Постанова № 13574944, 06.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2010 р. № 2а-1441/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Янчак П.О.,

з участю прокурора Палиги О.І.,

представників позивача Маланкевич Н.М., Чорній Р.Ю.,

представника відповідача Кармелюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський радіоремонтний завод»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський радіоремонтний завод» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.05.2004 року №0000212230/0/11739, від 24.11.2004року №0000252230/1/29707, від 29.03.2005 року №0000162230/1/7883 про визначення податкових зобовязань по податку на прибуток, від 18.05.2004 року №0000222230/0/11738 про визначення податкових зобовязань по податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підприємство правомірно застосувало нульову ставку з податку на додану вартість по господарських операціях, здійснених підприємством в межах дії договору комісії від 25.04.2000 р. №29-5.2/51, укладеного з ДП «Укроборонсервіс», та у відповідності до зовнішньоекономічного контракту №САIRO/В/ОV/AD/UKRO/99/30. Висновок податкового органу про порушення підприємством пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблений без урахування низки обставин, а саме: між позивачем та ДП «Укроборонсервіс»договірні відносини виникли до укладення зовнішньоекономічного контракту шляхом обміну листами згідно ст. 154 ЦК УРСР (чинної на час виникнення спірних правовідносин); обєктом поставки за межі митної території України за вказаними договорами були роботи (послуги) з капітального ремонту та модернізації виробів військового призначення, власником якого був іноземний замовник, які є невідємною частиною цього майна і використання яких можливе разом з цим майном; відсутність на законодавчому рівні обмежень стосовно договору комісії. Висновок податкового органу про порушення підприємством пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зроблений без урахування того, що підприємство шляхом зарахування зустрічних вимог погасило заборгованість перед ДП «Укроборонсервіс» на суму 1121986,78 грн., одержану від останнього як гаранта за кредитною угодою №58-01/2000 від 25.09.2000 року, укладеної між ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України». За таких обставин вказана сума не підлягала включенню до складу валових витрат підприємства.

Представники позивача Чорній Р.Ю., Маланкевич Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та дали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Прокурор Палига О.І., який вступив в справу в інтересах Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський радіоремонтний завод»позов підтримав та такий задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Кармелюк Т.Б. позову не визнав з підстав, викладених в письмову запереченні, суть яких зводиться до наступного. ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» в порушення пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР безпідставно застосувало нульову ставку по податку на додану вартість за виконання робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, за договором комісії від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51, укладеним між ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»та ДП «Укроборонсервіс». Оскільки на момент укладення цього договору існував зовнішньоекономічний контракт № CAIRO/B/OV/UKRO/99/30 від 08.03.2000 р. про ремонт та експорт військових виробів, укладений ДП «Укроборонсервіс»з Урядом Арабської Республіки Єгипет, то споживачем виконаних робіт (наданих послуг) ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»було ДП «Укроборонсервіс», позивач не виконував робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України. Крім цього, в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у IV кварталі 2003 р. підприємство занизило податок на прибуток, не включивши до складу валових доходів безповоротну фінансову допомогу на суму 1121986,78 грн., одержану від ДП «Укроборонсервіс»як гаранта за кредитною угодою №58-01/2000 від 25.09.2000 року, укладеної між ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та прокурора, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський радіоремонтний завод» є правонаступником військової частини А 2304 (а.с.154).

За результатами проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова документальної перевірки правильності дотримання Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський радіоремонтний завод»податкового та валютного законодавства складено акт від 18.05.2004 р. №251/23-5/07676441, яким встановлено порушення:

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97- ВР, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 207,8 тис. грн..;

- пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 1804 тис. грн..

На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 18.05.2004р.:

- №0000212230/0/11739, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 270140,00 грн., у тому числі за основним платежем 207800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62340,00 грн.;

- №0000222230/0/11738, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 2669 786,00 грн., у тому числі за основним платежем 1804 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 865 786,00 грн..

Вказані податкові повідомлення - рішення позивач оскаржив в апеляційному порядку.

В ході процедури апеляційного оскарження рішенням ДПА у Львівській області від 11.11.2004 р. №20605/10/7/25-005 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 18.05.2004р. №0000212230/0/11739 було скасоване в частині застосування штрафних санкцій, а рішенням ДПА України від 28.01.2005р. №803/6/25-1115 додатково збільшено розмір штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на 36214 грн., що оформлено податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 29.03.2005р. №0000162230/1/7883.

Висновок податкового органу про порушення ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР ґрунтується на тому, що підприємство занизило свої податкові зобовязання з ПДВ на суму 1804000 грн. безпідставно застосувавши нульову ставку по податку на додану вартість за виконання робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, за договором комісії від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51, укладеним між ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»та ДП «Укроборонсервіс». Оскільки на час укладення цього договору існував зовнішньоекономічний контракт № CAIRO/B/OV/UKRO/99/30 від 08.03.2000 р. про ремонт та експорт військових виробів, укладений ДП «Укроборонсервіс»з Урядом Арабської Республіки Єгипет, то саме ДП «Укроборонсервіс»було споживачем виконаних робіт (наданих послуг) ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод», тому позивач не виконував робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України. Крім цього, у акті перевірки вказано, що предметом договору комісії не може бути придбання чи продаж результатів робіт, оскільки договір комісії це майновий договір, який передбачає продаж чи придбання комітентом майна за допомогою комісіонера.

Судом встановлено, що 25.04.2000 р. між ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»та ДП «Укроборонсервіс»укладено договір №29-5.2/51, згідно умов якого ДП «Укроборонсервіс»(комісіонер) зобовязувалося укласти та виконати від власного імені за рахунок ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»(комітента) зовнішньоекономічний контракт на капітальний ремонт та модернізацію виробів військового призначення з наступною поставкою їх на експорт.

Підписанню договору передував обмін підприємства листами, у яких вони узгоджували взаємні дії щодо виконання робіт (надання послуг) на користь третіх осіб:

- ДП «Укроборонсервіс»листом від 18.02.2000р. №29/53-543 запропонувало свої послуги щодо представництва в якості посередника інтересів ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»перед іноземними замовниками (а.с. 16);

- ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»листом від 29.02.2000р. № 6/102 дало згоду на укладання договору, одночасно надіславши перелік робіт, які може виконувати підприємство для іноземного замовника та орієнтовну вартість робіт, нижчу від якої представник не мав права вказувати в зовнішньоекономічному контракті (а.с. 17).

На виконання даного ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»доручення, ДП «Укроборонсервіс»уклало з Урядом Арабської Республіки Єгипет (в особі Управління озброєння Міністерства оборони) контракт № CAIRO/B/OV/AD/UKRO/99/30 K29-5-3/75

(а.с. 21-24).

Відповідно до передбачених розділом І умов контракту ДП «Укроборонсервіс»зобовязалося надати іноземному замовнику послуги, передбачені додатком «А»до контракту, а саме: здійснити капітальний ремонт і модернізацію радара П-2 до рівня радара П-18, надати документацію щодо капітального ремонту РЛС П-18, вимірювальні прилади для капітального ремонту та учбовий клас РЛС П-18. Детальний перелік робіт перелічено у додатку »до контракту.

- ДП «Укроборонсервіс»листом від 10.03.2000 р. №29/53-762 повідомило ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»про виконання даного йому доручення і звернулося з проханням підтвердити дійсність даного раніше доручення і врегулювати відносини між підприємствами шляхом складання єдиного документа (а.с. 19);

- ДП «Львівський радіоремонтний завод»листом від 14.03.2000 р. №4/124 підтвердило дійсність наданого комісіонеру доручення та прийняття виконання його частини, а також погодилось з пропозицію детального врегулювання вже існуючих відносин комісії в додатковій угоді (а.с. 20).

На виконання цієї домовленості 25.04.2000 р. ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»та ДП «Укроборонсервіс»уклали договір комісії №Д29-5.2./51, згідно з яким ДП «Укроборонсервіс»зобовязувався за дорученням ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»від свого імені виконати укладений ним з іноземним замовником контракт на капітальний ремонт і модернізацію виробів 1РЛ131, учбового класу та ЗИП-2 до нього (а.с. 41-44).

Відповідно до вимог ст.154 Цивільного кодексу УРСР щодо форми договору, чинної на час виникнення спірних правовідносин, якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття замовлення до виконання.

Отже, між ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»та ДП «Укроборонсервіс»виникли договірні відносини, укладення яких відбулося шляхом обміну листами.

На виконання вищезгаданих договорів ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»здійснило капітальний ремонт та модернізацію виробів військового призначення та передало їх ДП «Укроборонсервіс»для наступної реалізації нерезиденту.

У свою чергу ДП «Укроборонсервіс»прийняло ці вироби і експортувало їх, що підтверджується вантажними митними деклараціями №000313 від 28.11.2000р. та №000611 від 30.11.2000р. на загальну суму 4456450 дол. США.

Як вбачається з цих ВМД, вантажовідправником в них вказано ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод», а особою, відповідальною за фінансове врегулювання, - ДП «Укроборонсервіс».

Листом від 18.04.2006 р. №29/4.1.-3108 (а.с.86) ДП «Укроборонсервіс»підтвердило відсутність у нього підстав для використання нульової ставки при оподаткуванні податком на додану вартість та повідомило про те, що при проведені податковими органами перевірок з питань сплати ПДВ в періоді, в якому відбувалося виконання договору комісії №Д29-5.2./51 від 25.04.2000 р., не було встановлено порушень законодавства, повязаних з його виконанням.

Визначення платників податку на додану вартість, обєкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлено Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п.3.1.3 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обєктом оподаткування є операції платників податку з: вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митній території України.

Відповідно до пп.6.2.2. п.6.2.ст.6 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, обчислюється за нульовою ставкою.

При цьому вказана норма, на відміну від пп.6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону №168/97-ВР, не встановлює форми документального підтвердження стосовно експорту послуг, призначених для використання та споживання за межами митної території України. Відтак, доказом такого продажу можуть бути будь-які документи, які підтверджують призначення результатів робіт (послуг) для їх використання за межами митної території України.

Згідно з додатком » до контракту №CAIRO/B/OV/AD/UKRO/99/30 K29-5-3/75 військове обладнання, призначене для ремонту та модернізації, підлягало демонтажу за місцезнаходженням іноземного замовника, завантаженню на борт судна і відправці з країни замовника до порту м. Миколаєва (а.с.40).

Власником переданого для капітального ремонту майна залишався іноземний замовник, набуваючи за контрактом нових прав щодо покращень свого майна, тобто результатів ремонтних робіт, що підлягали експорту. Вартість результатів робіт, що підлягали експорту, складала 1617200 дол. США.

Отже, вироби, які підлягали ремонту та модернізації ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод», не були власністю ні комісіонера, ні комітента.

Наявні в матеріалах справи документи, а саме: акт передачі виробів представнику комісіонера в порту (а.с.142-144), акт митного огляду Миколаївської митниці (а.с.141), вантажні митні декларації на вивезення військового майна за межі митної території України(а.с.63,140) підтверджують, що сторонами були виконані умови договору комісії та зовнішньоекономічного контракту відповідно до досягнутих раніше домовленостей.

Таким чином, документально підтверджено експорт робіт (послуг) за межі митного кордону України ДП МО України «Укроборонсервіс» через посередника.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що договори комісії стосуються купівлі-продажу майна і не можуть стосуватись операцій з придбання чи продажу робіт(послуг), то суд вважає такі помилковими, мотивуючи це наступним.

Відповідно до норм ст. 395 ЦК УРСР, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

При цьому ні вказана стаття, ні будь-яка інша стаття ЦК УРСР не встановлювала обмежень стосовно предмету договору комісії.

Згідно зі ст.4 ЦК УРСР дозволялося укладення будь-яких договорів, які не суперечать законодавству.

Отже, цивільне законодавство не встановлювало обмежень стосовно комісійного продажу результатів робіт, а податкове законодавство визначає такі операції як самостійний обєкт оподаткування.

Відповідно до ст.131 Цивільного кодексу УРСР, що був чинний на момент укладення та виконання договорів, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.

Оскільки покращення, виконані на підставі контракту № CAIRO/B/OV/AD/UKRO/ 99/30 K29-5-3/75, є невідємною частиною військового майна, експорт якого підтверджено вивізними ВМД, то такі покращення призначені для використання нерезидентом-замовником за межами митної території України. Причому такі покращення можуть бути використані тільки разом з майном, яке було покращене, позаяк окреме їх використання є неможливим.

Умовами зовнішньоекономічного контракту не передбачено надання прав на використання переданого для ремонту майна чи його покращень ні ДП «Укроборонсервіс», ні будь-якій третій особі.

Відповідачем не представлено доказів використання майна військового призначення чи його покращень на території України, як і самої можливості такого використання.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи від 27.10.2006р. №2516 нормативно та документально підтверджується обґрунтованість застосування ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»нульової ставки з податку на додану вартість по господарських операціях, здійснених підприємством в межах дії договору комісії від 25.04.2000 р. №29-5.2/51, укладеного з ДП «Укроборонсервіс»та у відповідності до зовнішньоекономічного контракту №САIRO/В/ОV/AD/UKRO/99/30 (а.с. 87-92).

Системний аналіз чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та встановлені судом фактичні обставини, підтверджені матеріалами справи, дають підстави суду зробити висновок про правомірність застосування позивачем нульової ставки по податку на додану вартість за виконані ним роботи (послуги) за договором комісії від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51, укладеним між ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод»та ДП «Укроборонсервіс», призначені для використання та споживання за межами митної території України.

Висновок податкового органу про порушення ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ґрунтується на тому, що у IV кварталі 2003 р. підприємство занизило податок на прибуток, не включивши до складу валових доходів безповоротну фінансову допомогу на суму 1121986,78 грн., одержану від ДП «Укроборонсервіс»як гаранта за кредитною угодою №58-01/2000 від 25.09.2000 року, укладеної між ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Поняття валового доходу та порядок включення сум до складу валового доходу визначені статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 ВР від 28 грудня 1994 року (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону № 393/34 ВР валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковими організаціями згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1. пункту 1.22. статті 1 Закону № 393/34 ВР є , зокрема, сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така була попередньо включена до складу валових витрат кредитора, а також сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилися нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Судом встановлено, що між ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»(в/ч 2304) та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»25.09.2000 р. була укладена кредитна угода №58-01/2000 про надання кредиту в сумі 1000000 грн. (а.с.54-57). За договором поруки від 25.09.2000 р. №456 поручителем по цьому кредитному договору виступає ДП «Укроборонсервіс»(а.с.61-62).

ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»листом від 25.12.2000 р. №745 звернулося до ДП «Укроборонсервіс» (як до поручителя по договору) з проханням погасити заборгованість перед банком по поверненню кредиту та процентів за його використання.

ДП «Укроборонсервіс»платіжним дорученням від 26.12.2000 р. перерахувало на рахунок банку кошти в сумі 1121986,78 грн. в рахунок погашення заборгованості ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»перед банком.

ДП «Укроборонсервіс»(комісіонер) мав зобовязання перед ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»(комітентом) по перерахуванню коштів за реалізацію послуг комітента на експорт за договором комісії від 25.04.2000 р. №Д29-5.2/51.

Частина цієї заборгованості ДП «Укроборонсервіс»була погашена шляхом зарахування зустрічних вимог, що підтверджується актом про виконання ДП «Укроборонсервіс»зобовязань поручителя від 27.12.2000 р. (а.с.60), актом звірки розрахунків по виконанню договору від 25.04.2000 р. №Д29-5.2/51 ( а.с.65).

Як вбачається з Угоди №1 від 30.04.2001р. про припинення зобовязань заліком зустрічної однорідної вимоги, сторони (ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»та ДП «Укроборонсервіс») погодились з припиненням взаємних зобовязань щодо розрахунків за Договором від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51( а.с.67 ).

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що заборгованість ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод»перед ДП «Укроборонсервіс»була погашена, відтак висновок податкового органу про одержання позивачем безповоротної фінансової допомоги та необхідність включення такої до складу валових витрат є помилковим.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не представлено суду доказів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення від 18.05.2004 року №0000212230/0/11739; від 18.05.2004 року №0000222230/0/11738, від 24.11.2004 року №0000252230/1/29707 та від 29.03.2005 року № 0000162230/1/7883, суд прийшов до висновку, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (з наступними змінами і доповненнями) та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) і з порушенням передбачених ст.2 КАС України принципів.

Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення рішення є визнання його судом протиправним.

Враховуючи вищенаведене, податкові повідомлення - рішення відповідача від 18.05.2004 року №0000212230/0/11739; від 18.05.2004 року №0000222230/0/11738, від 24.11.2004 року №0000252230/1/29707 та від 29.03.2005 року № 0000162230/1/7883 підлягають визнанню протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 10 грн. 20 коп., сплаченого за платіжними дорученнями №№ 205,206 та 207 від 17 лютого 2010 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 18.05.2004 року №0000212230/0/11739; від 18.05.2004 року №0000222230/0/11738, від 24.11.2004 року №0000252230/1/29707 та від 29.03.2005 року № 0000162230/1/7883.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський радіо ремонтний завод» 10 (десять) грн. 20 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 11 жовтня 2010 року.

Суддя Хома О.П.