Постанова № 13575767, 25.01.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-6523/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Стемковській О.О.,

за участю:

представника позивача - Михайленко В.В.,

представника відповідача - Зайця С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агропром-сервіс"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Агропром-сервіс"14 грудня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000461550/0/2268 від 12.07.2010 року щодо сплати податку на додану вартість в сумі 275 729 грн. 82 коп., в т.ч. 212 048 грн. 48 коп. за основним платежем та 63 681 грн. 34 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ним було правомірно включено до податкового кредиту з ПДВ за березень та квітень 2010 року відповідні суми по правовідносинах з контрагентами ПП "Град - Інвест" та ТОВ "Ельбруспром", а висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення податкового кредиту всього в сумі 212 048 грн. 48 коп. є необґрунтованим та безпідставним.

Позивач 24 січня 2011 року надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000461550/0/2268 від 12.07.2010 року, № 0000461501/1/3281 від 01.10.2010 року, № 0000461550/2/3646 від 08.11.2010 року, № 0000461550/3/4202 від 09.12.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У письмових запереченнях на позов зазначив, що згідно автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій ПДВ за березень - квітень 2010 року було встановлено розбіжності по завищенню податкового кредиту на загальну суму 212 048 грн. 48 коп. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по ПП "Град - Інвест" та ТОВ "Ельбруспром", чим порушено п.п 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно та обґрунтовано, на підставі чинного законодавства України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Агропром-сервіс" 11.01.2010 року було зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 36930853).

Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником ПДВ.

Працівниками Кременчуцької ОДПІ з 22.06.2010 року по 29.06.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства "Агропром-сервіс", поданих за березень, квітень 2010 року. За результатами перевірки 29.06.2010 року відповідачем складено акт №3357/15-522/36930853 (надалі по тексту - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в частині завищення податкового кредиту всього у сумі 212048,48 грн., в т.ч.: за березень 2010 р. в сумі 668 грн.; за квітень 2010 р. в сумі 211380,48 грн. (а.с. 10-14).

На підставі вказаного акту відповідачем 12.07.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000461550/0/2268, яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання (в тому числі за рахунок зменшення податкового кредиту звітних періодів на 212048,48 грн. та нарахованими штрафними санкціями на суму 63681,34 грн.) з податку на додану вартість у розмірі 275729,82 грн. (а.с. 15).

За наслідками звернення позивача зі скаргою до Кременчуцької ОДПІ, поданих в порядку апеляційного узгодження до вищестоящих інстанцій податкового органу, його скарги залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.10.2010 року № 0000461501/1/3281, від 08.11.2010 року № 0000464550/2/3646 та від 09.12 2010 року № 0000461550/3/4202 (а.с. 83, 85, 87).

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням № 0000461550/0/2268 від 12.07.2010 року, № 0000461501/1/3281 від 01.10.2010 року, № 0000461550/2/3646 від 08.11.2010 року, № 0000461550/3/4202 від 09.12.2010 року, суд виходить з наступного.

Матеріали справи засвідчують, що згідно договору купівлі-продажу № 23/03/2010 від 23.03.2010р., укладеному між ТОВ "Ельбруспром" (код 36161269) та ПП "Агропром-сервіс" (код 36930853), за власні кошти та за договірною ціною ПП "Агропром-сервіс" придбало у ТОВ "Ельбруспром" запасні частини до автомобілів КрАЗ на загальну суму 1934415 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 322402 грн. 63 коп. Факт передачі запчастин підтверджено товарними накладними: № 401-2 від 02.04.2010 на загальну суму 149244,30грн., у т.ч. ПДВ 24874,05 грн.; № 409-2 від 09.04.2010 на загальну суму 232738,08грн., у т.ч. ПДВ 38789,68 грн.; № 412-2 від 12.04.2010 на загальну суму 70183,56грн., у т.ч. ПДВ 11697,26 грн.; № 413-2 від 13.04.2010 на загальну суму 189595,80грн., у т.ч. ПДВ 31599,30 грн.; № 414-1 від 14.04.2010 на загальну суму 159193,92грн., у т.ч. ПДВ 26532,32 грн.; № 416-3 від 16.04.2010 на загальну суму 149244,30грн., у т.ч. ПДВ 24874,05 грн.; № 420-1 від 20.04.2010 на загальну суму 180695,04грн., у т.ч. ПДВ 30115,84 грн.; № 428-2 від 28.04.2010 на загальну суму 352528,88грн., у т.ч. ПДВ 58754,81 грн.; № 511-2 від 11.05.2010 на загальну суму 450991.92грн., у т.ч. ПДВ 75165.32 грн. (а.с. 97-105).

Розрахунок між підприємствами було здійснено у безготівковій формі, у повному обсязі на загальну суму 1934415 грн. 80 коп. Згідно платіжних доручень, належним чином завірених відповідною банківською установою: № 80 від 30.03.2010 на загальну суму 223875,00 грн.; № 159 від 09.04.2010 на загальну суму 298500,00 грн., № 197 від 07.05.2010 на загальну суму 79600,00грн., № 295 від 25.06.2010 на загальну суму 199000,00грн., № 305 від 29.06.2010 на загальну суму 99 500,00грн., № 313 від 06.07.2010 на загальну суму 199000,00грн., № 323 від 13.07.2010 на загальну суму 298500,00грн., № 335 від 15.07.2010 на загальну суму 99500,00грн., № 346 від 19.07.2010 на загальну суму 99500,00грн., № 348 від 21.07.2010 на загальну суму 99500,00грн., № 350 від 23.07.2010 на загальну суму 99500,00грн., № 353 від 28.07.2010 на загальну суму 100000,00грн., № 358 від 30.07.2010 на загальну суму 38429,00грн., № 374 від 10.08.2010 на загальну суму 11,80грн. (а.с. 106-119).

Згідно наданих позивачем, належним чином завірених, копій податкових накладних, що він отримав від ТОВ "Ельбруспром" на підставі п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у квітні 2010 року на загальну суму 1259548 грн. 88 коп., у тому числі ПДВ 209924 грн. 81 коп., а саме: № 401-2 від 02.04.2010 на загальну суму 74619,30грн., у т.ч. ПДВ 12436,55 грн.; № 409-2 від 09.04.2010 на загальну суму 158113,08грн., у т.ч. ПДВ 26352,18 грн.; № 412-2 від 12.04.2010 на загальну суму 70183,56грн., у т.ч. ПДВ 11697,26 грн.; № 413-2 від 13.04.2010 на загальну суму 189595,80грн., у т.ч. ПДВ 31599,30 грн.; № 414-1 від 14.04.2010 на загальну суму 84568,92грн., у т.ч. ПДВ 14094,82 грн.; № 413-3 від 16.04.2010 на загальну суму 149244,30грн., у т.ч. ПДВ 24874,05 грн.; № 420-1 від 20.04.2010 на загальну суму 180695,04грн., у т.ч. ПДВ 30115,84 грн.; № 428-2 від 28.04.2010 на загальну суму 352528,88грн., у т.ч. ПДВ 58754,81 грн., позивач на підставі п.п. 7.2.6. п. 7.2 та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включив до складу податкового кредиту звітного періоду (квітень 2010 року) суму ПДВ у розмірі 209924 грн. 81 коп. (а.с. 40-47).

Також матеріалами справи встановлено, що згідно договору оренди частини нежитлового приміщення № 010210-3 від 01.02.2010 року ПП "Агропром-сервіс" орендувало у ПП "Град-Інвест" складське приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. Профспілкова, буд. 7 загальною площею 206 кв. м. де і зберігало товар, а саме запчастини (а.с. 76-79). Орендна плата згідно договору складала 3508 грн. за місяць. Крім того у ПП "Град-Інвест" ПП "Агропром-сервіс" орендувало і офісне приміщення за адресою: м. Кременчук, проспект 50 років Жовтня, буд. 138 площею 10 кв. м. (71-74). Орендна плата за офісне приміщення складала 500 грн. на місяць. Тобто, орендна плата за користування приміщеннями на користь ПП "Град-Інвест" складала 4008 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ 668 грн.

Позивач підтвердив отримані послуги оренди у березні та квітні 2010 року вище зазначених приміщень належним чином завіреними документами, а саме рахунками-фактурами: № ГІ-0000158 від 22.03.2010 р. на загальну суму 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 83,33 грн.; № ГІ-0000159 від 22.03.2010 р. на загальну суму 3 508 грн., у т.ч. ПДВ 584,67 грн.; № ГІ-0000247 від 30.04.2010 р. на загальну суму 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 83,33 грн.; № ГІ-0000248 від 30.04.2010р. на загальну суму 3 508,00 грн., у т.ч. ПДВ 584,67 грн., та актами здачі прийняття наданих послуг: № ГІ-0000077 від 22.03.2010р. на загальну суму 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 83,33 грн.; № ГІ-0000078 від 22.03.2010 р. на загальну суму 3 508 грн., у т.ч. ПДВ 584,67 грн.; № ГІ-0000159 від 30.04.2010 р. на загальну суму 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 83,33 грн.; № ГІ-0000160 від 30.04.2010 р. на загальну суму 3 508,00 грн., у т.ч. ПДВ 584,67 грн. (а.с. 89-96).

Згідно наданих позивачем, належним чином завірених, копій податкових накладних, що він отримав від ПП "Град-інвест" на підставі п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у березні та квітні 2010 року на загальну суму 12 742 грн., у тому числі ПДВ 2123,67 грн., а саме: № 60 від 22.03.2010 р. на загальну суму 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 83,33 грн.; № 61 від 22.03.2010 р. на загальну суму 3508,00 грн., у т.ч. ПДВ 584,67 грн.; № 100 від 06.04.2010 р. на загальну суму 8734,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 455,67 грн., останній на підставі п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включив до складу податкового кредиту вищезазначені суми податку на додану вартість (а.с. 37-39).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно визначив та задекларував податок на додану вартість, який підлягає віднесенню до податкового кредиту, а саме 212048, 48 грн. за березень - квітень 2010 року по вищезазначеним контрагентам. Висновки податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення даних сум ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними, оскільки підприємство сформувало свій податковий кредит, в порядку встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами. Крім того, доводи відповідача про відсутність підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, які обґрунтовані встановленням розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість, є необґрунтованими - у зв'язку з тим, що вищезазначена сума ПДВ була сплачена позивачем на адресу постачальників у ціні товару (послуг). Окрім того, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише два випадки неможливості включення витрат зі сплати ПДВ до податкового кредиту підприємства звітного періоду: у випадку якщо вартість придбаних товарів (послуг) не відноситься до складу валових витрат підприємства; у випадку непідтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними.

Окрім вищевикладеного, судом встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується податковими накладними, товарними накладними та актами здачі-прийняття наданих послуг, що наведені вище. Відповідач не заперечує факт оплати позивачем вартості товару (послуг) на користь постачальників та правомочність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарів (послуг). Крім того, відповідач у своєму заперечені № 581/10/10-044 від 06.01.2011р. підтверджує згідно тих же таки систем автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА, що розбіжності між позивачем та ПП "Град-Інвест" усунуто 07.07.2010 р., а між позивачем та ТОВ "Ельбруспром" - 20.07.2010 р. Та незважаючи на це відповідач все ж таки наполягає на правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Доводи відповідача про те, що позивач не сплатив спірні суми ПДВ до бюджету, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Діюче законодавство України, зокрема Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у ціні товару (послуг). На підставі положень Закону України "Про ПДВ" сума ПДВ, що включена до ціни товару (послуги), є податковим зобовязанням продавця (постачальника) товару (послуги), і саме продавець (постачальник) товару (послуги) несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету. Факт покладення відповідачем такого обовязку на позивача по даній справі суперечить вимогам діючого законодавства.

Також, суд не згоден з доводами відповідача, що в звязку з відсутністю на момент складання акту № 3357/15-522/36930853 від 29.06.2010 р. документального підтвердження про сплату постачальниками відповідних сум ПДВ до бюджету, необхідно зменшити заявлену позивачем у деклараціях про податок на додану вартість за березень та квітень 2010 року суму податкового кредиту всього на 212048, 48 грн.

Висновок відповідача щодо непідтвердження позивачем права на податковий кредит, враховуючи відсутність документального підтвердження факту надходження сум ПДВ до бюджету "по ланцюгу поставки" та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача є необґрунтованим.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій постачальники позивача знаходилися у Єдиному Державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про них, при умові непоінформованості покупця відносно такої.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сама по собі несплата податку продавцем (постачальником) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 3 Закону України "Про державну податкову службу" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Як наслідок, податкові органи не маю права нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки діюче законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

За таких обставинах суд вважає, що висновки акту перевірки Кременчуцької ОДПІ здійснені при помилковому розумінні норм діючого законодавства України і фактичних обставин справи.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що оспорювані податкові повідомлення - рішення № 0000461550/0/2268 від 12.07.2010 року, № 0000461501/1/3281 від 01.10.2010 року, № 0000461550/2/3646 від 08.11.2010 року, № 0000461550/3/4202 від 09.12.2010 року є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000461550/0/2268 від 12.07.2010 року, № 0000461501/1/3281 від 01.10.2010 року, № 0000461550/2/3646 від 08.11.2010 року, № 0000461550/3/4202 від 09.12.2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Агропром-сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000461550/0/2268 від 12.07.2010 року, № 0000461501/1/3281 від 01.10.2010 року, № 0000461550/2/3646 від 08.11.2010 року, № 0000461550/3/4202 від 09.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агропром-сервіс" (код ЄДРПОУ 36930853) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба