Рішення № 135764770, 13.04.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2126/25

Провадження № 2/675/356/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

представника позивача: не з`явилася,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (по тексту рішення ТОВ «СВЕА ФІНАНС», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту рішення ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №2977347 від 23.02.2022 у сумі 70014,74 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9998,80 грн; заборгованість за процентами 60015,94 грн; а також стягнення 2422,40 грн сплаченого судового збору.

В обґрунтування поданого позову вказано, що 02.09.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №598122856 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до договору кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000,00 грн до 50000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Строк дії договору, становить 5 років.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти. Згідно із розрахунком заборгованості позичальником за строк дії договору використано кредитний ліміт (отримано кошти) у розмірі 10236,10 грн.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед первісним кредитором, відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, право вимоги до боржників, в тому числі щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №598122856 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» .

В подальшому, 02.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого, останнє набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 70014,74 грн.

Таким чином, оскільки відповідач не виконує своїх зобов`язань за договором, представник позивача звернувся до суду та просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором №598122856 у розмірі 70014,74 грн.

27.01.2026 судом отримано від відповідача відзив на позовну заяву від 12.01.2026, у відповідності до змісту якого позов позов заперечує повністю.

У своєму відзиві категорично заперечує укладення договору з огляду на високі процентні ставки, умови про неустойку, які можуть бути визнані недійсними.

Крім цього відповідач вказує про розбіжності в поданих для суду позивачем доказах, вважає поданий розрахунок одностороннім, оскільки поданий без первинних документів, зокрема виписки по рахунку. Також звертає увагу на сплив строків позовної давності та порушення вимог закону щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, в позовній заяві просила здійснювати судовий розгляд без участі уповноваженого представника.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без участі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 02.09.2021 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 598122856 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п.п. 1.1. договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000,00 до 50000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «ВЕОКАРД» товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п.1.2. договору).

Кредит надається позичальнику в сумі встановленого кредитного ліміту повністю або частинами (траншами), з відкладною обставиною, якою є момент проведення кожної авторизованої операції з використанням платіжної картки. Кожен транш, наданий згідно з договором, є еквівалентний сумі авторизованої операції, здійсненої позичальником в рамках цього договору (п.1.3. договору).

Згідно п.1.7. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику (здійснення першого та наступних траншів) та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, в наступних розмірах: або 730 % річних від суми наданого кредиту, що становить 2 % за кожен день користування кредитом; або 361,35 % річних від суми наданого кредиту, що становить 0,99 % за кожен день користування кредитом, у разі якщо позичальником здійснено обов`язковий платіж за попередній місяць. На період від дати отримання першого траншу за договором до останнього дня місяця в якому отриманий перший транш за договором нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 178,85 % річних від суми наданого Кредиту, що становить 0,49 % за кожен день користування Кредитом (п.1.10. договору).

Розділом 4 договору визначено, що невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Сторони погоджуються, що проценти в розмірі, передбаченому договором, нараховуються протягом всього строку користування позичальником грошовими коштами. Проценти нараховані після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Цей договір є електронним документом створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Даний договір разом із паспортом споживчого кредиту було підписано позичальником одноразовим ідентифікатором H697U9ZA, відправлено 02.09.2021.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» доданого до позовної заяви, слідує, що відповідачу ОСОБА_1 , нараховано заборгованість в сумі 70014,74 грн, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 9998,80 грн, заборгованості за відсотками 60015,94 грн.

В подальшому 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнту на плату на умовах, визначених цим договором.

Як зазначає відповідач, кредитний договір із ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладений 02.09.2021, тобто після укладення договору факторингу № 28/118-01, за яким не передбачено відступлення права майбутньої вимоги.

Однак, варто зауважити, що згідно п. 1.3 розділу 1 договору, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу яких настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Крім того, до вказаного договору факторингу були підписані додаткові угоди №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/118-01, востаннє до 31.12.2024.

Отже суд приходить до висновку, що право вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до відповідача ОСОБА_1 було набуто, про що свідчить витяг із реєстру боржників № 237 від 27.06.2023.

В подальшому 02.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем, було укладено договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого, клієнт зобов`язується відступити (передати) фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги до цього договору, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №1 від 02.05.2024 до договору факторингу №02/0524 01/01.02-11/24 від 02.05.2024, позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 70014,74 грн, з яких: 9998, 80 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 60015, 94 грн - сума заборгованості за відсотками.

Також, позивачем надано платіжну інструкцію № 9599 від 02.05.2024 про сплату ТОВ «Свеа Фінанс» отримувачу ТОВ «Таліон Плюс» суми в розмірі 1265008,51 грн, призначення платежу - оплата фінансування згідно договору факторингу № 02/0521-01/01.02-11/24 від 02.05.2024.

Також втсановлено, що 25.03.2024 назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінено на ТОВ «Свеа Фінанс», а 26.03.2024 внесено запис про зміну найменування до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з цим необхідно врахувати й таке.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Судом встановлено, що наявні у справі докази підтверджують, що між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено договір кредитної лінії № 598122856 від 02.09.2021, за умовами якого кредитодавець надає позичальникові кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000,00 до 50000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «ВЕОКАРД» товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Даний договір кредитної лінії відповідач уклала в електронній формі, підписала з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

У вищезазначеному договорі відповідач зазначила всі необхідні персональні дані, паспортні дані, ідентифікаційний номер, номер телефону, адресу проживання.

Тим самим, при укладенні кредитного договору між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Однак при цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування у справі є факт укладення кредитного договору між відповідачем і ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та отримання відповідачем коштів на виконання цього договору.

Таким чином, в цих конкретних відносинах договір про надання кредиту сам по собі не підтверджує факт передачі коштів відповідачеві, а відповідні платежі мали бути здійснені після укладення договору в безготівковій формі на рахунок відповідача.

Пред`являючи позов, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», посилається на те, що відповідачу надано у кредит кошти у формі відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміт, який надається позичальнику у вигляді траншів.

На підтвердження суми заборгованості позивач долучив до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії №598122856, наданий ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», відповідно до якого відповідачу нараховано заборгованість на загальну суму 70014,74 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9998,80 грн; заборгованість за процентами 60015,94 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України позивачем не надано доказів щодо реального отримання кредитних коштів в заявлених розмірах відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами.

При цьому, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та його розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Пунктом 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (далі Положення) визначено, що банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як клієнтські рахунки та виписки з них. Відповідно до пункту 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 07.12.2022 у справі №298/825/15-ц.

Відповідно п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними. Безготівкові розрахунки перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Дана Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги- доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, інкасового доручення (розпорядження).

Електронний розрахунковий документ це документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

З урахуванням викладеного, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями вказаної Інструкції, який заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу та містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документу банком платника.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Наданий позивачем для суду розрахунок заборгованості, сам по собі не є достатнім доказом її наявності у розмірі, зазначеному у розрахунку, та не підтверджує здійснення відповідачем фінансових операцій.

Крім того, з долученого до матеріалів справи розрахунку не вбачається факту користування відповідачем кредитними коштами в сумах, зазначених у розрахунку. Відображені в розрахунку часткові оплати не містять відомостей про те, ким такі оплати були здійснені та з якого рахунку.

Слід також зазначити, що із наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити порядок нарахування відповідачу заборгованості і за тілом кредиту в сумі 9998,80 грн, і за відсотками в сумі 60015,94 грн.

Представник позивача на підтвердження позовних вимог не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема витребування виписки з банківської установи щодо надходження відповідних коштів на рахунок відповідача та рух коштів по рахунку.

На думку суду, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором на підтвердження наявності заборгованості та його розміру, не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Суд враховує, що у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання відповідачу коштів у кредит.

У договорі факторингу №02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024, з поміж іншого визначено, що фактор, у даному випадку позивач, протягом 3 років з дати укладення цього договору має право запитувати у ТОВ «Таліон Плюс» додаткову інформацію, що стосується прав вимог.

При цьому, позивачем не було надано жодного первинного документу або іншого документу, довідки про надання позичальнику коштів за допомогою електронних платіжних систем, іншого документу, на підтвердження перерахування відповідачу коштів в розмірі, які передбачені договором позики.

За вказаних обставин, через недоведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин щодо виконання обов`язку по наданню коштів відповідачу, фактичного користування останньою кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором з відповідача відсутні.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності у часників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення з урахуванням ч. 5 ст. 268 ЦПК України складено 13.04.2026.

Суддя Олександр Король