Постанова № 13575505, 24.01.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 р. Справа № 2а-8831/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

при секретарі Дака Т.П.,

за участю представника позивача Алексеєнка А.А., представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Вест-Грант»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Вест-Грант»(далі - ПП «Вест-Грант») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (далі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000362304/0/25320 та №000372304/0/25321 від 21.09.2010 року.

Ухвалою суду від 05.10.2010 року відкрито провадження по справі. 24.01.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позові та додаткових поясненнях до позовної заяви, вважає, що висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну, просив суд у задоволенні позову відмовити, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними, прийнятими на підставі дійсних обставин, зясованих в ході перевірки позивача.

Заслухавши доводи сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Вест-Грант»з питань достовірності відображення показників податкового зобовязання та податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №2225/23-4/35563456 від 09.09.2010 року. На думку перевіряючих позивачем в порушення п.1.8. ст.1, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7, п.п.7.7.5 п.п.7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит за квітень 2010 року на суму 26 100,00грн., що зумовлює необхідність виключення цієї суми із складу податкового кредиту підприємства та нарахування податкового зобовязання в розмірі 631,00грн. та штрафних санкцій в сумі 315,50грн.

Перевіркою встановлено, що ПП «Вест-Грант» проводило взаєморозрахунки з ПП «Львівкомфортгруп - К»щодо придбання піввагонів відповідно до накладної від 20.04.2010 року №1571 на суму 156 600 грн., втому числі ПДВ -26 100 грн. Суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до складу нового кредиту ПП «Вест-Грант»за квітень 2010 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2010 року та декларації за квітень 2010 по коду рядка 10.1.

В результаті автоматизованого співставлення даних податкового кредиту ПГІ «Львівкомфортгруп - К»на рівні ДПА України встановлено розбіжності з даними контрагента на суму 26 100 грн. за квітень 2010 року.

До перевірки надано договір оренди приміщення від 01.12.2009 року, платіжні доручення, податкові накладні, договір поставки №07-04/П-10 від 16.04.2010 року. У вказаному договорі поставки (пункт 5.2) передбачено, що продавець передає покупцю такі документи як: акт прийому-передачі товару, оригінали чи завірені нотаріально копії документів, які підтверджують перехід права власності на товар (договори купівлі-продажу, прийому-передачі) від заводу виробника до теперішнього продавця. При цьому, ПП «Вест-Грант»не надано документів на піввагони від виробника до теперішнього продавця, що передбачено Положенням РМ СРСР від 25.07.1988 р. №888, Законом України підтвердження відповідності»від 17.05.2010 р. №2406-111 (пункт 4 договору поставки). Також, відповідно до п. 4.2 Договору поставки вагони повинні бути зареєстровані ГІОЦ УЗ, про що також не надано підтверджуючих документів.

На підставі інформації згідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту»встановлено, що по ПП «Львівкомфортгруп - К»за І квартал 2010 року податкова декларація по податку на прибуток не подана, за І півріччя 2010 року подана з нульовими показниками (з відміткою «не дійсна»). Декларація по податку на додану вартість за квітень 2010 року подана з нульовими показниками (з відміткою «не дійсна»), за травень, червень 2010 року.

У звязку з цим, 21.09.2010 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0000362304/0/25320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП «Вест-Грант»на суму 25 469,00грн., та податкове повідомлення-рішення №0000372304/0/25321, яким донараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 946,50грн., в тому числі 631,00грн. основного платежу і 315,50грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема: Цивільного Кодексу України, Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що підставою відображення у податковій декларації ПП «Вест-Грант» за квітень 2010 року суми податкового кредиту у зазначеному розмірі була господарська операція з придбання піввагонів у Приватного підприємства «Львівкомфортгруп-К», проведена відповідно до договору поставки №07-04/П-10 від 16.04.2010 року (надалі Договір).

Вирішення спору потребує встановлення реальності даної господарської операції. Зокрема, позивач доводить господарську операцію Договором, на виконання якого ПП «Львівкомфортгруп-К»передало, а ПП «Вест-Грант»прийняло три піввагони моделі 12-757, актом прийому-передачі, видатковою накладною №2115, підписаними сторонами Договору, та платіжними дорученнями від 23.04.2010 року, №56 від 29.04.2010 року.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи викладене, суд бере до уваги твердження позивача про те, що факт дійсності операції поставки товару підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та іншими доказами, наявними в матеріалах справи: а саме: Договором, актом прийому-передачі, видатковою накладною №2115, платіжними дорученнями від 23.04.2010 року, №56 від 29.04.2010 року, технічними паспортами на вагони (форма ВУ-4М) №№52481116, 52481132 від 08.07.2010 року та №52481124 від 10.07.2010 року; повідомленням ДТГО «Львівська залізниця»(форма ВУ-36М) №№5968, 5958 від 08.07.2010 року та №5984 від 10.07.2010 року про приймання вантажних вагонів №№52481116, 52481132, 52481124 з капітального ремонту; листом Дільничної станції Дарниця Південно західної залізниці від 15.04.2010р. з якого вбачається, що за заявкою ГІОЦ УЗ № 657 від 15.04.2010 року за власником ПП «Львівкомфортгруп-К»зареєстровано шість напіввагонів, у тому числі й напіввагони №№ 52481116, 52481132, 52481124, які в подальшому були предметом спірної господарської операції.

Також, вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідач не заперечує правильність оформлення названих документів, однак, вважає, що відсутність відомостей про реєстрацію придбаних позивачем напіввагонів в ГІОЦ УЗ та оригіналів чи копій документів, які підтверджують перехід права власності на товар від завода виробника до теперішнього продавця свідчить про «безтоварність»операцій з позивачем.

Однак з таким твердженням погодитись не можна виходячи з наступного.

Зважаючи на основні принципи формування податкового кредиту (п. 7.4. Закону «Про податок на додану вартість»), підтвердженням яких є відповідні накладні, митні декларації, розрахункові, платіжні та інші документи, серед обов'язкових документів таких як документи, що засвідчують реєстрацію придбаних позивачем напіввагонів в ГІОЦ УЗ та оригіналів чи копій документів, які підтверджують перехід права власності на товар від заводу виробника до теперішнього продавця, немає.

Таким чином, наявність або відсутність у субєкта господарювання вищевказаних документів не може вплинути на податковий кредит з податку на додану вартість.

Вищевказані докази дають суду підставу зробити висновок, що виконання договору поставки №07-04/П-10 від 16.04.2010 року, укладеного між ПП «ВестГрант»та ПП «Львівкомфортгруп-К»було реальним і супроводжувалось фактичною передачею товару напіввагонів №№52481116, 52481132, 52481124.

З приводу того, що відповідачем виявлено, що ПП «Львівкомфортгруп-К»за І квартал 2010 року та за травень, червень 2010 року декларація по податку на прибуток не подана, за І півріччя 2010 року подана з нульовими показниками (з відміткою «недійсна»), що свідчить про приховування від оподаткування доходів ПП «Львівкомфортгруп-К»та надання фінансової вигоди шляхом неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «ВестГрант», встановлено наступне.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті. Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Спору щодо наявності чи правильності оформлення податкових накладних, виданих позивачем немає. Судом встановлено, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару і відбулось реальне виконання господарської операції.

За таких обставин, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

При цьому, суд враховує, що вимоги п.4 ст.32,п.п.2,6 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»та аналогічну правову позицію Верховного суду України, яка визначена у постановах від 22.10.2010 року та від 29.10.2010 року, яка полягає у тому, що несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2,4,7,14,94,158-162,167 КАС України, суд -

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова №0000362304/0/25320 від 21.09.2010 року, яким Приватному підприємству «Вест-Грант»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 25496 грн., та № 000372304/0/25321 від 21.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 946,50 грн., в тому числі 631 грн. - основного платежу та 315,50 грн. - штрафної санкції.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вест-Грант»3 (три) грн. 40 (сорок) коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 27.01.2011 року.

Суддя Сакалош В.М.