Рішення № 135757924, 15.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22583/25

провадження № 2/753/36/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Дядейко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_2 22.10.2025 року звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Даний позов було обгрунтовано тим, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. На наступний день ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , батько позивачки ОСОБА_2 . За життя матір позивачки ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 24.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Босою Ю.П. і зареєстрований в реєстрі за №687, здійснивши розпорядження, що на випадок її смерті належний їй на праві власності будинок АДРЕСА_1 і прилеглу до нього земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а також все інше її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповідає ОСОБА_2 . Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, яке їй належало на праві власності. Строк на прийняття спадщини ОСОБА_2 було пропущено. Тому вона звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача Київської міської ради про визнання права власності на вказане майно в порядку спадкування за заповітом, оскільки відповідач не визнає такого права позивача (а.с.1-3).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 року того ж дня об 11:31:04 годин дані матеріали позовної заяви були розподілені судді Дарницького районного суду м. Києва Колеснику О.М. (а.с.24-25).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 27.10.2025 року було залишено позовну заяву без руху і надано позивачці ОСОБА_2 5-тиденний термін на усунення її недоліків (а.с.26-27).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 14.11.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання на 9.12.2025 року о 10-00 годин (а.с.33-34).

15.12.2025 року електронною поштою суд отримав відзив Київської міської ради на позовну заяву, зміст якого полягає в тому, що ОСОБА_3 за життя склала заповіт, яким заповідала все своє майно доньці ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 пропустила 6-тимісячний строк звернення до нотаріальних органів з заявою про прийняття спадщини, тому їй було відмовлено приватним нотаріусом у відкритті спадкової справи. За таких обставин Київська міська рада просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 (а.с.56-58).

18.12.2025 року суд отримав з поштового відділення відзив Київської міської ради на позовну заяву, зміст якого є аналогічним змісту відзиву, отриманого судом електронною поштою (а.с.68-77).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2026 року було закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 8.04.2026 року о 14-00 годин (а.с.133-134).

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, надавши суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з`явився, про розгляд справи Київська міська рада була повідомлена судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у відсутність свого представника не зверталась.

Заслухавши представника позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.41 Конституції України, ч.1, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції" право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Юрга, Кемеровської області, рф, є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с.9).

21.07.1990 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклала шлюб з ОСОБА_7 , після реєстрації якого дружині та чоловіку було присвоєно єдине прізвище „ ОСОБА_8 ", про що йдеться у ксерокопії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 (а.с.10).

Як регламентує ч.1, ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписамич.1, ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

5.02.1993 року був укладений договір дарування, посвідчений державним нотаріусом 16-Київської державної нотаріальної контори Трапезніковою З.А. і зареєстрований у реєстрі за №5у-85, за яким ОСОБА_3 отримала в дар житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будинками та спорудами (а.с.7; 88; 130; 137). Даний договір був зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації 28.06.1993 року за №28866 (а.с.7, зворот. бік). Таким чином, ОСОБА_6 , матір позивачки ОСОБА_2 , набула право власності на вказане неру хоме майно.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІV-КВ №146190, виданого 31.08.2000 року Київським міським управлінням земельних ресурсів, ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 90204053, розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.8).

Крім того, за життя матір позивачки ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 24.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Босою Ю.П. і зареєстрований в реєстрі за №687, яким здійснила розпорядження, що на випадок її смерті належний їй на праві власності будинок АДРЕСА_1 і прилеглу до нього земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а також все інше її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Вказані вище обставини не заперечувались і були визнані всіма учасниками справи, тому не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи в порядку ч.1, ст.82 ЦПК України.

За повідомленнями Комунального підприєства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" від 21.01.2026 року №062/14-1562, від 10.02.2026 року №062/14-3306 та від 24.03.2026 року №062/14-6556 згідно реєстрових книг комунального підприємства житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 5.02.1993 року (а.с.87; 97; 136).

Відповідно до ч.1, ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 73 років померла в м. Києві, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого 31.10.2021 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №23843 (а.с.12). На наступний день, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько позивачки ОСОБА_2 , про що йдеться у ксерокопії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого 1.11.2021 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №24072 (а.с.13).

Згідно ч.1, ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За приписами ч.1, ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на її майно, яке належало їй на праві власності на момент смерті.

ОСОБА_2 звернулась з заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Будики Н.М. про заведення спадкової справи на майно померлої її матері ОСОБА_3 та прийняття нею спадщини, однак їй було відмовлено у зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини (а.с.15-16).

Згідно ч.1, ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як наголошує ч.1, ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Як роз`яснює п.п.2-3, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

За приписами ч.1, ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Як вбачається з листа-відповіді №27/01-16 від 27.06.2024 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Будики Н.М. згідно відомостей зі Спадкового реєстру спадкова справа на майно спадкодавця ОСОБА_9 , 1948 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не заведена (а.с.16). Таким чином, інши спадкоємці за законом чи заповітом, які б могли претендувати на майно померлої ОСОБА_3 , відсутні.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.09.2025 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини було відмовлено (а.с.21-22). Рішення набрало законної сили 20.10.2025 року.

Як передбачає ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

За змістом п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 „Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

За змістом ч.1-3, ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як наголошує ч.1, ст.1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Як регламентує ч.1, ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки позивачка ОСОБА_2 як спадкоємиця першої черги майна померлої ОСОБА_3 , яка була її матір`ю, за наявності заповіту матері, складеного на її ім`я і оформленого у встановленому законом порядку, мала право на спадкове майно, а відповідач Київська міська рада заперечує таке право позивача, описане у відзиві на позовну заяву, при цьому будь-яке судове рішення про визнання спадщини на майно ОСОБА_3 відумерлою відсутнє, а також відсутні і інші спадкоємці, передбачені ч.1, ст.1241 ЦК України на майно померлої, тому саме за ОСОБА_2 необхідно визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 96,7 м2 позначений на плані літерою „А", сарай під літерою „Б", „В", вбиральню під літерою „Г" та земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 90204053 згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІV-КВ №146190, виданого 31.08.2000 року Київським міським управлінням земельних ресурсів, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку спадкування майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, за заповітом посвідченим 24.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Босою Ю.П. і зареєстрованим в реєстрі за №687, оскільки саме такий спосіб захисту захистить право власності позивача на спадкове майно померлої її матері.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81-82; 133; 141; 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції, ст.15; 16; 316; 319; 321; 392; 1216-1217; 1220; 1261; 1296; 1298 ЦК України, ст.4-5; 12; 13; 81 ЦПК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 „Про судове рішення у цивільній справі",п.п.3, п.6; п.п.2-3, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Юрга, Кемеровської області, рф, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 96,7 м2 позначений на плані літерою „А", сарай під літерою „Б", „В", вбиральню під літерою „Г" та земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 90204053 згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІV-КВ №146190, виданого 31.08.2000 року Київським міським управлінням земельних ресурсів, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку спадкування майна ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, за заповітом посвідченим 24.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Босою Ю.П. і зареєстрованим в реєстрі за №687.

Повний текст рішення виготовлено 16.04.2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя :