Постанова № 13575738, 31.01.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 8931/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.

при секретарі судового засідання: Мануліковій О.О.

за участю сторін:

від позивача, представник - Гросу Є.В., за Статутом,

від відповідача, представник - Николин О.Я., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВВ-Система»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2010 року № 0000092300/0 на суму 75693 гривень та податкового повідомлення рішення від 29.01.2010 року № 0000102300/0 на суму 60555, 00 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АВВ-Система»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2010 року № 0000092300/0 на суму 75693 гривень та податкового повідомлення рішення від 29.01.2010 року № 0000102300/0 на суму 60555, 00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами невиїзної документальної перевірки від 21.01.2010 року Державною податковою адміністрацією Одеської області Товариства з обмеженою відповідальністю «АВВ-Система»з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини платником податків ТОВ «Прокс-М»за період з 14.02.2008 року по 30.06.2009 року був складений та підписаний акт перевірки № 19/35-02/35698040, яким встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5, п.п.11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (заниження податку на прибуток за вище зазначений період на загальну суму 50462,00 грн.) та пп.7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97ВР (заниження суми ПДВ за перевіряємий період на суму 40370,00грн.).

На підставі вище зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси винесла податкове повідомлення-рішення від 29.01.2010 року № 0000092300/0 на суму 75693 гривень та податкове повідомлення рішення від 29.01.2010 року № 0000102300/0 на суму 60555, 00 гривень.

Позивач не згоден з вище зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, оскільки вважає, що перевіряючим незаконно зроблений висновок, що правочини, укладені з ТОВ «Прокс-М»є фіктивними, не враховуючи, що позивач реально виконав умови вище зазначених договорів та отримав реальний товар від ТОВ «Прокс-М», що підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Крім того, відповідно до ст. 215, 216 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним у судовому порядку не вимагається, проте наслідки недійсності нікчемного правочину за вимогою будь-якої заінтересованої сторони можуть бути застосовані виключно судом. В даному випадку, податкова інспекція на власний розсуд фактично застосувала наслідки недійсності правочину, який вона вважає нікчемним, що є порушенням ст. 215, 216, 228 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВВ-Система»оскаржувало податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Державної податкової адміністрації в Одеській області, Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду яких скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси позовні вимоги не визнав, наполягав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені законно і обґрунтовано, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях (а.с. 46-51).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВВ-Система»13.02.2008року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради та знаходиться на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси.

Судом встановлено, що 20.03.2008року між ТОВ «Прокс-М»(в особі директора ОСОБА_3.) та ТОВ «АВВ-Система»(в особі директора Магунова Д.І.) був укладений договір купівлі - продажу товару б/п від 20.03.2008року, згідно з яким ТОВ «Прокс-М»зобовязувалося відвантажити та передати у власність ТОВ «АВВ-Система»товар, а ТОВ «АВВ-Система»зобовязувалося прийняти товар та своєчасно оплатити його, також 28.04.2008року між ТОВ «Прокс-М»(в особі директора ОСОБА_3.) та ТОВ «АВВ-Система»(в особі директора Гросу Є.В.) був укладений договір купівлі -продажу товару №28.04-08 від 28.04.2008року, згідно з яким ТОВ «Прокс-М»зобовязувалося відвантажити та передати у власність ТОВ «АВВ-Система»товар, а ТОВ «АВВ-Система»зобовязувалося прийняти товар та своєчасно оплатити його.

На підставі вище зазначених договорів ТОВ «Прокс-М»було виписано видаткові накладні від 26.03.2008року №2632, від 14.04.2008року №1445, від 21.05.2008року №2152, від 11.06.2008року №1161, від 03.07.2008року №371, від 04.08.2008року №483, від 02.09.2008року №293, від 01.10.2008року №1101, від 03.11.2008року №3111, від 05.12.2008року №5121 на загальну суму 242222,00грн., в тому числі ПДВ на суму 40370,00грн., які згодом було скріплено підписами посадових осіб та печаткою ТОВ «АВВ-Система», та відповідні податкові накладні.

У свою чергу, ТОВ «АВВ-Система»перерахувало грошові кошти на банківський рахунок ТОВ «Прокс-М», що підтверджено відповідними платіжними дорученнями від 21.04.2008року №6, від21.05.2008року №18, від 11.06.2008року №36, від 07.07.2008року №57, від 04.09.2008року №113, від 05.09.2008року №114, від 03.10.2008року №137, від 11.11.2008року №162, від 05.12. 2008року №183 (а.с.104-112).

Кошти перераховані на банківський рахунок ТОВ «Прокс-М»на підставі вище зазначених договорів позивач відніс до складу валових витрат. Обсяги цих валових витрат ТОВ «АВВ-Система»включило до декларацій про прибуток підприємства, а саме за 1 півріччя 2008року, за 3 квартали 2008року та за 2008рік.

Також на підставі вищезазначених договорів ТОВ «АВВ-Система»віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виданих ТОВ «Прокс-М», а суму податкового кредиту ТОВ «АВВ-Система»включило до декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008року.

Судом встановлено, що однією із сторін вище зазначених договорів є TOB «Прокс-М», яке знаходиться на обліку в ДПІ в Приморському районі м. Одеси.

TOB «Прокс-М»не подає податкову звітність до ДПІ у Приморському районі м. Одеси з податку на прибуток підприємств з 23.12.2008 року та з податку на додану вартість 20.01.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту створення TOB «Прокс-М»по теперішній час на підприємстві відсутні зареєстровані працівники, тобто посада директора, головного бухгалтера взагалі не передбачена, а крім того, у підприємства відсутні основні засоби.

Договори купівлі-продажу товару б/н від 20.03.2008 року та № 2804-08 від 28.04.2008 року, податкові накладні, видаткові накладні від імені TOB «Прокс-М»були підписані директором підприємства - ОСОБА_3

Між тим судом встановлено, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2009 року, який вступив в законну силу, директора TOB «Прокс-М»ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. При вирішенні даної справи судом встановлено, що в травні 2007 року на пропозицію невстановлених осіб ОСОБА_3 за грошову винагороду погодився зареєструвати на себе TOB «Прокс-М». Після реєстрації даного підприємства ОСОБА_3 знаючи про те, що здійснювати заявлену в статуті TOB «Прокс-М»фінансово-господарську діяльність і працювати на посаді директора не буде, згідно з попередньою домовленістю з невстановленими особами, передав їм документи і печатку TOB «Прокс-М». У подальшому ОСОБА_3 рішення про вихід із складу засновників TOB «Прокс-М»і про звільнення з посади директора не приймав, проте фактично в діяльності підприємства він участі не брав. Не повідомляючи ОСОБА_3 в свої злочинні плани, невстановлені особи під прикриттям TOB Прокс-М», отримуючи прибуток від своєї діяльності, умисно ухилялись від сплати податків в державний бюджет в особливо великих розмірах. Так, в період з лютого по червень 2008 року на розрахункові рахунки TOB «Прокс-М»поступили (нібито в якості оплати за товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги) грошові засоби на загальну суму 14 217 160 грн., у т. ч. сума податку на додану вартість в розмірі 2 276 702 грн., але в податковій звітності, яка складалась невстановленими особами від імені ОСОБА_3, здійснення описаних фінансово-господарських операцій не відображалось. Таким чином, невстановлені слідством особи, діючи від імені утвореного ОСОБА_3 TOB «Прокс-М», в період з липня 2007 року по червень 2008 року, на порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), занизили податок на прибуток підприємств в сумі 2 818 441 грн., а також на порушення п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) занизили податок на додану вартість в сумі 2 276 702 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в момент підписання видаткових накладних (від 11.06.08 року № 1161, від 03.07.08 року № 371, від 04.08.08 року № 483, від 02.09.08 року № 293, від 01.10.08 р. № 1101, від 03.11.08 р. № 3111, від 05.12.08 р. № 5121) та виписки податкових накладних (від 11.06.08 року № 1161, від 03.07.08року № 371, від 04.08.08року № 483, від 02.09.08 року № 293, від 01.10.08 року № 1101, від 03.11.08року № 3111, від 05.12.08року № 5121) ОСОБА_3 відбував покарання у вигляді позбавлення волі (з 07.06.2008 року), до якого він був засуджений вироком Київського районного суду м. Одеси від 22.08.2008 року. Таким чином, у ОСОБА_3 не було реальної можливості підписати зазначені документи, виконати умови спірних договорів.

Судом встановлено, що на виконання постанови старшого слідчого в ОВС ПМ ДПА в Одеській області від 06.08.2009 року (а.с. 40) фахівцем ДПА в Одеській області була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «АВВ-Система»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Прокс-М» за період з 14.02.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складений акт перевірки від 21.01.2010 року № 19/35-02/35698040, яким підтверджений факт таких відносин та внаслідок чого встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5, п.п.11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (заниження податку на прибуток за вище зазначений період на загальну суму 50462,00 грн.) та пп.7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97ВР (надалі Закон №168/97 ВР) (заниження суми ПДВ за перевіряємий період на суму 40370,00грн.). На підставі вказаного акту перевірки були винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що особа, яка була директором ТОВ «Прокс-М»ОСОБА_3 насправді фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких бухгалтерських документів даного підприємства, в тому числі договорів, накладних, податкових накладних та інших документів він не складав та не підписував, а ТОВ «Прокс-М»зареєстрував на своє імя на прохання невідомої йому особи за грошову винагороду. Крім того, в період, у який між ТОВ «Прокс-М»та ТОВ «АВВ-Система»нібито існували договірні правовідносини та видавалися за підписом директора ТОВ «Прокс-М»видаткові та податкові накладні на підставі укладених договорів купівлі-продажу, ОСОБА_3 знаходився у місцях позбавлення волі, а з 07.06.2008 року тримався під вартою, тому обєктивно він не міг підписувати документи, в якості посадової особи ТОВ «Прокс-М».

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно з ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Як зазначено в ч. 2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В даному випадку вироком Приморського районного суду від 02.11.2009 року, за яким ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, кваліфікуємого як фіктивне підприємництво, встановлено, що метою створення ОСОБА_3 ТОВ «Прокс-М»було не зайняття підприємницькою діяльністю, а прикриття незаконної діяльності.

Вищевказаним вироком суду також встановлено, що в результаті таких злочинних діянь відбувалося ухилення від сплати податків до Державного бюджету України.

В ч. 4 ст. 72 КАС України зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тому, суд приходить до висновку, що правочини, які були укладені між ТОВ «Прокс-М» та ТОВ «АВВ-Система» є нікчемними відповідно до положень ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 вищезазначеного Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою виникнення валових витрат відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 2.4. п. 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати серед інших такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.7.2.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Між тим, як вже було встановлено судом, Приморським районним судом м. Одеси встановлені ознаки фіктивного підприємства ТОВ «Прокс-М», а засновник та директор ТОВ «Прокс-М»ОСОБА_3 не складав та не підписував документи, на підставі яких у позивача нібито виникли валові витрати, відповідно до яких був обчислений податок на прибуток, тому ці документи не можуть бути прийняті судом до уваги в якості достовірних доказів обґрунтувань позивача.

Таким чином, враховуючи вищезазначене у позивача відсутні підстави до включення до складу валових витрат суму 201851 грн., та перевіряючим зроблений вірний висновок щодо завищення податкового кредиту на суму 40370 грн. та відповідно заниження податку на додану вартість в сумі 40370 грн., оскільки первинні документи на підставі договорів купівлі-продажу складені з порушенням вимог чинного законодавства, враховуючи їх нікчемність.

Посилання представника позивача на те, що прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень є застосуванням наслідків нікчемності правочинів, що можливо лише судом, не приймаються судом до уваги, оскільки в даному випадку податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення до позивача через допущені ним порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до п. 2.6. цього наказу податкове повідомлення рішення це рішення керівника податкового органу щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обовязку платника податків сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобовязання та застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 3.1. абз. «б»вказаного наказу податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобовязання, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп.17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у пп. «б»пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2010 року № 0000092300/0 на суму 75693 гривень та податкового повідомлення рішення від 29.01.2010 року № 0000102300/0 на суму 60555, 00 гривень.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

З огляду на викладене, відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств»та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВВ-Система»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2010 року № 0000092300/0 на суму 75693 гривень та податкового повідомлення рішення від 29.01.2010 року № 0000102300/0 на суму 60555, 00 гривень відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено31 січня 2011 року .

Суддя Л.Р. Юхтенко