Ухвала суду № 135765933, 16.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12773/25

Провадження № 2-з/201/65/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Терновою А.В.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду питання про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховані, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває дана цивільна справа.

16 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій просили суд:

-зобов`язати відповідача ОСОБА_4 до ухвалення рішення у справі забезпечити регулярне спілкування дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю ОСОБА_3 без участі третіх осіб.

-Визначити, що таке спілкування здійснюється: щоденно у форматі відео- чи телефонного зв`язку через Viber, WhatsApp, Skype чи інші доступні засоби з 17:00 до 19:00 за київським часом; шляхом особистої зустрічі з дитиною щонайменше двічі на тиждень у будні, а саме у понеділок та середу та у вихідні дні, без присутності відповідача чи інших осіб.

-Покласти на відповідача обов`язок сприяти організації такого спілкування та утримуватися від будь-яких дій, що перешкоджають контактам дитини із матір`ю.

-Заборонити відповідачу ОСОБА_4 змінювати місце проживання дитини та вивозити її за межі м. Києва чи України без письмової згоди матері або рішення суду.

В обгрунтування заяви зазначив, що понад п`ять місяців відповідач системно та цілеспрямовано перешкоджає спілкуванню матері з дитиною. Після подання позову між сторонами відбулася переписка, яка підтверджує, що відповідач відмовляє у зустрічах з дитиною, обмежує будь-яке спілкування та приховує місце перебування дитини. Відповідач прямо повідомив про намір змінити заклад дошкільної освіти з метою унеможливлення контактів матері з дитиною. Подані електронні докази підтверджують, що переведення дитини здійснюється саме з метою уникнення спілкування матері з дитиною, а не в інтересах дитини. Таким чином, поведінка відповідача має системний характер та спрямована на усунення матері від участі у вихованні дитини, повне обмеження контактів та одноосібне прийняття рішень щодо життя дитини. Фактична відсутність будь-якого спілкування протягом тривалого часу створює реальну загрозу втрати емоційного зв`язку між матір`ю та донькою, що є особливо критичним з огляду на її малолітній вік. Така ситуація суперечить найкращим інтересам дитини та порушує її право на регулярне спілкування з обома батьками.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову , так як ухвалою судді вже було відмовлено в забезпеченні позову яка наразі оскаржується в апеляційному суді, окрім того мати сама покинула сім`ю та не бажала спілкуватися з дитиною.

Вислухавши представників сторін, ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Частиною 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на вказане заява про забезпечення позову є фактичним вирішенням справи по суті, а отже є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Згідно із ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Ураховуючи вищезазначені положення ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, враховуючи розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника, а також те, що вжиття заходів забезпечення позову, за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 116, 149, 150, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову залишити без задоволення .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст складено 17 квітня 2026 року

Суддя С.О. Демидова