Рішення № 135757156, 16.04.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/3249/25

Провадження № 2/697/264/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Шакало Л.С.,

представника позивача Омельченка Є.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів Черкаської області цивільну за позовом Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі також АТ «А-Банк», позивач) звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2021 ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір А32ССТ155101095498 щодо надання останній кредиту в розмірі 17 960,00 строком на 28 місяців (тобто до 25.06.2023) зі сплатою процентів у розмірі 50,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви клієнта та Графіку погашення кредиту).

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.

У відповідності до п.п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта), ліміт цього договору: 17 960,00 на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 25.06.2023, терміном на 28 місяців.

Згідно з п.6 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 50,00 річних. Відповідно до п.7, позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,00 грн.

Станом на 17.12.2025 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 12 980,64 грн., яка складається з: 9 482,26 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредитом); 3 498,38 грн. загальний залишок заборгованості за процентами.

Відповідно до п.11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

У разі, якщо один із документів було підписано простим електронним підписом у вигляді ОТП-паролю, то відповідач (підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку) погодився на його використання згідно до п. 1.1.3.2.9 КіПу.

При здійсненні платіжних операцій в системі дистанційного обслуговування банкомат, термінал самообслуговування, на сайті https://a24.a-bank.com.ua, виконання в програмних комплексах маніпуляцій, спрямованих на успішне завершення платежу, прирівнюється до електронного підпису клієнта.

На виконання приписів п.6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, проводилось інформування відповідача про наявну заборгованість шляхом повідомлення за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, письмово вимоги не направлялись, оскільки договором їх направлення не передбачено.

Просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 у розмірі 12 980,64 грн. станом на 17.12.2025 та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Канівського міськрайонного суд Черкаської області від 24.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.20).

06.01.2026 від представника відповідача - адвоката Буцан О.В. до суду надійшов відзив по позовну заяву в якому вказала, що відповідач не визнає позов в цілому, вважає його необгрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що 26.02.2021 відповідач, будучи клієнтом банку, уклав з ним кредитний договір А32ССТ155101095498 щодо надання йому кредиту в розмірі 17 960,00 грн. строком на 28 місяців (тобто до 25.06.2023) зі сплатою процентів у розмірі 50,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. (кредитний договір складається із Заяви клієнта та графіку кредиту).

Анкета-заява, на яку посилається АТ «Акцент-Банк» в позовній заяві не містить будь-яких даних про умови кредиту, а містить тільки анкетні дані відповідач та його підпис.

Позивач стверджує, що Анкета-заява була підписана відповідачем 26.02.2021, тоді як суду надає анкету-заяву від 26.07.2020, датовану за 6 місяців до укладення кредитного договору А32ССТ155101095498.

Звертає увагу суду, що позивач вводить в оману суд, оскільки дана Анкета-заява від 26.01.2021 була підписана відповідачем при укладенні зовсім іншого кредитного договору б/н від 26.07.2020, укладеного між нею та позивачем. В якості доказу надається копія позовної заяви АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості з відповідача (в межах справи № 697/1888/24), із копією анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 26.07.2020, паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26.07.2020 та виписці по картці.

Відповідно копія паспортних даних (наданих позивачем) надавалася відповідачем саме на укладення іншого кредитного договору № б/н від 26.07.2020, що підтверджується датою завірення їх копій з оригіналу.

Позивачем також надано меморіальний ордер NTR.16859117.29757.2109 від 26.02.2021.

Згідно меморіального ордеру, грошові кошти у сумі 17 960,00 грн. були перераховані 26.02.2021 на поточний рахунок № НОМЕР_1 (призначення платежу: видача кредиту згідно договору № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021).

У заяві клієнта № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 зазначено, що номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387010868241.

Однак, у заяві клієнта № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 не зазначено на який саме поточний рахунок повинна перераховуватись сума кредиту та позивачем не надано доказів видачі відповідачу будь-якої платіжної картки або відкриття будь-якого рахунку відповідачу (відсутні довідки позивача про наявність рахунків та відкритих виданих карток на час видачі).

Пунктом 7 Заяви клієнта № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 визначено, що номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387010868241.

Згідно меморіального ордеру, грошові кошти у сумі 17 960,00 грн. були перераховані 26.02.2021 з рахунку № НОМЕР_2 на поточний рахунок № НОМЕР_3 .

Постановою НБУ «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку» 11.09.2017 № 89 затверджено: Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, яка містить у додатках План рахунків бухгалтерського обліку банків України із змінами до нього та Призначення та ознаки рахунків бухгалтерського обліку банків України.

26 розділом Плану рахунків визначено на яких рахунках повинні обліковуватись кошти клієнтів банку, а саме, що «кошти на вимогу фізичних осіб» обліковуються на балансовому рахунку 2620 АП (група 262).

Відповідно до Плану рахунків, до класу 2 «Операції з клієнтами» відноситься рахунок 2203 А (прим. активний рахунок) «Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю», рахунок 2909 П (прим. пасивний рахунок) «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».

Згідно розділу 22 Призначення та ознаки рахунків, - «Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю», призначення рахунку: облік кредитів на поточні потреби, що надані фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю. За дебетом рахунку проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунку проводяться суми погашення заборгованості за наданими кредитами обліковуються на рахунку 2203

ОСОБА_2 рахунки 2203 «Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю» та 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (наведених вище) не мають статусу рахунків клієнта, а є внутрішньобанківськими рахунками.

Поточними рахунками клієнта, згідно Плану рахунків в банках України, є рахунки 2620, що призначені для обліку коштів клієнта.

Отже, отримати кошти за наданим кредитом, як і у інший спосіб здійснити розпорядження ним відповідач могла би за наявності поточного рахунку (2620) відкритого на її ім`я та на який позивач згідно п.7 вищевказаної Заяви повинен був перерахувати кредитні кошти. Однак, доказів перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача - позивачем не надано.

Договір на обслуговування рахунку № НОМЕР_1 між позивачем та відповідачем не укладався, вказаний рахунок не є рахунком клієнта.

Платником (згідно меморіального ордеру) є ОСОБА_1 , тоді як отримувачем коштів є: онлайн кэш-кредит, код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «А-Банк».

Так, у меморіальному ордері повинні бути зазначені у наступний спосіб «Платник» та «Отримувач»: У графі «Платник» (п.9 Додатку 9 Інструкції) зазначається повне або скорочене (за наявності) найменування платника; У графі «Отримувач» (п.15 Додатку 9 Інструкції) зазначається повне або скорочене (за наявності) найменування отримувача, яке міститься в Єдиному державному реєстрі або в Єдиному банку даних юридичних осіб, або в реєстраційному документі.

Звертає увагу, що при оформленні банком (позивачем) меморіального ордеру порушено вимоги при його оформленні, а саме:

1) позивач зазначає, що він надав копію меморіального ордеру на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів, тоді як він НЕ є платником за даним меморіальним ордером з призначенням платежу: «видача кредиту згідно №А32ССТ155101095498 від 26.02.2021».

2) платником даного переказу ніяк не могла бути відповідач, оскільки згідно п. 1.4 глави І Інструкції (в редакції 31.01.2021) та 1.19-1 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції від 03.07.2020), меморіальний ордер це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника, тоді як обидва рахунки (кредит № НОМЕР_2 , дебет № НОМЕР_1 ) є внутрішньобанківськими рахунками банку, а не відповідача - в силу п.5 ч.3 розділу І Положення.

3) отримувачем коштів у меморіальному ордері зазначено «онлайн кэш-кредит», що суперечить вимогам щодо його оформлення, тому що згідно п.15 Додатку 9 Інструкції, в ньому зазначається повне або скорочене (за наявності) найменування отримувача, яке міститься в ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або ПІБ, яке містить паспорт громадянина України (для фізичних осіб).

Тобто при отриманні кредиту, платником мав бути АТ «Акцент-Банк», а отримувачем відповідач, а не навпаки.

Позивачем долучено до позову виписку по кредиту від 27.03.2025.

У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за наданим кредитом складає 12 980,64 грн. і вказана сума заявлена банком до стягнення.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

При цьому, позивачем надано не виписку по рахунку, а виписку по кредиту, яка в порушення ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та «Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, не містить всіх обов`язкових реквізитів, які повинна містити виписка по рахунку клієнта.

В силу п. 63 розділу ІІІ Положення, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Виписка по кредиту позивача не містить:

- номеру клієнтського рахунку, по якому вона складена;

- дату здійснення поточної операції з відображення точної дати та часу цієї операції;

- код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок;

- коду валюти;

- суми вхідного та вихідного залишку за рахунком;

- змісту та обсягу операції (підстави її здійснення), тобто відсутні деталі операції, а саме: списання (відсотків чи інших платежів тощо)/ зарахування (переказу на картку тощо)/зняття готівки в банкоматі/ якщо оплата (товарів, послуг), то із зазначенням місця здійснення такої операції тощо. Лише виписка про рух коштів відображає всі операції за картковим рахунком клієнта та в якій в т. ч., маються відомості щодо встановленого розміру кредиту, його зміну, зняття грошових коштів клієнтом, погашення ним заборгованості, поповнення свого рахунку, перекази коштів третім особам та зарахування кошів на його картки від третіх осіб;

- відсутні виконані операції по картковому рахунку за кожний операційний день.

Дана виписка хоч і надається за період з 26.02.2021, проте не містить суми видачі кредиту позивачем.

Відповідно до п. 52 розділу ІІІ Положення, первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Позивачем долучено до позову розрахунок заборгованості станом на 27.03.2025.

1) Згідно Заяви Клієнта № A32CCT155101095498 від 26-02-2021, строк кредиту становить 24 місяці.

У межах строку кредитування до 26.02.2023 боржник мав, зокрема, повертати позивачу кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 26 числа кожного місяця (відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту). Починаючи з 26.02.2023, боржник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Як вбачається з розрахунку заборгованості від 27.03.2025, позивач після закінчення визначеного договором кредитування (26.02.2023) неправомірно продовжує нараховувати боржнику проценти, за період з 26.02.2023 по 26.06.2023, відповідно позивач і не має права на їх стягнення.

Водночас, позивач не надав належних та допустимих доказів відкриття поточного рахунку відповідачу та видачу банківської картки, виписки з такого рахунку та не надав доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, з яких можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою, використання ним кредитних коштів та наявність у нього заборгованості за кредитом. Відтак, складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі (а.с.34-41).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2026 визнано явку представника позивача АТ «Акцент-Банк» обов`язковою для дачі особистих пояснень (а.с.64-65).

06.02.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Буцан О.В. надійшли додаткові пояснення в яких вона вказала, що згідно Заяви клієнта № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021: «ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить Кредитний договір (п.9 Заяви)».

Саме кредитний договір та його додатки визначають істотні умови договору про надання кредиту, зокрема, предмет, строки, розмір процентів, проте Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк», які складають частину кредитного договору суду взагалі не було надано.

Ненадання суду примірника договору, який містить усі передбачені ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови, свідчить про недоведення обставин його укладення.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі (а.с.82).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.02.2026 повторно визнано явку представника позивача АТ «Акцент-Банк» обов`язковою для дачі особистих пояснень (а.с.97-98).

Представник позивача АТ «А-Банк» Омельченко Є.В. у судовому засіданні 16.03.2026 вимоги позовної заяви підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Зазначив, що позовні вимоги підтверджуються документами, доданими до позовної заяви, зокрема заявою клієнта, яка є кредитним договором; таблицею обчислення загальної вартості кредиту, яка є графіком платежів за кредитним договором. Банком було виконано свої обов`язки, що підтверджується підписаним паспортом споживчого кредиту «Швидка готівка». Розмір заборгованості підтверджується арифметичним розрахунком, який складений на основі попередніх документів. Також додано меморіальний ордер, а також виписку по кредиту, яка підтверджує суми, які направлялися відповідачем на погашення заборгованості. На підтвердження перерахування коштів відповідачу (видачу кредиту) банк надав меморіальний ордер (направлення коштів). Отримувачем коштів в ордері є рахунок, якому маска рахунку є 2203 - це рахунок, який відкривається до кредитного рахунку. Це і є доказом того, що ці кошти було списано з кредитного рахунку ОСОБА_1 , що і відноситься до кредитного рахунку і їй видані. Надана виписка - це виписка по транзитному рахунку, який обліковує зарахування кредитних коштів ОСОБА_1 на погашення, а не на видачу. Вважає, що достатнім доказом видачі кредиту є меморіальний ордер. Виписку по рахунку вони не надають, оскільки вона є аналогічним доказом надання кредиту, що і меморіальний ордер. В судовому засіданні 14.04.2026 заявлені вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Буцан О.В.

Представник відповідача адвокат Буцан О.В. у судовому засіданні, яке відбулось 16.03.2026 проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити в їх задоволенні з підстав, які наведені у відзиві. В судове засідання, яке відбулось 14.04.2026 не з`явилася, направила до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі та відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.118).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників процесу, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 26.07.2020 відповідач ОСОБА_1 , проставивши власноруч свій підпис, приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.

26.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Банку № А32ССТ155101095498, в якій просила АТ «А-Банк» надати їй кредит за послугою «Швидка готівка» на таких умовах:

вид кредиту: кредит;

тип кредиту: беззалоговий;

мета отримання кредиту: придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг;

сума кредиту: 17 960,00 грн.;

строк кредиту: 24 місяці;

процентна ставка (фіксована): 50%;

номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387010868241. Рахунок для внесення платежів НОМЕР_5 (а.с.8).

Згідно з п. 9, 10 цієї заяви, відповідач підтвердила, що вона погоджується з тим, що ця заява разом з Умовами і Правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становлять кредитний договір. Ознайомлена з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Зі сторони банку підпис на Заяві клієнта № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 оформлено у вигляді графічного відображення підпису з накладенням круглої печатки банку, прізвище підписанта не зазначено.

Зі сторони споживача на Заяві клієнта № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 графічне відображення підпису ОСОБА_1 відсутнє, натомість міститься запис: « ОСОБА_1 26-02-2021 15:45 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_6 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг».

Із таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит вбачається, що датою видачі відповідачу кредиту в розмірі 17 960,00 грн. є 26.02.2021; строк кредитування 24 місяці; останній платіж 25.02.2023; проценти за користування кредитом 10 906,57 грн.; чиста сума кредиту 28 866,57 грн.

Замість підпису клієнта в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит міститься запис: « ОСОБА_1 26-02-2021 15:45 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_6 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг».

Відповідно до паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка», 26.02.2021 АТ «А-Банк» надав відповідачу інформацію, що зберігає чинність та є актуальною до 26.02.2023, відповідно до якої процентна ставка за користування кредитними коштами складає 50% річних, кількість щомісячних платежів 24, сума/ліміт кредиту 17 960,00 грн. (а.с.7).

Розділ 6 «Інші важливі правові аспекти» містить застереження: «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо».

Окрім цього, наступне застереження вказує, що інформація, наведена в Паспорті споживчого кредиту, зберігає чинність та є актуальною до 23:59 26.02.2023.

В графі підпис споживача в Паспорті споживчого кредиту міститься запис: « ОСОБА_1 26-02-2021 15:45 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_6 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг» (а.с.7-зворот).

На підтвердження факту виконання зобов`язань щодо передачі кредитних коштів позивачем в якості доказу надано копію Меморіального ордеру № TR.16859117.29757.2109 від 26.02.2021, відповідно до якого платником зазначено ОСОБА_1 , а отримувачем коштів «Онлайн кеш-кредит», код 14360080, сума 17 960,00 грн., призначення платежу: «Видача кредиту згідно договору № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021».

Відповідно до зробленого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 станом на 17.12.2025 відповідач заборгувала позивачу 12 980,64 грн., у тому числі: 9 482,26 грн. загального залишку за наданим кредитом; 3 498,38 грн. залишок боргу за процентами.

Також на підтвердження розміру заборгованості позивач подав Виписку по кредиту за період з 26.02.2021 по 16.12.2025 за договором, згідно з якою станом на 16.12.2025 розмір заборгованості становить 12 980,64 грн.

Умов та правил надання банківських послуг, як складових Договору, суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд встановив, що згідно з п. 9 цієї заяви, відповідач підтвердила, що вона погоджується з тим, що ця заява разом з Умовами і Правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить кредитний договір.

Водночас, до позовної заяви позивач не надав Умов і Правил обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, з якими ознайомлено відповідача до підписання цієї заяви.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав Виписку по кредиту за період з 26.02.2021 по 16.12.2025 за договором.

Проте, надана позивачем Виписка по кредиту містить відомості виключно про нарахування, здійснені банком, та інформацію щодо заборгованості. У ній відсутня інформація про видачу кредитних коштів, здійснення чи не здійснення відповідачем сплати коштів на виконання умов цього договору, а також не містить відомості стосовно того чи користувалася вона наданими у кредит коштами.

Тобто, надана Виписка по кредиту не містить усіх необхідних складових «Виписки по картковому рахунку» у розумінні Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. Зокрема, відсутні виконані операції по картковому рахунку за операційний день.

У розрахунку заборгованості зазначено, що станом на 17.12.2025 сукупна сума заборгованості відповідача за договором від 26.02.2021 становить 12 980,64 грн. Разом з тим, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які наведені банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом отримання кредитних коштів та їх повернення. Сам по собі розрахунок, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед банківською установою.

Посилання банку на те, що позичальник була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, який містив розмір процентної ставки не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20). Отже, не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів.

На підтвердження факту виконання зобов`язань щодо передачі кредитних коштів позивачем в якості доказу надано копію Меморіального ордеру № TR. 16859117.29757.2109 від 26.02.2021.

Відповідно до визначення, наведеного в п.1.19-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), меморіальний ордер розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до інформації, наведеної в наданій позивачем копії Меморіального ордеру № TR.16859117.29757.2109 від 26.02.2021, платником виступала ОСОБА_1 , а отримувачем коштів «Онлайн кеш-кредит», код 14360080, сума 17 960,00 грн., призначення платежу: «Видача кредиту згідно договору № А32ССТ155101095498 від 26/02/2021».

Код ЄДРПОУ отримувача коштів відповідає коду ЄДРПОУ Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - 14360080. З огляду на те, що за даними Меморіального ордера від 26.02.2021 платником виступала ОСОБА_1 , а банк отримувачем коштів, вказаний документ не може свідчити про фактичну передачу коштів банком в кредит ОСОБА_1 , а його відомості вказують на сплату коштів від ОСОБА_1 на користь банку.

Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму, руху коштів на відкритому рахунку. Відсутність доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів відповідачу (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18).

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства заснована на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства, суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування.

На таких правових висновках наголосив Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

Таким чином, суд приходить до того, що на підтвердження позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, АТ «Акцент-Банк» мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, фінансові документи щодо перерахування кредитних коштів, виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких, суд мав би можливість перевірити доводи банку про розмір кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи у суді, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.

В зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та існуючої кредитної заборгованості, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.

Вирішуючи цю справу, суд також враховує практику судів апеляційної інстанції щодо оцінки вказаних доказів в подібних правовідносинах (постанова Черкаського апеляційного суду від 23.10.2025 у справі № 702/428/25, постанова Київського апеляційного суду від 15.09.2025 у справі № 381/1486/25). Хоча рішення апеляційного суду не є обов`язковими для суду першої інстанції, суд бере до уваги, що забезпечення єдності судової практики та однакове застосування закону є завданням всіх судів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результат вирішення цієї справи розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 89, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 16.04.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне Товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий Б . К . Скирда