Ухвала суду № 135787179, 17.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17.04.2026 № 520/23057/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" до Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії УКРНОІВІ щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно 30 класу МКТП Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19356 від 16 квітня 2001 року, а саме зазначення після товару «морозиво» інформації: «крім вершкового морозива в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті» та публікації про це в офіційному бюлетні «Промислова власність» № 29, том 2;

- зобов`язати УКРНОІВІ виключити з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг інформацію з 30 класу МКТП після товару «морозиво»: «крім вершкового морозива в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті» щодо Свідоцтва на знак для товарів № 19356 від 16 квітня 2001 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні «Промислова власність».

Ухвалою судді від 18.09.2025 закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" до Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ».

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" - залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 по справі № 520/23057/25 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року скасовано, а справу №520/23057/25 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до супровідного листа Верховного Суду від 16.02.2026 справа №520/23057/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" до Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернулася до Харківського окружного адміністративного суду 20.02.2026, що підтверджується відтиском штампу канцелярії суду, передана на розгляд судді - 23.02.2026, що підтверджується Реєстром передачі адміністративних справ суддям.

Ухвалою від 24.02.2026 відкрито спрощене провадження у справі в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Суд зазначає, що в постанові від 12.02.2026 у справі № 520/23057/25 Верховний Суд, направляючи дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначив, що оскаржувані зміни до Реєстру внесено на підставі постанови старшого державного виконавця Печерського відділу виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20 травня 2025 року № ВП №78118424 на виконання рішення Господарського суду міста Києві від 21 грудня 2023 року у справі №910/6518/19.

Також, Верховний Суд зазначив, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій оцінки не надали, оскільки, на переконання колегії суддів Верховного Суду, в першу чергу суди мали б з`ясувати чи не є заявлені вимоги у цій справі такими, що повинні розглядатися у межах судового контролю за виконанням судового рішення у господарській справі № 910/6518/19, на виконання якого фактично здійснені УКРНОІВІ оскаржувані дії, що й стало підставою для направлення справи № 520/23057/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали позову, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.02.2026 у справі № 520/23057/25, суд установив, що в межах даної справи позивач оскаржує дії Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно 30 класу МКТП Свідоцтва на знак для товарів і послуг №19356 від 16 квітня 2001 року, а саме зазначення після товару «морозиво» інформації: «крім вершкового морозива в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті» та публікації про це в офіційному бюлетні «Промислова власність» № 29, том 2.

З матеріалів справи та пояснень сторін, викладених у заявах по суті справи, судом установлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі №910/6518/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та постановою Верховного Суду від 30.05.2024, припинено дію свідоцтва України №19356 на знак для товарів і послуг «КАШТАН», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Хладопром» в частині товарів 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг "морозиво", а саме "вершкове морозиво в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті", у зв`язку з перетворенням його в загальновживане позначення після подання заявки m99020539 від 22 лютого 1999 р. та зобов`язано Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо припинення дії свідоцтва України № 19356 в частині товарів 30 класу МКТП "морозиво" (а саме "вершкове морозиво в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті") та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання зазначеного судового рішення Господарським судом міста Києва видано наказ від 18.09.2024 про примусове виконання рішення у справі № 910/6518/19 (а.с. 27 т. 2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі № 910/6518/19, яка набрала законної сили 13.05.2025, задоволено заяву Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про роз`яснення судового рішення від 21.12.2023, роз`яснено рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 та констатовано, що після набрання ним законної сили, обсяг правової охорони торговельної марки «КАШТАН» за свідоцтвом України № 19356 надається товарам 30 класу МКТП перелік яких наступний: «кава, чай, какао, цукор, рис, тапіока, саго, замінники кави; борошно та зернові продукти, хліб; солодощі, морозиво, крім вершкового морозива у шоколадній глазурі або ароматизованому покритті, мед, сироп мелясовий; дріжджі, пекарські порошки; сіль, гірчиця; оцет, приправи; прянощі; харчовий лід; всі товари, що включені до 30 класу, за виключенням печива», тобто обсяг правової охорони торговельної марки «КАШТАН» щодо інших товарів 30 класу МКТП, які підпадають під родове поняття «морозиво» судом не припинено.

Також, матеріали справи містять відомості про відкриття Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого провадження від 20.05.2025 № 78118424 з приводу примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/6518/19.

Матеріали справи містять лист Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" № 4699/2801-01-2025 від 02.06.2025, поданий до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у межах виконавчого провадження № 78118424, в якому Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (боржник) просила відкласти виконавчі дії на 10 робочих днів на підставі статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 28-29 т. 2), за результатами розгляду якого старшим державним виконавцем було відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 № 9110/6518/19 до 10.07.2025 (постанова від 26.06.2025 ВП № 78118424).

Із матеріалів справи та пояснень відповідача судом установлено, що відповідачем, Державною організацією "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" на виконання вимог постанови від 20.05.2025 про відкриття виконавчого провадження №78118424, з урахуванням постанови від 26.06.2025 про відкладення проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням №78118424, а також ухвали суду від 13.05.2025 про роз`яснення судового рішення, 08.07.2025 виконано відповідне рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі №910/6518/19, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та постановою Верховного Суду від 30.05.2024, а саме: внесено до Реєстру зміни щодо припинення дії свідоцтва України №19356 на підставі рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/6518/19 в частині товарів 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг «морозиво» (а саме «вершкове морозиво в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті») та здійснено публікацію вказаних змін в Бюлетені 16.07.2025 №29.

Згідно змісту позовної заяви, що розглядається судом у межах даної справи, з відповідними діями відповідача позивач не згоден.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі №910/6518/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та постановою Верховного Суду від 30.05.2024.

Дослідивши матеріали справи та позовні вимоги позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень не виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Згідно зі статтею 339 ГПК України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Статтею 339-1 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Також, частиною 1 статті 345-1 ГПК України передбачено, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: про захист ділової репутації; що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; в інших спорах немайнового характеру.

Отже, Господарським процесуальним кодексом України встановлено порядок виконання судових рішень у господарських справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду або в разі незгоди з порядком його виконання.

Суд зазначає, що вищезазначені правові норми ГПК України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання (неналежне виконання) судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності боржника, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Господарському процесуальному кодексі України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання не виконувати судове рішення.

Так, заявлені в цій справі позовні вимоги фактично стосуються незгоди позивача з діями відповідача, що були вчинені ним на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі №910/6518/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та постановою Верховного Суду від 30.05.2024, а саме з діями щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно 30 класу МКТП Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19356 від 16 квітня 2001 року, а саме зазначення після товару «морозиво» інформації: «крім вершкового морозива в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті» та публікації про це в офіційному бюлетні «Промислова власність» № 29, том 2.

Зазначені дії, вчинені відповідачем, відповідають змісту резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі №910/6518/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та постановою Верховного Суду від 30.05.2024, та ухвали про роз`яснення судового рішення, у зв`язку з чим посилання позивача на те, що оскаржувані дії не стосуються виконання судового рішення, суперечать вищевказаним висновкам.

Саме незгода позивача з зазначеними діями відповідача стала підставою для звернення позивача з даним окремим позовом, в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача виключити з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг інформацію з 30 класу МКТП після товару «морозиво»: «крім вершкового морозива в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті» щодо Свідоцтва на знак для товарів № 19356 від 16 квітня 2001 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні «Промислова власність», тобто фактично вчинити дії, що суперечать діям, вчиненим відповідачем на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі №910/6518/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та постановою Верховного Суду від 30.05.2024.

Суд зазначає, що позивач обрав спосіб захисту шляхом подання окремого позову про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання судового рішення у справі №910/6518/19, що фактично спрямовано на невиконання такого рішення. Проте, судом установлено, що спірні правовідносини між сторонами перейшли до стадії виконання судового рішення у справі № 910/6518/19 та мають вирішуватися саме в межах судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 910/6518/19.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно виконання судового рішення в іншій справі (справа №910/6518/19), суд не може зобов`язувати не виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 29.07.2021 у справі №460/350/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які вчинені на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі № 910/6518/19, то він може звернутися до суду в порядку судового контролю, визначеного приписами Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 17.05.2023 у справі №580/5096/22.

Отже, судом встановлено наявність підстав для закриття провадження у справі №520/23057/25, оскільки спірні правовідносини в межах даної справи виникли у зв`язку з незгодою позивача з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі № 910/6518/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та постановою Верховного Суду від 30.05.2024, тому такі правовідносини мають бути вирішені в порядку судового контролю за виконанням судового рішення в межах справи № 910/6518/19.

Згідно частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 520/23057/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" до Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН