Ухвала суду № 135766144, 15.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/7841/23

Номер провадження6/205/124/26

УХВАЛА

15 квітня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.

за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,

стягувач Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк»,

боржник ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець Телявський А.М. звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним поданням. В обґрунтування вимог подання посилається на те, що на виконанні Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича (далі приватний виконавець) перебуває зведене виконавче провадження № 79435686: ВП № 79435090 з примусового виконання виконавчого листа № 205/7841/23, виданого 17.09.2025 Новокодацьким районним судом міста Дніпра, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗБАНК" заборгованості за кредитним договором №0055/03/2020/0053 від 05.03.2020 р., що станом на 14.04.2023 р. становить 846981,97 гривень; ВП № 79435269 з примусового виконання виконавчого листа № 205/7841/23, виданого 17.09.2025 Новокодацьким районним судом міста Дніпра, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗБАНК" судового збору в сумі 12704,73 гривень, а саме по 6352,37 гривень з кожного. Станом на день звернення з даним поданням рішення суду боржником не виконано, заборгованість у добровільному порядку не сплачена, вимоги приватного виконавця ігноруються, декларація про доходи та майно не подана, до приватного виконавця боржник не з`являється, будь яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, не вчиняє вже більше року. З огляду на викладене, наявні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що боржник ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання вимог виконавчих документів, оскільки свідомо не виконує рішення суду, ухиляється від взаємодії з приватним виконавцем, приховує своє майнове становище, вживає заходів, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, зокрема шляхом фактичного вивезення майна за межі України. У зв`язку з чим, заявник просить суд обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язання за судовим рішенням.

В судовому засіданні Приватний виконавець Телявський А.М. подання підтримав, надав суду пояснення аналогічні змісту подання, просив задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні за наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79435641 з виконання виконавчого листа №205/7841/23, виданого 17.09.2025 року Новокодацьким районним судом міста Дніпра, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗБАНК" заборгованості за кредитним договором №0055/03/2020/0053 від 05.03.2020 р., що станом на 14.04.2023 р. становить 846981,97 гривень. Даною постановою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Також 24.10.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79435487 з виконання виконавчого листа №205/7841/23, виданого 17.09.2025 року Новокодацьким районним судом міста Дніпра, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗБАНК" судового збору в сумі 12704,73 гривень, а саме по 6352,37 гривень з кожного, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

На виконання ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про відкриття виконавчого провадження №79435641 та №79435487 надіслано боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, рекомендованим поштовим відправленням за № R067025741924від 24.10.2025.

24.10.2025, приватним виконавцем, на підставі ст.ст.40,45 даного Закону України, винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 84 698,19 гривень та 635,23 гривень в межах виконавчих проваджень №79435641 та №79435487.

14.03.2024 приватним виконавцем, на підставі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 400,00 грн. та 400,00 грн. в межах виконавчих проваджень №79435641 та №79435487.

24.10.2025 приватним виконавцем, на підставі ст. 30 Закону України Про виконавче провадження, винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №79435641 та №79435487 у зведене виконавче провадження № 79436490.

24.10.2025 приватним виконавцем направлено запит до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців, а також рахунки, відкриті боржником юридичною особою через свої відокремлені підрозділи. Відповідно до наданої відповіді встановлено, що боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.

Також, 24.10.2025, приватним виконавцем направлено запит до Пенсійного фонду України з метою отримання інформації про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи. ПФУ надано відповідь, що

ОСОБА_1 знайдено в РЗО, але відсутні дані про отримання доходу.

21.01.2026, 10.03.2026, приватним виконавцем направлено запит до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником фізичною особою підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця. ДПСУ надало відповідь Інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.

24.10.2025, приватним виконавцем, на підставіст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 939 467,76 гривень (UAH). та винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 939 467,76 гривень (UAH).

Приватним виконавцем сформовано та скеровано письмовий запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів на ім`я

ОСОБА_1 . Згідно електронної відповіді МВС України за ОСОБА_1 не зареєстровано транспортних засібів.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 не зареєстровано жодного нерухомого майна.

10.03.2026 приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлено виклик, відповідно до якого боржнику необхідно з`явитись до виконавця 18.03.2026 о 10:00 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Черчилля Вінстона, буд. 42, оф. 325, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату. Однак, на визначений приватним виконавцем час боржник до офісу приватного виконавця не з`явився, вимоги приватного виконавця не виконав, про що складено відповідний акт.

Також, 21.01.2026 приватним виконавцем направлено запит до Державної податкової служби України щодо перетину боржником ОСОБА_1 за період з 24.10.2025 по 21.01.2026 державного кордону. За вказаними параметрами в Державної прикордонної служби України відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону.

10.03.2026 року приватним виконавцем направлено запит до Міністерства соціальної політики України щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС). Відповідно до наданої інформації встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, адреса зареєстровано місця проживання: Донецька обл., м. Маріуполь, адреса фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Згідно із статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідності до статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 5 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний своєчасно з`являтися на вимогу виконавця.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

За статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; недопущення в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру неподання виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; неповідомлення виконавця про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; нез`явлення на вимогу виконавця; ненадання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).

Зважаючи на те, що, в силу положень статті 441 ЦПК України, особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду факт вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, саме державний виконавець повинен доводити факт ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Сам факт відкриття виконавчого провадження самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом обов`язків.

Надані виконавчою службою матеріали подання містять фактичні дані щодо перебігу вчинених державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу, однак не містять доказів про вчинення боржником саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього державним виконавцем, у зв`язку з примусовим виконання рішення суду.

У поданні зазначено, зокрема, що копію постанови направлено рекомендованим поштовим відправленням за № R067025741924 від 24.10.2025 боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, однак доказів того, що боржнику відомо про наявність відкритого виконавчого провадження відносно нього, суду надано не було. Не було надано доказів і про відправлення, отримання та ігнорування боржником викликів державного виконавця, оскільки суду не було надано копії жодного поштового рекомендованого повідомлення чи поверненого до служби поштового конверту, які б підтверджували отримання, відмову в отриманні чи неможливість вручення боржнику документів по виконавчому провадженню.

Отже, суд дійшов висновку, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу, його наміру ухилитися від виконання покладених на нього зобов`язань та переховування від виконавчих органів, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.

Також, державним виконавцем не було зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме обмеження ОСОБА_1 у виїзді за кордон, яким-небудь чином вплине на виконання боржником рішення суду і буде сприяти погашенню нею заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України жодним чином не обґрунтоване, відомості про умисне ухилення від виконання судового рішення відсутні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання Приватного виконавця Телявського А.М., про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Керуючись ст.441 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, стягувач Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк, боржник ОСОБА_1 , відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О.Костромітіна

.