Рішення № 135790766, 09.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25780/25-ц

пр. № 2-4010/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

УСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом, згідно вимог якого просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги у розмірі 140 101, 15 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачає ПАТ «Київтеплоенерго», проте свої зобов`язання по оплаті послуг централізованого опалення та постачання гарячої води не виконують неналежним чином. Так, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань перед ПАТ «Київтеплоенерго» у споживачів утворилася заборгованість по оплаті послуг центрального опалення та постачання гарячої води, що і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у стягненні заборгованості за централізоване опалення та постачання гарячої води за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2017 року, посилаючись на те, що до цієї частини боргу минув трирічний строк позовної давності, а його продовження у зв`язку з карантином починається лише з 12 березня 2020 року. В іншій частині позовних вимог позов визнав. Крім того, зважаючи на тяжкий матеріальний стан відповідача як інваліда III групи, яка отримує виключно пенсію в розмірі 3 323,00 грн, просив суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подачу відзиву не скористався.

02 червня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

17 червня 2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

18 червня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

23 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій позовні вимоги підтримував, просив їх задовольнити, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

24 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 через Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву.

06 січня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 через Електронний суд надійшли додаткові пояснення.

26 січня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_3. про розгляд справи за їх відсутності, в якому просив позовну заяву задовольнити частково, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву.

29 січня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Наряду з вказаним, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, у якій останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, представник відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_3. подав клопотання, в якій просив здійснювати розгляд справи у їх відсутність.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, беручи до уваги відзив відповідача ОСОБА_1 , на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до абзацу 10 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Судовим розглядом встановлено, що з 01.05.2018 КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Позивач) є виконавцем комунальних послуг, а саме:

1. З 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ).

2. З 01.11.2021, у зв`язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила 630).

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182) та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830).

Відповідно до вимог вказаних вище нормативно - правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

На виконання вимог законодавства, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені:

1. договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) (надалі - Договір).

2.щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ повідомляємо наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг Споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, Відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлялися (не відключалися).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між Позивачем та Відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: Позивач щомісячно надає Відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає Відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а Відповідачі споживають надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.

Відповідно до вимог законодавства, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.04.2025 складає 88418,96 грн: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 11331,50 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 19335,02 грн., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 27929,41 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 27689,12 грн.

Відповідно до вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.

Таким чином, за вищевказаною адресою, у відповідачів також існує заборгованість:

1. У період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води становить у розмірі 0,00 грн.

2. За період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн.

Крім того, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18 (далі Договір цесії), укладеного між ПАТ «Київенерго» (далі - Кредитор) та КП (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 17321,91 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13134,97 грн.

Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами 630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року роз`яснено, що не укладання договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє боржника від обов`язку оплачувати отримані ним послуги.

Аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, суд може прийти до висновку щодо того, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15 та у постанові від 15 травня 2014 року у справі № 5011-31/17255-2012.

Згідно із частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої ст. 901, частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша ст. 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

На підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів.

Отже, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальна сума позовних вимог позивача, що підлягає стягненню:

сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 11331,50 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 1737,72 грн. 3% річних у розмірі 424,72 грн;

заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 19335,02 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 2938,92 грн. 3% річних у розмірі 723,08 грн;

заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 27929,41 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 2815,27 грн. 3% річних у розмірі 722,75 грн., пеня у розмірі 879,34 грн;

заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 27689,12 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 3413,98 грн. 3% річних у розмірі 812,52 грн., пеня у розмірі 988,56 грн;

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 17321,91 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2632,93 грн. 3% річних у розмірі 647,79 грн;

заборгованості за спожиті до 01.05.2018 централізованого постачання гарячої води у розмірі 13134,97 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 1996,52 грн. 3% річних у розмірі 491,21 грн;

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн;

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн;

заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн;

що разом складає 140101,15 грн.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності в частині позову, який стосується періоду з 01 липня 2015 року по 31 березня 2017 року, в якій вона посилалася на те, що строк позовної давності за вказаний період минув, а строк позовної давності повинен почати відраховуватися з 12 березня 2020 року, тобто з дати введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Так, згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням продовження строку позовної давності, та того що карантин був введений 12 березня 2020 року, строк позовної давності необхідно відраховувати саме з цієї дати.

Отже, період стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2017 року не підлягає задоволенню, оскільки строк позовної давності за вказаний період вже минув, а строк позовної давності повинен почати відраховуватися з 12 березня 2020 року, а отже сума у розмірі 11 594,16 гривень за центральне опалення та сума за постачання гарячої води у розмірі 4 833,86 гривень не підлягає стягненню з відповідачів.

Таким чином, на користь позивача з відповідачів, підлягає стягненню платежі за надані житлові послуги з квітня 2017 року по квітень 2025 року.

Крім того, вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 був проведений свій розрахунок заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2025 року, відповідно до якого у відповідачів, наявна заборгованість за центральне постачанню гарячої води у розмірі 8 301,11 гривень, а за центральне опалення наявна заборгованість лише у розмірі 5 727,75 гривень, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

За таких обставин, суд, дослідивши розрахунки заборгованості, надані позивачем та відповідачем, вважає належним, обґрунтованим і таким, що відповідає нормам матеріального права, розрахунок відповідача.

Так, відповідачем було проведено розрахунок заборгованості за період з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2025 року з правильним застосуванням норм статей 256-257 Цивільного кодексу України щодо позовної давності. Суд встановив, що позивач безпідставно включив до свого розрахунку заборгованість за період до 01 квітня 2017 року, щодо якої сплив трирічний строк позовної давності. Натомість розрахунок відповідача правильно виключає суми за прострочений період, а також коректно нараховує інфляційні втрати та 3% річних лише за той період, щодо якого строк позовної давності не минув.

У зв`язку з цим суд бере до уваги розрахунок відповідача як достовірний, обґрунтований і покладається на нього при ухваленні рішення про стягнення заборгованості.

Крім того, вбачається, що стосовно стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, відповідач також здійснила перерахунок інфляційної складової та 3 % річних. Згідно з її розрахунком, за послуги централізованого опалення, надані до 01 травня 2018 року, інфляційна складова боргу становить 225,97 грн, а 3 % річних - 864,89 грн. За послуги централізованого постачання гарячої води, надані до 01 травня 2018 року, інфляційна складова боргу становить 327,50 грн, а 3 % річних - 1 253,47 грн.

Суд, дослідивши надані сторонами розрахунки, вважає розрахунок відповідача правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, суд вважає за належне стягнути інфляційні втрати та 3 % річних у розмірах, передбачених розрахунком відповідача.

Поряд з цим, відповідач ОСОБА_1 просила розстрочити виконання рішення на 12 місяців у частині стягнення з неї на користь позивача по 4 860, 63 грн щомісяця впродовж 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили, посилаючись на тяжкий матеріальний стан як інваліда III групи, яка отримує виключно пенсію в розмірі 3 323,00 грн.

Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Тобто суд може розстрочити виконання судового рішення максимально лише на 12 місяців з дня ухвалення такої ухвали.

Розстрочка це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки встановлені наперед.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 03 вересня 2025 року (серія НОМЕР_9) є інвалідом 3 групи та відповідно до довідки про доходи № 0335 2436 1235 2320 від 09 жовтня 2025 року, отримує лише пенсію у зв`язку із інвалідністю у розмірі 3 323,00 гривень.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище та позбавлена можливості у встановлені строки виконати рішення суду.

Задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.

Так, суд враховує, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення, проте приймає до уваги добросовісну поведінку боржника, приходить до висновку про існування правових підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи фінансовий стан відповідача, суд дійшов висновку, що розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно розстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання та не вплине на фінансовий стан позивача.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач має скрутне матеріальне становище, отже немає змоги за один раз погасити всю суму заборгованості, суд вважає можливим та доцільним розстрочити боржнику виконання рішення суду на строк 12 місяців у частині стягнення з неї на користь позивача по 4 860, 63 грн щомісяця впродовж 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати - сплачений судовий збір.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 10, 11, 16, 509, 526, 610, 612, 625, 638, 642, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 55, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість:

- за спожиті послуги до 01.05.2018 року з централізованого опалення у розмірі 5727,74 грн (рахунок № НОМЕР_3 );

- інфляційна складова боргу у розмірі 112,98 грн, три відсотки річних у розмірі 864, 88 грн (рахунок № НОМЕР_3 );

- за спожиті послуги до 01.05.2018 року з централізованого постачання гарячої води у розмірі 8301, 10 грн (рахунок № НОМЕР_3 );

- інфляційна складова боргу у розмірі 163,75 грн, три відсотки річних у розмірі 1253,46 грн (рахунок № НОМЕР_3 );

- за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 11 331,50 грн (рахунок № НОМЕР_3 );

- інфляційна складова боргу у розмірі 1737,72 грн, три відсотки річних у розмірі 424,72 грн (рахунок № НОМЕР_3 );

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 19335,02 грн. (рахунок № НОМЕР_3 );

- інфляційну складову боргу у розмірі 2938,92 грн., три відсотки річних у розмірі 723,08 грн. (рахунок № НОМЕР_4 );

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 27929,41 грн. (рахунок № НОМЕР_5 );

- інфляційну складову боргу у розмірі 2815,27 грн., три відсотки річних у розмірі 722,75 грн., пеня у розмірі 879,34 грн. (рахунок № НОМЕР_4 );

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 27689,12 грн. (рахунок № НОМЕР_3 );

- інфляційну складову боргу у розмірі 3413,98 грн., три відсотки річних у розмірі 812,52 грн., пеня у розмірі 988,56 грн. (рахунок № НОМЕР_4 );

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн; (рахунок № НОМЕР_6 );

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн; (рахунок № НОМЕР_7 );

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, (рахунок № НОМЕР_8 );

- заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн (рахунок № НОМЕР_7 ).

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421, рахунок № НОМЕР_7 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1514, 00 грн з кожного.

В іншій частині позову - відмовити.

Розстрочити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) виконання рішення суду терміном на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 4 890, 63 грн кожного місяця на поточний рахунок КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» з дня набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова