Ухвала суду № 135785235, 17.04.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про прийняття звіту про виконання судового рішення)

17 квітня 2026 року м. Житомир Справа № 240/4265/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши звіт Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" , про зобов"язання вчинити дії,

встановив:

Рішенням суду від 03.09.2024 зобов`язано Державну установу "Коростенська виправна колонія (№71)" нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, за період з 11 березня по 31 травня 2022 року, виходячи з її розміру 30000 грн. на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди.

Рішення набрало законної сили.

До суду, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 02.09.2025 зобов"язано Державну установу "Коростенська виправна колонія (№71)" подати до суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали.

Відповідач надіслав до суду звіт про виконання судового рішення, в якому зазначив, що позивачу проведено нарахування недоплаченої частини додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, за період з 11 березня по 31 травня 2022 року, виходячи з її розміру 30000 грн. на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди, в сумі 56717,04 грн. та ПДФО 10209,07 грн., разом 66926,11 грн . Разом з тим, виплата такої суми не проведена, у зв"язку з відсутністю фінансування.

Ухвалою від 23.12.2025 прийнято звіт Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" від 02.12.2025 про виконання рішення у справі №240/4265/24.

Встановлено Державній установі "Коростенська виправна колонія (№71)"новий строк подання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі.

Зобов"язано Державну установу "Коростенська виправна колонія (№71)" подати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.24 в адміністративній справі № 240/4265/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" про зобов"язання вчинити дії протягом 3-х місяців з дня отримання ухвали.

Відповідач надіслав до суду звіт про виконання судового рішення, в якому зазначив, що позивачу проведено нарахування недоплаченої частини додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, за період з 11 березня по 31 травня 2022 року, виходячи з її розміру 30000 грн. на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди, в сумі 56717,04 грн. та ПДФО 10209,07 грн., разом 66926,11 грн .

Разом з тим, виплата такої суми не проведена, у зв"язку з відсутністю фінансування.

У відповідності до ст.382-2 КАСУ розгляд звіту здійснюється у порядку письмового провадження без виклику сторін.

Вирішуючи питання наявності підстав для прийняття звіту про виконання судового рішення у даній справі та накладення на командира військової частини штрафу , суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Положеннями статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин та/або 3 статті 382-2 цього Кодексу.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

За приписами частини 10 статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Аналіз викладених норм процесуального закону свідчить, що підставами для відмови у прийнятті звіту є:

- не наведення суб`єктом владних повноважень обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення,

- недостатність заходів, які вживаються ним для виконання судового рішення, для своєчасного та повного виконання судового рішення;

- подання звіту без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 КАС України.

У свою чергу відмова у прийнятті звіту є підставою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також неподання звіту у строк, встановлений судом, або подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, має наслідком накладення на керівника суб`єкта владних повноважень такого штрафу.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, з метою виконання Рішення Боржником було направлено до Департаменту листи щодо надання додаткового фінансування за програмою 3601020 «Виконання покарань уст ановами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для сплати коштів за рішенням з відповідними розрахунками.

Після створення Північно-Центрального міжрегіонального управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - управління) та внесення змін до Положення про державну установу «Коростенська виправна колонія (№71)» у серпні 2025 року та його реєстрації у вересні 2025 року Боржником з метою виконання Рішення було направлено до Управління листи щодо надання додаткового фінансування за програмою 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для сплати коштів за рішенням з відповідними розрахунками.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 18.02.2026 №22307/25319-11-26/16.3.1 у відповідь на лист Північно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 10.02.26 № 2/2/1174-Бн щодо збільшення кошторисних призначень за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для забезпечення виконання судових рішень, сплати виконавчих зборів, штрафів Мін`юст повідомив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» Міністерству юстиції України за бюджетною програмою 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України» затверджені видатки в обсягах, що забезпечують розрахункову потребу лише на 45,6 відсотків. Видатки за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за якими здійснюється сплата податків і зборів, обов`язкових платежів до бюджетів, а також сплата виконання рішень судів розподілені між розпорядниками коштів нижчого рівня в повному обсязі. Разом з тим, у разі надходження до Міністерства юстиції України пропозицій із визначенням джерел покриття додаткової потреби у коштах вони будуть розглянуті у встановленому порядку .

Боржником у листі №15-1196 від 03.03.2026 року до Управління (копія листа додається) вказано що станом на 03.03.2026 року потреба в додатковому фінансуванні на виконання судових рішень становить 802718,87 грн. Кошторисом Боржника на 2026 рік за КПКВК 3601020 по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» передбачено 20000,00 грн. для здійснення планових платежів зі сплати судових зборів при поданні апеляційних скарг на судові рішення першої інстанції та по загальному фонду - 1000,00 грн для сплати екологічного податку. Вказано, що у Боржника не має можливості внесення змін до кошторису спеціального фонду в 2026 році для виконання рішення суду з причини відсутності вільних коштів. Залишок коштів спеціального фонду буде спрямований на виплату заробітної плати засуджених, сплату обов`язкових платежів до бюджету та сплату енергоносіїв.

Станом на 23.03.2026 кошти на виплату за рішенням не надходили .

Тобто, нарахування коштів на виконання судового рішення відповідачем проведено., проте фінансування на вказані потреби не залежить від відповідача.

Разом з тим, як зазначає представник відповідача, у зв`язку з відсутністю фінансування, державна установа з незалежних від неї обставин не має можливості станом на сьогоднішній день виконати рішення суду у повному обсязі, у зв"язку з відсутністю фінансування.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного рішення суду опрацьовується та надсилається інформація щодо потреби в коштах для проведення нарахувань та виплати працівникам, у тому числі позивачу відповідно до рішень суду.

Відповідно до частини 2 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

У той же час, у межах справи судом установлено, що відповідачем наведені обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення та заходи, які вживаються відповідачем для виконання судового рішення, на переконання суду, є достатніми для виконання судового рішення.

Суд зазначає, що виконання рішення суду відповідачем залежить не тільки від дій відповідача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів), присуджених за судовим рішенням. Відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин. Невиплата в повному обсязі коштів на виконання рішення суду зумовлена не недбалістю відповідача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі керівника відповідача і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Згідно зі статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Проте, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу відсутні.

Зокрема суд ураховує, що у постанові від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Також Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

У постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17 викладена позиція про те, що сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Суд зазначає про відсутність в діях відповідача вини щодо невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості. Суду не надано жодних доказів того, що відповідач умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.

Отже, встановлення подальшого судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі може призвести лише до встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення, але це не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Відтак, за наслідками розгляду поданого відповідачем звіту та доданих до нього матеріалів суд дійшов висновку про відсутність у суду підстав для встановлення нового строку подання звіту та про наявність підстав для постановлення ухвали про прийняття звіту.

Керуючись статтями 243, 248, 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Прийняти звіт Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/4265/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" , про зобов"язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя О.В. Капинос