Ухвала суду № 135790762, 15.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/16650/24-ц

пр. № 2-636/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2026 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судових засідань Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в м. Києві, третя особа: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

06 серпня 2024 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява для розгляду якої, визначено суддю та передано судді Кокошко О.Б. для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

27 серпня 2024 року ухвалою суду залишено позовну заяву без руху.

02 вересня 2024 року позивач подала уточнену позовну заяву на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху.

25 вересня 2024 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

15 жовтня 2024 року через Електронний суд від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву.

18 жовтня 2024 року від представника ГУ НП у м. Києві надійшло клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про визначення суб`єктного складу учасників справи.

22 жовтня 2024 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу передано за підсудністю для розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

03 лютого 2025 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

09 квітня 2025 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

03 листопада 2025 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року залишено без змін.

30 січня 2026 року до Печерського районного суду надійшла вказана цивільна справа, на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року, залишеної постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року без змін, для розгляду якої, визначено суддю та передано 03 лютого 2026 року судді Литвиновій І.В., для вирішення питання про прийняття до свого провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

04 лютого 2026 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва прийнято до свого провадження цивільну справу та призначено підготовче провадження.

24 лютого 2026 року від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву.

03 березня 2026 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві через Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву.

05 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Вбачається, що у судові засідання у справі, які призначалися поспіль: на 05 березня 2026 року, 15 квітня 2026 року, про які позивач ОСОБА_1 була повідомлена належним чином, не з`явилася.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, направили на адресу суду відзиви на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, своїм правом на подачу пояснень на позовну заяву не скористався.

Суд, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.

Частина 1 ст. 43 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Згідно із ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно із ч. 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У відповідності із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2025 року у справі № 203/4777/20, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, за змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору, у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, які законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що права позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними.

Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Як свідчать зміст вказаної постанови Верховного Суду, обставини щодо неявки позивача та його представника є аналогічними із справою № 752/16650/24-ц, оскільки стосуються реалізації позивачем свого права на судовий захист та дотримання норм процесуального законодавства щодо забезпечення представництва у суді.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що зазначені дії позивача можуть свідчити про незацікавленість у розгляді справи та користування своїми правами у встановлені обставин справи, наданні пояснень, постановки запитань учасникам справи, дослідження доказів, участі у судових дебатах тощо.

За даної поведінки позивача суд має право постановити ухвалу про залишення позову без розгляду у порядку п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-13, 19, 58, 62, 142, 257, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в м. Києві, третя особа: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про стягнення моральної шкоди, залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова