Рішення № 13576545, 14.01.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2011 р.

Справа № 1/47-1938(14/9-266)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітак", вул. Червоноткацька, 44, м. Київ, 02660

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30-а, м. Тернопіль, 46010

За участю представників від:

Позивача: Гавриньов Андрій Миколайович – юрист (довіреність від 05.11.2011р.);

Відповідача: не з'явився.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітак" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В" 55882грн.92коп. з яких: 39500грн.00коп. - основного боргу згідно договору №82 від 03.04.2009р.; 10233грн.10коп. - пені; 6149грн.82коп. - 3% річних та інфляційних.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.04.2010р. у справі №14/9-266 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ітак" задоволено частково та присуджено до стягнення 38485грн.00коп. - заборгованості по оплаті за виготовлену продукцію згідно договору №82 від 03.04.2009р., 4530грн.05коп. –пені, 855грн.71коп. - 3% річних та 760грн.92коп. - інфляційних нарахувань, а також покладено на ТОВ "Р.Е.Й.В." витрати по сплаті державного мита в сумі 457грн.42коп. та 192 грн.77коп. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення 116грн.89коп. - пені, 647грн.17коп. - 3% річних та 760грн.92коп. - інфляційних нарахувань - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2010р. рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2010 року у справі №14/9-266 змінено в частині стягнення інфляційних нарахувань та судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2010 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 липня 2010 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 14 квітня 2010 року в частині стягнення пені, 3% річних, втрат від інфляції та розподілу судових витрат скасовано, і у цій частині справу передано на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13 грудня 2010 року матеріали справи №14/9-266 прийнято до свого провадження присвоївши новий №1/47-1938(14/9-266) та призначено судове засідання на 24 грудня 2010 року. Згідно ухвали суду від 24 грудня 2010 року розгляд справи відкладався на 14 січня 2011 року для витребовування у позивача обґрунтованого розрахунку пені, 3%річних та інфляційних нарахувань, із зазначенням сум та періодів їх нарахувань, а також для надання відповідачу можливості бути присутнім в судовому засіданні та надати відзив на позов.

Позивач на вимогу ухвали суду від 24.12.2010р. надав суду обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань від 05.01.2011р. за №02, якій підтримав повноважний представник в судовому засіданні, також надав суду докази надіслання відповідачу даного розрахунку (фіскальний чек з описом вкладення в матеріалах справи).

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення ухвал суду від 13.12.2010р. та 24.12.2010р. (повідомлення в матеріалах справи).

Тому, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

03 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ітак" - Виконавець (позивач - по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." - Замовник (відповідач –по справі) укладено договір на виготовлення продукції №82 (далі –Договір), згідно умов якого Виконавець на замовлення Замовника зобов'язався виготовити флексографічним способом і передати у власність Замовника печатну продукцію (далі –продукція), а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити продукцію на умовах даного Договору (п.1.1. договору).

Як випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем виготовлено та поставлено відповідачу продукцію по видатковій накладній (копія якої завірена підписами та скріпленна печатками сторін знаходяться в матеріалах даної справи) №ИТ-1184 від 18 травня 2009 року в сумі 73683грн.00коп. через уповноваженого представника відповідача Ігната І.М. згідно виданої йому довіреності Серія ЯПЕ №700140 від 15 травня 2009 року (копія в матеріалах справи) поставив відповідачу продукцію на загальну суму 73683грн.00коп.

Відповідно до пункту 2.2. Договору оплата за окрему партію продукції здійснюється в національній валюті України на основі рахунків - фактур наступним чином: 20% передоплата вартості продукції до початку виготовлення, але не пізніше трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури; 80% на протязі 21 календарного дня після поставки продукції Замовнику шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору підряду, згідно якого та в силу ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Як випливає з матеріалів справи відповідач свої зобов’язання по договору щодо оплати за отриману продукцію виконав частково на суму 35198грн.00коп., що підтверджується матеріалами справи, а саме: банківською випискою про рух коштів відповідача було здійснено наступні платежі: 10.04.2009р. в сумі 13400грн.00коп., з 17.06.2009р. по 09.12.2009р. в сумі 20783грн.00коп., а також згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку частковою сплатою (копія в матеріалах справи) на суму 1015грн.00коп., яка була здійсненна 14.04.2010р., а від так сума основного боргу складає 38485грн.00коп., а загальна сума позову. яку просив стягнути з відповідача в судовому порядку, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення та пені становила 54867грн.92 коп.

Згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Відповідачем дані строки порушені, в зв’язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену (п.6.2. - Договору). Згідно умовами якого, у разі порушення Замовником п.2.2. чи п.4.2. Договору він зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожен день прострочення. За період з 09.06.2009р. по 09.12.2009р. (враховуючи суму основного боргу 39500грн.00коп.), становить 4099грн.31коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення що за періоди з 09.06.2009 по 14.04.2010р. на суму основного боргу 39500грн.00коп. та з 15.04.2010р. по 31.12.2010р. на суму основного боргу 38485грн.00коп. становить 5482грн.91коп., а також та 3% річних, що за періоди з 09.06.2009 по 14.04.2010р. на суму основного боргу 39500грн.00коп. та з 15.04.2010р. по 31.12.2010р. на суму основного боргу 38485грн.00коп. складає 1832грн.26коп.(Розрахунок в матеріалах справи).

При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст.11, 509, 526, 530, 625 ЦК України позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 5482грн.91коп. –інфляційних; 1832грн.26коп. –3% річних; 4099грн.31коп. –пені підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені та не спростовані відповідачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 42-47, 22, 32, 34, 36, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (46010, м.Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 30-а, ідентифікаційний код 24635111) в користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 44, ідентифікаційний код 16476839) пеню в розмірі 4 099 (чотири тисячі дев'яносто дев'ять) гривень 31 коп., втрат від інфляційних процесів у розмірі 5 482 (п"ять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 91 коп., 3% річних у розмірі 1832 (одна тисяча вісімсот тридцять дві) гривні 26 коп., 498 (чотириста дев'яносто вісім) гривень 25 коп. державного мита і 210 (двісті десять) гривень 09коп. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення господарського суду сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу через цей суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення

Повне рішення складено 18 січня 2011р.

Суддя Ю.О. Чопко