Ухвала суду № 135771365, 16.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.04.2026

Справа № 334/9711/25

Провадження № 1-кп/334/376/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

встановив:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КПК України.

Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого. Прокурор зазначає, встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_6 обвинувачується у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено суворе покарання що підвищує ризик незаконного переміщення. Також, після вчинення злочину обвинувачений не був затриманий на місці, а лише через деякий час, є військовослужбовцем, що також ускладнить забезпечення явки.

Існування ризику, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінюється виходячи із обставин кримінального провадження та особистої ситуації обвинуваченого, тобто фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та його моральні якості. Окрім того, вказаний ризик обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаним із цим можливими негативними наслідками - суворістю передбаченого покарання. Також, після вчинення злочину ОСОБА_6 не був затриманий на місці,в встановлений та затриманий лише через деякий час, а також він є військовослужбовцем, що полегшить неконтрольоване переміщення (можливі відрядження/ротації) та ускладнить забезпечення явки.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_7 маючи відповідні копії матеріалів кримінального провадження може знати повні анкетні дані потерпілої та свідків, а тому може впливати на них залякувати, просити змінити покази тощо. Крім того, потерпіла ОСОБА_8 є малолітньою, що об`єктивно підвищує її уразливість до психологічного тиску й маніпуляції дорослих осіб. зі слів потерпілої, під час події обвинувачений вже висловлював погрози фізичної розправи , що свідчить про реальність і невідкладність ризику повторного впливу та залякування. Також, ризик охоплює як безпосередній контакт обвинуваченого з потерпілої/її матір`ю (законним представником) та і опосередкований вплив через третіх осіб.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_6 був засуджений за ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби) та звільнений від відбування покарання у зв`язку з повернення до служби. Така обставина свідчить, що обвинувачений раніше допускав грубі порушення правопорядку та дисципліни, однак уникнув фактичного відбування покарання. Крім того, у провадженні суду перебуває обвинувальний акт у іншому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 (щодо вчинення ряду злочинів), що свідчить про множинність кримінально правових претензій до обвинуваченого та антисоціальну спрямованість поведінки. Це демонструє стійкість антисоціальної поведінки, несприйнятливість до правових застережень та високу імовірність повторення злочинних дій або ескалації їх тяжкості для уникнення відповідальності. Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримала.

Захисник проти клопотання заперечував.

ОСОБА_6 заперечує проти задоволення клопотання просив обрати йому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою або заставу.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує особу обвинуваченого, його репутацію, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 становить небезпеку для суспільства, є тяжким злочином, потерпілою у кримінальному провадженні є малолітня особа.

Судовий розгляд кримінального провадження ще не закінчений, не всі свідки у кримінальному провадженні не допитувалися, тому ризик незаконного впливу з боку обвинуваченого є досить реальним.

Також враховується і те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити незаконний вплив на потерпілу або свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення на даний час не зменшилися та не перестали існувати.

Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому суд, зважаючи на досить тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою, вважає можливим визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Таким чином, застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід, на переконання суду, він не може бути завідомо непомірним для нього та повинен надавати можливість внести таку заставу, тому варто виходити із можливості внесення такої застави. Водночас, розмір застави має надавати впевненість у тому, що вона зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, тобто має бути достатнім стримуючим фактором, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Таким чином, врахувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 , наявність ризиків, передбачених п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн 00 коп., оскільки застава у такому розмірі не є завідомо непомірною для обвинуваченого та здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку у кримінальному провадженні та запобігти ризикам, встановленим судом.

Керуючись ст. 331 КПК України,

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - по 14 червня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 266 240 грн 00 коп., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ГУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_6 , провадження по справі №1кп/334/376/26, ЄУН 317/9711/25. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, а також з потерпілою особою.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Проголошення повного тексту ухвали 17.04.2026 року 14 год. 00 хв.

Ухала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1