Рішення № 135764826, 28.01.2026, Летичівський районний суд Хмельницької області

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Єдиний унікальний номер судової справи №678/1842/25

Номер провадження №2-678-176/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козка Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Летичів, у відсутність учасників справи, за наявними у справі матеріалами, без фіксування судового засідання технічними засобами, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Летичівський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 24 листопада 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 за змістом якої рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2011 року (справа № 2-37/11) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди, яке згідно ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 18 січня 2012 року залишено без змін, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунено перешкоди у користування ОСОБА_1 належною її 1/5 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме кімнатою 1-1, площею 11,5 м2, зобов`язано ОСОБА_2 замурувати вхід до кімнати 1-1, що був нею зроблений з належної її частини будинку, та не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною її частиною житлового будинку.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в частині задоволених судом вимог: 8 грн. 50 коп. судового збору, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Летичівським районним судом Хмельницької області.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, стягнення моральної шкоди та судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 28431 грн. понесених нею витрат на ремонт кімнати 1-1 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2322,00 грн. понесених нею витрат на проведення будівельно-технічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по справі: 298 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Летичівським районним судом Хмельницької області.

В решті позовних вимог відмовлено.

В подальшому Летичівським районним судом Хмельницької області було видано виконавчий лист №2-37 від 18 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат в розмірі 31171 грн.

Відповідно до ВП-спецпідрозділ виконавче провадження НОМЕР_5 ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 13 січня 2011 року №2-37 було накладено арешт на кімнату 1-1 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 від 23 травня 2023 року, витрати сплачено по виконанню виконавчого листа №2-37 від 18 січня 2012 року.

Враховуючи те, що наявність арешту на нерухоме майно обмежує ОСОБА_1 у користуванні, розпорядженні нерухомим майном та враховуючи відсутність інших способів захисту порушеного права, позивач змушена звернутись з позовом до суду.

За цих обставин ОСОБА_1 просить суд усунути їй перешкоди в розпорядженні нерухомим майном шляхом зняття арешту та виключення відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за вказаними у позові ідентифікуючими ознаками.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2. 24 листопада 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява.

3. 26 листопада 2025 року до суду надійшли відомості про місце реєстрації відповідача.

4. 27 листопада 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.

5. Підготовчі судові засідання призначалися на: 24 грудня 2025 року, 28 січня 2026 року.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. 27 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

7. 10 грудня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подала суду клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає та не заперечує проти їх задоволення, вказала, що заборгованість погашена повністю і претензій до позивача ОСОБА_1 вона не має.

8. 28 січня 2026 року головний державний виконавець Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Летичівський відділ ДВС) Ковальчук Ю.Ю. подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та зазначив, що станом на 28 січня 2026 року виконавчі провадження, боржником чи стягувачем за якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у Летичівському відділі ДВС на примусовому виконанні не перебувають, тому не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

9. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ч. 3). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).

10. У ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

11. Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2).

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника, загальний перелік яких визначено у статті 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавець у ЦК України визначив, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316); власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317); власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319); право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321); власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391).

12. 26 січня 2022 року Верховний Суд у постанові у справі №127/1541/14-ц зазначив, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

У випадку повного виконання виконавчого документа підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

13. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

14. У п. 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року роз`яснено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

15. У п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03 червня 2016 року роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

16. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.

17. 15 травня 2013 року у постанові у справі №6-26цс13 Верховний Суд України визначив, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

18. В силу ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У ч. 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

19. У абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року роз`яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року роз`яснено, що за змістом ч. 4 ст. 174 ЦПК України (на теперішній час це ч. 4 ст. 206 ЦПК України) у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

V. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

20. Так, відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача ОСОБА_1 визнає повністю та беззаперечно, не оспорює фактичні обставини, які зазначені у позовній заяві.

При цьому, фактичні обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 у позовній заяві, підтверджуються наявними у справі доказами - арешт на кімнату в житловому будинку, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, накладено на підставі ухвали Летичівського районного суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №2-37 й виконавче провадження по виконанню вказаного судового рішення було закінчено 14 лютого 2011 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення), а виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат в розмірі 31171 грн. закінчено постановою державного виконавця від 23 травня 2023 року, водночас, у Державному реєстрі речових прав наявні відомості про арешт нерухомого майна й обтяжувачем є відділ ДВС згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2011 року.

21. Визнання відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог є повним і безумовним, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

22. За цих обставин суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем ОСОБА_2 та задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 в повному обсязі.

При цьому, ОСОБА_1 повністю сплатила витрати за виконавчим листом №2-37 від 18 січня 2012 року наслідком чого є постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, будь-які інші виконавчі провадження на примусовому виконанні у Летичівському відділі ДВС, де учасниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не перебувають, під час виконавчого провадження арешт на нерухоме майно державним виконавцем не було знято, тому суд приходить до висновку, що підстави для збереження чинності арешту майна позивача ОСОБА_1 відсутні, а наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно позивача ОСОБА_1 , зважаючи на відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку відповідача ОСОБА_2 , що вона підтвердила у поданій суду заяві, дійсно порушує права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 щодо користування, розпорядження нерухомим майном.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

23. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довела правомірність своїх вимог, тому позов є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 1-2, 4, 5, 10-13, 19, 23, 42-43, 48-49, 76-83, 89, 128, 141, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-355 ЦПК України,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

Прийняти визнання позову відповідачем ОСОБА_2 .

Позовні вимоги задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в розпорядженні нерухомим майном шляхом зняття арешту та виключення відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за наступними ідентифікуючими ознаками:

вид обтяження: арешт нерухомого майна; Реєстраційний номер обтяження: 62101915; Зареєстровано: 11.02.2011 року; Державний реєстратор: Скибіцька Лілія Іванівна, Хмельницька міська рада Хмельницька область; Підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження - серія та номер: 23751520, виданий 19.01.2011 року, видавник - відділ ДВС Летичівського РУЮ, державний виконавець Кутинський С.С.; Опис предмета обтяження: 1-1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 28 січня 2026 року.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Суслівці Летичівського району Хмельницької області, зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній, тел. НОМЕР_1 , електронні засоби зв`язку і електронний кабінет - відсутні.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Червоноармійськ Пушкінського району Московської області, проживає по АДРЕСА_3 , зареєстрована по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 , інші засоби зв`язку невідомі, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету - відсутні.

ТРЕТЯ ОСОБА, ЯКА НЕ ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНИХ ВИМОГ ЩОДО ПРЕДМЕТА СПОРУ: Летичівський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: вул. Савіцького Юрія, 14 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 34323534, тел. (03857) 2-02-14, електронна пошта: info@lt.km.dvs.gov.ua, наявний електронний кабінет

Суддя підпис Ходоровський І.Б.

Суддя Ходоровський І.Б.