Рішення № 135781429, 31.03.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 755/4571/25

провадження № 2/753/4860/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Сирбул О. Ф.

за участю секретаря: Парубець А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон» про проведення розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до відповідача Адвокатського об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон» (далі по тексту - відповідач, АО "МАК "ВІСКОН")про проведення розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнята на роботу за сумісництвом помічником адвоката в Адвокатське об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон», наказ від 29.03.2019 № 3 та звільнена із займаної посади з 09.01.2025, про що 08.01.2025 отримала наказ від 07.01.2025 № 1. Письмового повідомлення про суми нараховані, виплачені та/або утримані при звільненні позивачу надано не було, розрахунок не проведено. Позивач стверджує, що його трудова діяльність почалась з 01.04.2019 та трудові відносини не припинялись для підписання трудового договору від 01.07.2019 та продовжувались безперервно до звільнення позивача з посади «помічник адвоката», тобто до 09.01.2025 року. Наказ про звільнення також не містить посилання на трудовий договір від 01.07.2019. Попередній розрахунок заборгованості: 7 048,00 грн (компенсація за невикористану відпустку за 2022 - 2023) + 6 700,00 грн (середній заробіток за період затримки розрахунку) 13 748,00 грн. Таким чином, на момент подання позовної заяви загальна сума заборгованості за попереднім розрахунком складає - 13 748,00 грн. У зв`язку з чим, просить стягнути належній їй суми та сплачений судовий збір 968,96 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 головуючим суддею у справі визначено Катющенко В. П.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.03.2025 матеріали вказаної цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

У травні 2025 року матеріали вищезазначеної цивільної справи надійшли на адресу Дарницького районного суду м. Києва та у встановленому ЦПК України порядку передані у провадження судді Сирбул О. Ф.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.06.2025 матеріали вказаної цивільної справи передано за підсудністю на розгляддо Дніпровського районного суду м. Києва.

У серпні 2025 року матеріали вищезазначеної цивільної справи надійшли на адресу Дніпровського районного суду м. Києва та у встановленому ЦПК України порядку передані у провадження судді Яровенко Н. О.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.10.2025 матеріали вказаної цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

У грудні 2025 року матеріали вищезазначеної цивільної справи надійшли на адресу Дарницького районного суду м. Києва та відповідно до протоколу передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 13.01.2026 передані у провадження судді Сирбул О. Ф.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.01.2026 прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон» про проведення розрахунку при звільненні, призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, 28.08.2025 до суду надійшов від представника відповідача відзив, за змістом якого той вказує, що позивач ОСОБА_1 01.04.2019 була прийнята на роботу за сумісництвом помічником адвоката Коновала О. Ю. в АО "МАК "ВІСКОН" згідно з наказом від 29.03.2019 № 3 та звільнена з займаної посади з 09.01.2025 згідно з наказом від 07.01.2025 № 1, що не оспорюється сторонами. Вказує, що нездійснення розрахунку при звільненні позивача викликане не умислом відповідача, а дією форс-мажорних обставин (непереборної сили), які полягають у триваючих військових діях та мобілізацією адвоката Коновала О. Ю. Просив залишити без задоволення позовну заяву, а судові витрати покласти на позивача.

Також 02.09.2025 до суду надійшла від позивача відповідь на відзив, за змістом якої остання наполягає на задоволенні її позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.

28.01.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, за змістом яких остання наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.

03.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

У судове засідання 05.02.2026 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судове засідання відкладено для повторного виклику відповідача.

19.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

У судове засідання 24.02.2026 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судове засідання відкладено для повторного виклику учасників справи.

У судове засідання 11.03.2026 з`явилась позивач, оголосила вступне слово, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У судовому засіданні оголошено перерву та зобов`язано позивача надати довідки форми ОК-5, ОК-7, а також офіційні відомості щодо заробітної плати за останні два місяці.

17.03.2026 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Довідки ОК-5 та ОК-7 сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 15.03.2026) у період з 01.04.2022 по 31.03.2023 від відповідача, Адвокатське об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон» (ЄДРПОУ 26332952), позивач отримувала заробітну плату з урахуванням податків та зборів: з 01.04.2022 по 31.12.2022 у розмірі 10000,00 грн щомісячно; з 01.01.2023 по 31.03.2023 у розмірі 6700,00 грн щомісячно. Подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, а саме 09.01.2025 (починаючи з 01.05.2023 Позивачу заробітна плата не нараховувалась і не виплачувалась), а тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню. Заробітна плата (посадовий оклад) за січень-квітень 2023 року складає 6 700,00 грн. Просила суд визнати протиправними дії Адвокатського об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон», ЄДРПОУ 26332952 щодо непроведення в день звільнення повного розрахунку та стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені в розмірі 6 142,16 грн, який складається з 5 286,00 грн (компенсація за невикористану відпустку за 2022 - 2023), 856,16 грн (сума яка підлягає стягненню з відповідача в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) з відрахуванням з такої суми передбачених законодавством податків, зборів та інших платежів, а також судовий збір в розмірі 968,96 грн.

27.03.2026 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких остання просить суд визнати протиправними дії Адвокатського об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон», ЄДРПОУ 26332952 щодо непроведення в день звільнення повного розрахунку, стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені в розмірі 6 038,14 грн, який складається з 5 286,48 грн (компенсація за невикористану відпустку за 2022 - 2023), 751,66 грн (сума яка підлягає стягненню з відповідача в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) з відрахуванням з такої суми передбачених законодавством податків, зборів та інших платежів, а також сплачений в розмірі 968,96 грн судовий збір.

31.03.2026 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

У судове засідання 31.03.2026 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Повно, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, звільнена з 09.01.2025 за власним бажанням у порядку ст. 38 КЗпП України (а. с. 26-27, том 1).

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95- ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної платі працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання згаданого законодавчого положення постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено "Порядок обчислення середньо заробітної плати" (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної платі для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплат: компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відноси використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то це місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, а саме 09.01.2025, а тому середня заробітна плата обчислюється за останні 12 календарних місяців роботи, що передували звільненню.

Позивачем, в свою чергу, до матеріалів справи надано довідки форми ОК-5, ОК-7 про доходи за період з 1998 року по січень 2026 року.

При цьому, з травня 2023 року і по січень 2026 року від відповідача Адвокатського об`єднання "Міжнародна адвокатська компанія "Віскон" (ЄДРПОУ: 26332952) позивачеві не здійснювалось жодних виплат, а тому дохід за цей час не може бути взятий для розрахунку середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100.

За вказаних обставин, суд виходить з такого розрахунку сум при звільненні з травня 2022 року по квітень 2023 року включно: (10 000,00 грн + 10 000,00 грн + 10 000,00 грн + 10 000,00 грн + 10 000,00 грн + 10 000,00 грн + 10 000,00 грн + 10 000,00 грн + 6 700,00 грн + 6 700,00 грн + 6 700,00 грн + 6 700,00 грн) / 365 календарних днів = 106 800,00 грн / 365 календарних днів = 292,60 грн середньоденної заробітної плати.

Сума компенсації працівнику при звільненні становить: 292,60 грн х 24 (календарні дні за невикористану відпустку) = 7 022,40 грн.

Таким чином, розрахунок, наданий позивачем у позовній заяві, є некоректним.

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з такого.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що суд керуючись принципами співмірності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у 761/9584/15-ц вказала, що для оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаний із затримкою розрахунку при звільненні на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009-2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, повинен сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження свого рівня життя.

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України після 19.07.2022 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, але не скасовує необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру компенсації.

Розглядаючи подібні спори після 19.07.2022, суд повинен брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи (зокрема, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо). Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025.

Оскльки за даними Національного банку України, протягом 2025 року середні процентні ставки за новими кредитами банків для населення в національній валюті перебували на високому рівні та складали близько 35,7%-35,9% річних, таким чином, за умови отримання кредиту позивачем у розмірі 7 022,40 грн за його користування з 09.01.2025 до 09.07.2025 вона сплатила би (7 022,40 грн х 35,9% = 2 521,04 грн річних; 2 521,04 грн / 2 = 1 260,52 грн) 1 260,52 грн відсотків.

Таким чином, суд вважає, що саме сума 1 260,52 грн підлягає стягненню з відповідача в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У зв`язку з тривалою невиплатою належних їй коштів, позивач неодноразово зверталась до посадових осіб відповідача з вимогою про виплату вказаних сум, однак, не отримала бажаного результату. Разом з тим, позивачем на адресу відповідача за № 0209400057415 засобами поштового зв`язку було направлено лист про вимогу надати розрахунок про нараховані та виплачені при звільненні АО "МАК "ВІСКОН" ОСОБА_1 суми та щодо сплати податків, ЄСВ та військового збору (...)" (а. с. 28, 33-35). Як вказує позивач, відповіді на вказаний лист вона не отримала.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, зі змісту ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.ст. 115, 116 Кодексу Законів про працю України заробітна плата повинна сплачуватись не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі №6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Щодо посилань відповідача на існування під час спірного періоду форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 жовтня 2022 року, справа № 905/857/19, провадження № 12-56гс21, зазначила, що заробітна плата не є відповідальністю в розумінні ст. 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 2 ст. 233 КЗпП).

Відтак, відповідач у цій справі не може бути звільнений від виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, тому на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, розмір яких становить 583,80 грн (60,25 %).

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон» про проведення розрахунку при звільненні- задовольнити частково.

Стягнути з Адвокатського об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон»на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку 7 022,40 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1 260,52 грн, що разом становить 8 282,92 грн з подальшим відрахуванням встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів при виконанні рішення суду.

Стягнути з Адвокатського об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон»на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 583,80 грн.

Дані про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Адвокатське об`єднання «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон»,місцезнаходження юридичної особи: 02095, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 9, кв. 325, код ЄДРПОУ: 26332952.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складений 16.04.2026.

Суддя: