Рішення № 135785428, 17.04.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 квітня 2026 року (09:20)Справа № 280/11547/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відповідача щодо неврахування позивачу періодів стажу з 20.07.1990 по 30.10.1993, 01.11.1993 по 19.05.1995, 04.06.1995 по 08.02.1996, періодів з 14.07.2021 по 16.06.2022 в пільговому обчисленні;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням періодів стажу з 20.07.1990 по 30.10.1993, 01.11.1993 по 19.05.1995, 04.06.1995 по 08.02.1996, періодів з 14.07.2021 по 16.06.2022 в пільговому обчисленні, починаючи з 21.08.2025;

встановити судовий контроль у формі надання звіту ГУПФУ в Запорізькій області щодо виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач з 21.08.2025 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. При цьому, позивачеві не було враховано стаж роботи з 20.07.1990 по 30.10.1993, 01.11.1993 по 19.05.1995, 04.06.1995 по 08.02.1996, періодів з 14.07.2021 по 16.06.2022 в пільговому обчисленні. 03.12.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо врахування вищезазначених періодів, на яку 25.12.2025 відповідач надав відповідь, в якій повідомив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи: 20.07.1990 по 30.10.1993, оскільки запис не завірено підписом і печаткою; з 04.06.1995 по 08.02.1996, оскільки не зазначено назву підприємства в записі про прийнятий на роботу. Для розгляду питання зарахування до пільгового стажу періоду з 14.07.2021 по 16.06.2022 необхідно надати пільгову довідку. За підсумками звернення встановлено, що пільгова довідка в матеріалах електронної пенсійної справи відсутня. Пільговий стаж зарахований за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач зазначає, що має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідні періоди трудового стажу із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком. Наявність певних недоліків у трудовій книжці не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. Щодо отримання уточнюючих довідок та первинних документів за періоди роботи з 14.07.2021 16.06.2022 позивач зазначає, що він позбавлений можливості отримати уточнюючі довідки та первинні документи, оскільки м. Дніпрорудне - місто в Україні, адміністративний центр Дніпрорудненської міської громади Василівського району Запорізької області. З початку березня 2022 року місто Дніпрорудне перебуває під тимчасовою російською окупацією. Крім того, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (персоніфікований облік) позивача сплата страхових внесків з 06.01.2005 16.06.2022 була здійснена, отже ці періоди можливо було зарахувати до пільгового стажу, але відповідач не зарахував їх. З урахуванням наведеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 30.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

08.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1175), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає, що період роботи позивача з 20.07.1990 по 30.10.1993 не було відповідачем зараховано до страхового стажу, оскільки запис не завірено підписом і печаткою; з 04.06.1995 по 08.02.1996, оскільки не зазначено назву підприємства в записі про прийнятий на роботу. Для розгляду питання зарахування до пільгового стажу періоду з 14.07.2021 по 16.06.2022 необхідно надати пільгову довідку. Відповідач зазначає, що трудова книжка підтверджує лише загальний стаж роботи працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами. У зв`язку з тим, що у трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день, тому для підтвердження спеціального трудового стажу необхідна уточнююча довідка підприємства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену з 21.08.2025 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, позивачеві не було враховано до стажу роботи періоди з 20.07.1990 по 30.10.1993, з 01.11.1993 по 19.05.1995, 04.06.1995 по 08.02.1996, періоди з 14.07.2021 по 16.06.2022 в пільговому обчисленні.

03.12.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування періодів з 20.07.1990 по 30.10.1993, з 04.06.1995 по 08.02.1996, з 14.07.2021 по 16.06.2022 (а.с.14).

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 25.12.2025 №27726-29187/Ч-02/8-0800/25 повідомлено позивача, що за документами електронної пенсійної справи позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах (робота за Списком № 1), призначену з 21.08.2025 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За підсумками розгляду звернення встановлено, що пільгова довідка в матеріалах електронної пенсійної справи відсутня. Пільговий стаж зарахований за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. До страхового стажу ОСОБА_1 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 не зараховано наступні періоди роботи: з 20.07.1990 по 30.10.1993, оскільки запис не завірено підписом і печаткою; з 04.06.1995 по 08.02.1996, оскільки не зазначено назву підприємства в записі про прийнятий на роботу. Для розгляду питання зарахування до пільгового стажу періоду з 14.07.2021 по 16.06.2022 необхідно надати пільгову довідку (а.с.11).

Позивач не погодившись з відмовою у зарахуванні до страхового стажу періодів з 20.07.1990 по 30.10.1993, з 01.11.1993 по 19.05.1995, 04.06.1995 по 08.02.1996, періоду з 14.07.2021 по 16.06.2022 в пільговому обчисленні звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).

Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як встановлено судом, до страхового стажу позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 не зараховано періоди роботи з 20.07.1990 по 30.10.1993, оскільки запис не завірено підписом і печаткою та з 04.06.1995 по 08.02.1996, оскільки не зазначено назву підприємства в записі про прийнятий на роботу.

З цього приводу, суд зазначає, що з аналізу вказаних норм права судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд зазначає, що не засвідчення підписом та печаткою запису та не зазначення назви підприємства у записі про прийняття на роботу не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.

Записами №№1-3 та 4-5 трудової книжки НОМЕР_3 від 20.07.1990 підтверджуються спірні періоди роботи позивача (а.с.23-24).

Вищезазначені відомості з трудової книжки, які підтверджують, що позивач у зазначений період дійсно працював на підприємстві, відповідачем не спростовані.

Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).

Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 20.07.1990 по 30.10.1993 та з 04.06.1995 по 08.02.1996 мають бути зараховані до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначеного періоду є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.

Крім того, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 14.07.2021 по 16.06.2022 в пільговому обчисленні, суд зазначає наступне.

Так, згідно з розрахунком стажу позивача за формою РС-право, номер ПС: 084150006117, відповідачем зараховано до загального страхового стажу позивача (а.с.45 зворот) спірний період з 14.07.2021 по 16.06.2022. Підставою для не зарахування зазначеного періоду у пільговому обчисленні (за Списком №1) слугувало те, що у матеріалах електронної пенсійної справи позивача відсутня пільгова довідка. Для розгляду питання зарахування до пільгового стажу зазначеного періоду необхідно надати пільгову довідку.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 20.07.1990 позивач у період часу з 06.01.2005 по 16.06.2022 працював учнем гірника підземного підземної дільниці гірничо-прохідницьких робіт з повним робочим днем під землею на ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», гірником підземним з повним робочим днем під землею шахти «Прохіднича» та підземним машиністом бурової установки 5 розряду шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею (а.с.23-26).

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно пункту 1 розділу І «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 визначені всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземної телефонного зв`язку і т. д.)

Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, до такої категорії працівників віднесені всі робочі, зайняті повний робочий день на підземних роботах (пункт 1010100 а розділу І «Гірничі роботи»).

Також пунктом «а» пункту 1 розділу І «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, встановлено, що до такої категорії працівників належать, всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, до такої категорії працівників віднесені усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (підпункт «а» пункту 1 розділу І «Гірничі роботи»).

Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637.

Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності відомостей у ній, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Дослідженням трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 20.07.1990 встановлено, що записи про його роботу у спірний період містять відомості про зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах, тобто відомості про умови його праці та характер виконуваної роботи.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що позивачем не подано уточнюючої довідки про зайнятість на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №1, оскільки, згідно з пунктом 20 Порядку №637 уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу подаються лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

До того, суд приймає до уваги те, що позивач позбавлений можливості отримати уточнюючу довідку та первинні документи, оскільки м. Дніпрорудне з початку березня 2022 року перебуває під тимчасовою російською окупацією.

Окрім того, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (персоніфікований облік) позивача підтверджується сплата страхових внесків у період з 06.01.2005 по 16.06.2022, отже спірний період має бути зарахований до пільгового стажу (а.с.15-18).

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо неврахування до пільгового стажу періоду з 14.07.2021 по 16.06.2022 в пільговому обчисленні ОСОБА_1 .

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з розрахунком стажу позивача за формою РС-право, номер ПС: 084150006117, відповідачем зараховано до загального страхового стажу період проходження позивачем військової строкової служби з 01.11.1993 по 19.05.1995 (а.с.45 зворот), а відтак підстави для зобов`язання органу Пенсійного фонду України зарахувати період з 01.11.1993 по 19.05.1995 відсутні.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.07.1990 по 30.10.1993, з 04.06.1995 по 08.02.1996 та періоду роботи з 14.07.2021 по 16.06.2022 у пільговому обчисленні та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.07.1990 по 30.10.1993, з 04.06.1995 по 08.02.1996 та періоду роботи з 14.07.2021 по 16.06.2022 у пільговому обчисленні, у зв`язку із чим провести перерахунок пенсії 21.08.2025.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом подання звіту суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлюючи строк для подання звіту, суд повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно з судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Позивач не зазначив жодних обставин, які б вказували, що відповідач уникатиме виконання рішення.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим клопотання позивача щодо здійснення контролю за виконанням судового рішення, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.07.1990 по 30.10.1993, з 04.06.1995 по 08.02.1996 та періоду роботи з 14.07.2021 по 16.06.2022 у пільговому обчисленні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.07.1990 по 30.10.1993, з 04.06.1995 по 08.02.1996 та періоду роботи з 14.07.2021 по 16.06.2022 у пільговому обчисленні, у зв`язку із чим провести перерахунок пенсії з 21.08.2025.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.04.2026.

Суддя Ю.В. Калашник