Рішення № 135789124, 15.04.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року справа № 580/2305/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

10 березня 2026 року ОСОБА_1 подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) №232730030816 від 24.02.2026;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що дає право на призначення пенсії за віком, періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки від 19.08.1991 серія НОМЕР_2 з 14.09.1983 по 18.10.1984; з 01.01.1992 по 12.06.1992, з 03.08.1992 по 04.12.1992, з 01.12.1992 по 18.02.1993, з 23.02.1993 по 31.07.1995; період військової служби згідно військового квитка НОМЕР_3 з 19.10.1984 по 22.10.1986 роки та період навчання згідно диплому НОМЕР_4 з 01.09.1987 по 31.12.1991 роки;

3) зобов`язати Головне управління ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 09.12.2025 року із зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду його трудової діяльності, періоду проходження військової служби та періоду навчання згідно диплому НОМЕР_4 , та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди роботи з 14.09.1983 по 18.10.1984; з 01.01.1992 по 12.06.1992, з 03.08.1992 по 04.12.1992, з 01.12.1992 по 18.02.1993, з 23.02.1993 по 31.07.1995; період військової служби згідно військового квитка НОМЕР_3 з 19.10.1984 по 22.10.1986 роки та період навчання згідно диплому НОМЕР_4 з 01.09.1987 по 31.12.1991. Позивач зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що в ході розгляду документів до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки ( НОМЕР_5 ): з 14.09.1983 по 18.10.1984, з 02.12.1986 по 03.09.1987, оскільки періоди роботи передують даті заведення трудової книжки, а також відсутні документи про неотримання в республіці Казахстан пенсійних виплат за зазначені періоди, з 01.01.1992 по 12.06.1992, з 03.08.1992 по 04.12.1992, з 01.12.1992 по 18.02.1993, з 23.02.1993 по 31.07.1995, оскільки стаж набутий на території республіки Казахстан. До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_4 з 01.09.1987 по 31.12.1991, період військової служби з 19.10.1984 по 22.10.1986 згідно військового квитка НОМЕР_3 , оскільки відсутні документи про неотримання в республіці Казахстан пенсійних виплат за зазначені періоди. Отже, оскільки стаж набутий на території колишнього Союзу РСР та відсутні відомості зазначені у заяві про неможливість підтвердити документально про нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, підстави для задоволення заявлених вимог відсутні.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому він просить позов задовольнити повністю.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, поясненнях на позовну заяву та відзиві, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , , в зв`язку з досягненням 60-річного віку, звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та винесено рішення від 24.02.2026 № 232730030816 про відмову в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено, що страховий стаж становить 30 років 03 місяці. В ході розгляду документів до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки ( НОМЕР_5 ):

з 14.09.1983 по 18.10.1984, з 02.12.1986 по 03.09.1987, оскільки періоди роботи передують даті заведення трудової книжки, а також відсутні документи про неотримання в республіці Казахстан пенсійних виплат за зазначені періоди;

з 01.01.1992 по 12.06.1992, з 03.08.1992 по 04.12.1992, з 01.12.1992 по 18.02.1993, з 23.02.1993 по 31.07.1995, оскільки стаж набутий на території республіки Казахстан.

До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_4 з 01.09.1987 по 31.12.1991, період військової служби з 19.10.1984 по 22.10.1986 згідно військового квитка НОМЕР_3 , оскільки відсутні документи про неотримання в республіці Казахстан пенсійних виплат за зазначені періоди.

Не погоджуючись із рішенням щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

За нормами статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за не менше 31 року.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Тобто першочерговим документом за яким здійснюється обрахунок страхового стажу є трудова книжка особи.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки від 19.08.1991 НОМЕР_5 , оскільки початок трудової діяльності позивача передує даті заведення трудової книжки.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню в межах спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Суд наголошує, що відповідні записи у трудовій книжці відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58).

Згідно пункту 5 Інструкції №58, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_6 від 19.08.1991 (Дублікат), оформлену на ОСОБА_1 , з якої слідує, що трудова діяльність позивача розпочалась із 14.09.1983.

Отже, саме у зв`язку з виданим позивачу дублікатом трудової книжки НОМЕР_6 від 19.08.1991, дата її заповнення 14.09.1983, що логічно передує початку трудової діяльності позивача.

Записи в трудовій книжці викладені в хронологічному порядку, є чіткими та скріплені печатками, під записом про звільнення.

Дані періоди не зараховані до страхового стажу, оскільки початок трудової діяльності передує даті заведення трудової книжки.

Такий мотив рішення про відмову у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу суд оцінює критично, оскільки відповідні записи у трудовій книжці завірені печатками підприємств та підписами відповідальної особи.

Відповідач вірно зазначив про те, що дата трудової діяльності передує даті заповнення трудової книжки. Однак, виявлена відповідачем невідповідність не свідчить про недійсність записів, оскільки, як вбачається з трудової книжки позивача, у ній містяться записи про прийом та звільнення з робіт, записи зроблені в хронологічному порядку, та завірені печатками з підписами відповідальних осіб, що свідчить про періоди роботи позивача в даних організаціях.

Таким чином, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудової книжки позивача, а також твердження відповідача щодо того, що дата трудової діяльності передує даті заповнення трудової книжки, не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, не містить жодних норм, які б вказували, що датою видачі чи заповнення роботодавцем дублікату трудової книжки має бути дата початку трудової діяльності.

За таких обставин, початок трудової діяльності може передувати даті заведення трудової книжки, а видача дублікату трудової книжки НОМЕР_5 - з датою заповнення 19.08.1991, не є порушенням.

Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

До того ж, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає па дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, та підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при їх заповненні.

Отже, дублікат трудової книжки НОМЕР_5 підтверджує стаж роботи позивача у вказані в ній періоди, а тому період роботи з 14.09.1983 по 18.10.1984; з 01.01.1992 по 12.06.1992, з 03.08.1992 по 04.12.1992, з 01.12.1992 по 18.02.1993, з 23.02.1993 по 31.07.1995 мають бути зараховані до його страхового стажу.

Щодо відмови у зарахуванні стажу оскільки він набутий на території республіки Казахстан, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (підписана Україною 13.03.1992), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 вказаної Угоди).

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.

Наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено трудовий стаж, який підлягає безумовному врахуванню при встановленні права на пенсію.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV (далі Закон № 1906-IV) чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Приписами частини другої статті 24 Закону № 1906-IVвизначено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1906-IVприпинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що законне має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, осіб, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Періоди навчання та трудової діяльності позивача на території Республіки Казахстан згідно з трудовою книжкою ЕТ-І від 19.08.1965 мали місце з 01.01.1992 по 12.06.1992, з 03.08.1992 по 04.12.1992, з 01.12.1992 по 18.02.1993, з 23.02.1993 по 31.07.1995, тобто в період до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 р.

Тож, прийняття постанови Кабінетом Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 №1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020 у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 у справі № 345/9/17.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, за періоди роботи зараховуються до трудового стажу, а відтак стаж роботи з 19.08.1965 мали місце з 01.01.1992 по 12.06.1992, з 03.08.1992 по 04.12.1992, з 01.12.1992 по 18.02.1993, з 23.02.1993 по 31.07.1995, підлягає зарахуванню відповідачем до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування військової служби, суд зазначає таке.

Абзацом 2 п. 1 ст. 8 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком.

Судом встановлено, період проходження позивачем військової служби підтверджується записами 8 та 12 сторінки 2, 3 військового квитка НОМЕР_3 з 19.10.1984 по 22.10.1986 роки.

Щодо періоду навчання у вищому навчальному закладі, суд зазначає таке.

Період навчання у ВНЗ - Політехнічний інститут ім. В.І. Леніна з 01.09.1987 по 01.07.1992 роки (Казахська СРСР) зараховується до страхового стажу в Україні, оскільки навчання відбувалося до 1 січня 2004, згідно зі ст. 56 Закону № 1788-XII та підтверджується відповідним записом у дублікаті трудової книжки від 19.08.1991 серія НОМЕР_2 вчиненого Політехнічним інститутом ім. В.І. Леніна, що завірені підписом та печаткою закладу.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закон №1058 - ІV (тобто до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (стаття 24). До 01.01.2004 періоди навчання за денною формою здобуття освіти у вищих навчальних закладах зараховуються до стажу роботи (пункт д статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення). Періоди навчання можуть зараховуватися до стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці, якщо підставою для внесення записів до трудової книжки про зарахування на навчання та відрахування з навчання зазначено реквізити відповідних наказів або реквізити документа про освіту (диплом, свідоцтво тощо) номер та дата видачі. Водночас періоди навчання підтверджуються і дипломами (пункт 8 Порядку № 637). Для студентів, які мають трудові книжки, навчальний заклад вносить записи про час навчання на денних відділеннях вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, що передбачено Пунктом 2.16. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженої Мінпраці України N 58 від 29.07.93.

Враховуючи вищевикладене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) №232730030816 від 24.02.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі № 348/2160/15-а.

Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що дає право на призначення пенсії за віком, періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки від 19.08.1991 серія НОМЕР_2 з 14.09.1983 по 18.10.1984; з 01.01.1992 по 12.06.1992, з 03.08.1992 по 04.12.1992, з 01.12.1992 по 18.02.1993, з 23.02.1993 по 31.07.1995; період військової служби згідно військового квитка НОМЕР_3 з 19.10.1984 по 22.10.1986 роки та період навчання згідно диплому НОМЕР_4 з 01.09.1987 по 31.12.1991 роки, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 09.12.2025 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) №232730030816 від 24.02.2026

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що дає право на призначення пенсії за віком, періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки від 19.08.1991 серія НОМЕР_2 з 14.09.1983 по 18.10.1984; з 01.01.1992 по 12.06.1992, з 03.08.1992 по 04.12.1992, з 01.12.1992 по 18.02.1993, з 23.02.1993 по 31.07.1995; період військової служби згідно військового квитка НОМЕР_3 з 19.10.1984 по 22.10.1986 роки та період навчання згідно диплому НОМЕР_4 з 01.09.1987 по 31.12.1991 роки, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 09.12.2025 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802) судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА