Ухвала суду № 135748681, 16.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/4357/26

н/п 2-а/953/110/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2026 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Юрлагіна Т.В., розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до командира 2 взводу 6 роти 3 батальйону старшого лейтенанта поліції Романцука Володимира Сергійовича Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення № ЕНА № 4289517 від 17.03.2025; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № ЕНА № 4289517 від 17.03.2025 винесену старшим лейтенантом поліції Романцуком Володимиром Сергійовичем.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 13 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до командира 2 взводу 6 роти 3 батальйону старшого лейтенанта поліції Романцука Володимира Сергійовича Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, направлено для розгляду за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ від 07 квітня 2026 року головуючим у справі визначено Юрлагіну Т.В., справу передано до провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

10 квітня 2026 року через канцелярію суду подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої відповідачем зазначено саме Департамент патрульної поліції.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху повторно, керуючись наступним.

Позивач подав клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на оскарження постанови позивач зазначив, що 09 березня 2025 року при ньому жодних протоколів не складалось, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП він дізнався при розгляді справи № 643/21953/25 Салтівським районним судом м. Харкова. Також зазначив, що всупереч вимогам законодавства, адміністративна справа не була розглянута в його присутності, а постанова № ЕНА № 4289517 від 17.03.2025 у визначений законом строк не вручена.

Відповідно до п.3, 5 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до ч.1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «PerezdeRadaCavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. theUnitedKingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як вбачається з адміністративного позову постанова про адміністративне правопорушення ЕНА № 4289517 винесена 17.03.2025, позов подано 05.03.2026, доказів на підтвердження дати вручення ОСОБА_1 оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.

Тому суд позбавлений можливості встановити чи пропущено на момент звернення до суду з даним позовом встановлений 10-денний строк для оскарження постанови та поважність причин його пропуску.

Крім того, відповідно до ч.7 ст. 161 КАСУ до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Відповідно до п.19 ч.1 ст. 4 КАСУ індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а було викладено позицію, відповідно до якої: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень».

Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи було долучено копію постанови, однак вона є нечитабельною.

Зазначена обставина позбавляє суд можливості повно та всебічно з`ясувати всі обставини справи.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, суд вважає необхідним залишити вказаний позов без руху повторно, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 171 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху повторно.

Запропонувати позивачу виправити недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали позивачем та роз`яснити, що в іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В.Юрлагіна