оскільки суддя Савицький О.А. тричі ухвалював судові рішення в аналогічних справах, які, на думку заявника, є протизаконними та містять ознаки кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись із заявою про відвід, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений відвід задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Підстави для відводу судді визначені ст. ст. 36, 37 ЦПК України.

Між тим, мотивами відводу судді Савицького О.А. є незгода позивача з судовими рішеннями в цивільних справах за ініційованими ним позовами.

Разом з тим, жодних обґрунтованих доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, про наявність підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 ЦПК України, для відводу судді від розгляду вказаної цивільної справи, в тому числі про наявність таких, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді позивачем не наведено, і таких не здобуто в ході розгляду заяви.

Слід зазначити, що виключно доводи заявника, за відсутності відповідних доказів щодо упередженості судді, в розумінні положень ст. ст. 36, 37 ЦПК України не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення заявленого відводу.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови «Про незалежність судової влади» за № 8 від 13.06.2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Також, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Отже, не може бути підставою для відводу судді незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді чи невчиненням процесуальних дій, які, на його думку, суддя повинен вчинити. В такому випадку, сторона, яка не погоджується з процесуальними рішеннями чи діями судді, не позбавлена права оскаржити їх окремо від рішення суду чи разом з рішенням суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, визначені ЦПК України.

Крім того, суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 №46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.

З огляду на викладене, мотиви для відводу судді Савицького О.А. від розгляду вказаної цивільної справи, які зазначені позивачем, є безпідставними та зводяться до суб`єктивного сприйняття змісту судових рішень.

Таким чином, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оскільки передбачені ст. ст. 36, 37 ЦПК України підстави для відводу судді відсутні, тому в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Окремо суд зауважує, що вказане питання щодо відводу судді Савицького О.А. з аналогічних підстав вже було предметом розгляду, про що винесено ухвалу суду від 10.02.2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40, 260, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Савицького О.А. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури, Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.О. Матвєєва

17 квітня 2026 року