Рішення № 13576464, 20.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 січня 2011 року

справа № 5020-9/176-2/235

За позовом: Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)

до Дочірнього підприємства „Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління „Севастопольліфт” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліфткомфорт-ЛК” (99008, м. Севастополь, Загородна балка, 3)

про стягнення заборгованості у сумі 30865,51 грн.,

суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін

Позивача –Іванов П.П., довіреність № 2Ю від 04.01.2011;

Відповідача –Михайлова Н.В., довіреність № 001 від 04.01.2011.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Дочірнього підприємства „Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління „Севастопольліфт” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліфткомфорт-ЛК” про стягнення 30865,51 грн, з яких: основна заборгованість за період з 01.09.2008 по 20.09.2010 у сумі 26497,66 грн., пеня –1065,04 грн., 3% річних –953,49 грн. та збитки від інфляції –2349,32 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору постачання теплової енергії № 269 від 10.07.2006 та посиланням на 526. 527, 625, 536 Цивільного кодексу України, статті 173, 174 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти вимог заперечує з посиланням на те, що договір №269 від 04.10.2002 не укладено, оскільки позивачем не було підписано протокол розбіжностей до договору про купівлю-продаж теплової енергії №269 від 10.07.2006, а також тим, що у договорі про купівлю-продаж теплової енергії не передбачено строк та порядок передачі товару (арк. с. 102-103).

У судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд -

встановив:

Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” та Дочірнім підприємством “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Севастопольліфт” Акціонерного товариства “Укрліфт” (правонаступником якого є Дочірнє підприємство „Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління „Севастопольліфт” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліфткомфорт-ЛК”) 10.06.2006 був укладений договір про купівлю-продаж теплової енергії № 269 (далі - Договір).

Договір підписаний відповідачем 31.08.2006 з протоколом розбіжностей та направлений позивачу листом від 08.09.2006 № 89 (арк. с. 111).

Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” розбіжності по договору купівлю-продаж теплової енергії, укладення якого в силу закону є обов’язковим для сторін, до суду не передавались.

Пунктом 7 статті 181 Господарського кодексу України встановлено. що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Таким чином Договір є укладений з протоколом розбіжностей та в силу пункту 10.3 за відсутності заяв про його розірвання або зміну є діючим на теперішній час.

Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов’язання по постачанню теплової енергії відповідачу у необхідних розмірах, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався оплачувати отриману енергію за встановленими тарифами та у строки, передбачені договорами.

Згідно з пунктів 4.1 –4.7 Договору відповідач зобов’язаний здійснити оплату за поставлену теплову енергію відповідно до встановлених тарифів у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок вважається отриманим у випадку, якщо відповідач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку.

Відповідно до пункту 10.2 Договору дія цього договору поширюється на невиконані зобов’язання сторін за договором № 269 від 04.10.2002.

Зобов’язання з постачання енергії позивачем виконувались належним чином та своєчасно, але оплата за отриману енергію відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим його заборгованість за період з 01.09.2008 по 20.09.2010 перед позивачем склала 26497,66 грн. Вказана заборгованість на день прийняття рішення відповідачем не погашена.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати відповідачем з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1065,04 грн., розрахунок якої перевірений судом та визнаний обґрунтований, а сума заборгованості такою, що підлягає стягненню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої заборгованості нараховані 3 % річних у сумі 953,49 грн. та збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 2349,32 грн., які також підлягають стягненню.

Таким чином, викладене є підставою для визнання позовних вимог у сумі 30856,51 грн. обґрунтованими, у зв’язку з чим зазначена сума підлягає стягненню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Севастопольліфт” товариства з обмеженою відповідальністю „Ліфткомфорт-ЛК” (99008, м. Севастополь, Загородна балка, 3, код в ЄДРПОУ 20668964) на користь комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, код у ЄДРПОУ 03358357, п/р 26030945206831 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195) заборгованість у сумі 30865,51 грн. (тридцять тисяч вісімсот шістдесят п’ять грн. 51 коп.), в тому числі: основна заборгованість за період з 01.02.2008 по 20.09.2010 у розмірі 26497,66 грн., пеня –1065,04 грн., 3% річних –953,49 грн., сума збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції –2349,32 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 308,65 грн. (триста вісім грн. 65 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 25.01.2011