Рішення № 135754524, 14.04.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1672/25

Провадження № 2/293/255/2026

14 квітня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

31.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1401627119171 від 16.01.2024 в розмірі 18000,00грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 16.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (далі ТОВ «ФК «Віва Капітал») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» (далі кредитний договір) №1401627119171, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» надало відповідачу кредит у розмірі 4500,00грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, та інші платежі передбачені кредитним договором. Однак, ОСОБА_1 в порушення узятих на себе зобов`язань не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

18.10.2024 ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу №18102024. За умовами вищевказаного договору ТОВ «Діджи фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «ФК «Віва Капітал», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №1401627119171 в розмірі 18000,00грн.

З вказаних підстав, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №1401627119171 в розмірі 18000,00грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 31.12.2025 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, 09.01.2026 суд отримав відомості про місце реєстрації відповідача.

15.01.2026 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі №293/1672/25. Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначений на 16.02.2026.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 16.02.2026, яка в порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 19.03.2026.

19.03.2026 ухвалою суду, яка в порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 14.04.2026.

14.04.2026 позивач свого представника в судове засідання не направив, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком. Згідно клопотання представника позивача Романенка М.Е. від 20.02.2026, останній просив розглядати справу без його участі, просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «Діджи фінанс» у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибула в судове засідання, про розгляд справи повідомлялась встановленим порядком.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст. 211, 280 ЦПК України, судом вирішено проведення заочного розгляду справи, про що 14.04.2026 постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні 14.04.2026 суд склав вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

16.01.2024 ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» №1401627119171, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 4500,00грн. строком на 120 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % в день (а.с. 8-15).

Відповідно до п.2.23 договору кредит надається Товариством шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу № 516780хххххх9105.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 24.12.2025, ТОВ «ФК «Віва Капітал» виконало умови кредитного договору перерахувавши кредит на ім`я ОСОБА_1 в розмірі 4500,00грн. 16.01.2024 на банківську картку № НОМЕР_1 (а.с.19).

За розрахунком первісного кредитора ТОВ «ФК «Віва Капітал» позичальник ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №1401627119171 у загальному розмірі 18000,00грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4500,00грн., заборгованість за процентами 13500,00грн. (а.с.20-21).

18.10.2024 ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір факторингу №18102024, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ФК «Віва Капітал», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1401627119171 від 16.01.2024 (а.с.22-30,31).

На виконання вимог договору факторингу №18102024 від 18.10.2024 позивач перерахував на рахунок ТОВ «ФК «Віва Капітал» плату за договором, що підтверджується платіжною інструкцією №10386 від 18.10.2024 (а.с.38).

IV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

За правилами ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є загальнообов`язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

V. ВИСНОВОК СУДУ

Судом встановлено, що 16.01.2024 ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» №1401627119171, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 4500,00грн. строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 2,5 % в день, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені кредитним договором.

Договір укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Q8W8L7.

Таким чином, відповідач, підписавши аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора кредитний договір №1401627119171 фактично погодилась на запропоновані позивачем умови кредитного договору.

На виконання вимог договору ТОВ «ФК «Віва Капітал» перераховано ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4500,00грн., що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 24.12.2025 про зарахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , що була зазначена позичальником у кредитному договорі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

За розрахунком позивача заборгованість за кредитним договором становить 18000,00грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4500,00грн., заборгованість за відсотками 13500,00грн.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, належних доказів погашення заборгованості за кредитним договором суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору, оскільки належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 18000,00грн.

На підставі договору факторингу №18102024 від 18.10.2024 позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «ФК «Віва Капітал», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1401627119171.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином позивач набув права вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором №1401627119171 від 16.01.2024.

При цьому, суд не погоджується із вимогами позивача про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1 %.

Оскільки договір №1401627119171 був укладений 16.01.2024, тобто в період дії 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», нарахування відсотків згідно вищевказаного пункту Закону, у період з 16.01.2024 по 22.04.2024 має нараховуватись за ставкою не більше 2,5%, з 23.04.2024 по 15.05.2024 (дата повернення кредиту) за ставкою не більше 1,5%.

Провівши власний розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що відсотки за користування кредитом за період з 23.04.2024 по 14.05.2024 включно, становитимуть 1485,00грн., із розрахунку: 4500,00грн. х 1,5% : 100% = 67,50грн. х 22 календарних дні.

Таким чином, загальна сума заборгованості по відсотках за користування кредитом становитиме 11002,50грн. із розрахунку: 9517,50грн. (відсотки нараховані первісним кредитором за період з 16.01.2024 по 22.04.2024) + 1485,00грн. (відсотки нараховані з 23.04.2024 по 14.05.2024).

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні ТОВ «Діджи фінанс» підлягають частковому задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025, додаткову угоду від 17.11.2025, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги наданих послуг від 17.11.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Лівак І.М. від 17.11.2025.

Позивачем зазначено про витрати, понесені на правничу допомогу, у розмірі 6000,00грн.

Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 3000,00грн.

З врахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволені на 86,12%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані витратами на правничу допомогу у розмірі 2583,60грн.

Крім того, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2086,17грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором №1401627119171 від 16.01.2024 у розмірі 15502 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дві) грн. 50 коп., судові витрати у виді судового збору у розмірі 2086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 17 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2583 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят три) грн. 60 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс»

адреса місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари,

вул. Симона Петлюри, 21/1

ЄДРПОУ 42649746

Відповідач

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

адреса реєстрації:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_2

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ