Рішення № 135748679, 14.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2988/26

Провадження № 2/953/2521/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2026 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Комунального підприємства «Житлокомсервіс», підписана представником КП «Житлокомсервіс» Геворкян Г.Г. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2020 по 28.02.2026 у сумі 35 334,68 грн. Також представник позивача просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн та витрати на отримання інформації з порталу електронних сервісів міста Харкова у розмірі 86 грн 62 коп. Добровільно борг, що утворився за відповідачем, не був оплачений, тому представник позивача звернувся до суду з позовом.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Юрлагіної Т.В. від 16.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без її участі просить позовні вимоги задовольнити повністю, заперечень проти ухвалення заочного рішення не заявляє.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідачів до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідача.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за його відсутності та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що рішенням Харківської міської ради №69/06 від 26.07.2006 «Про створення комунального підприємства «Жилкомсервіс» та рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №1186 від 20.12.2006 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова» КП «Жилкомсервіс» створено та визначено виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 26.01.2024 № 522/24 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» було перейменовано у Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», що підтверджує Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.04.2024.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні Комунального підприємства «Житлокомсервіс».

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщені осіб з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 13.03.2026.

Крім того, ОСОБА_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 450358880 від 03.11.2025. До 06.11.2020 року за ОСОБА_1 , було зареєстровано право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Пунктами 1, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлені обов`язки співвласників забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Правовідносини, що існували між відповідачем та позивачем до 01.05.2019 були врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, а саме:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає обов`язок управителя забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами (п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону № 1875-IV).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Рішення Харківської міської ради № 69/06 від 26.07.2006 «Про створення комунального підприємства «Жилкомсервіс» та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 від 20.12.2006 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», відповідно до ч.2 ст. 633 Цивільного кодексу України Позивачем, 28.11.2006 року в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети «Слобода», було опубліковано публічний договір про надання житлово-комунальних послуг № 95/1 (із змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках).

Відповідно до п. 22 Договору № 95/1 цей договір набирав чинності з 01 січня 2007 року та укладений згідно з ч. 3 ст.205, ст. ст. 642, 643 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 22 публічного договору про надання житлово-комунальних послуг договір укладається строком на 3 роки і вважається продовженим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення дії його терміну однієї зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду.

Згідно з вимогами ст. 633 ЦК України, публічний є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Тобто, публічний договір від 28.11.2006 (зі змінами, внесеними у 2007 і 2009 роках) про надання житлово-комунальних послуг, є чинним, а співвласник багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває в договірних відносинах з КП «Жилкомсервіс» і повинен здійснювати оплату наданих послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової територій, відповідно до затвердженого органами місцевого самоврядування тарифом.

01.09.2019 в дію введено Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9.11.2017 №2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент звернення до суду) житлово-комунальні послуги -результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пп.1, 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Верховний Суд України у правовій позиції, яка висловлена в постанові від 20.04.2016 року по справі №6-2951цс15 роз`яснив, що, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Отже, відсутність договору у разі фактичного користування послугою не дає підстав не оплачувати її або оплачувати лише частково.

Вартість послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюється відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова".

Позивач виконує свої обов`язки та забезпечує надання відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, перелік яких затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.01.2012 № 39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова»; рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 № 283 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова»), № 318 «Про корегування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова від 11.05.2018.

Нарахування оплати за надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій здійснюється відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 (зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів від 17 липня 2015 р. № 515).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувався ними, в тому числі за утримання прибудинкової території.

Однак, відповідач не виконує обов`язки, покладені на нього чинним законодавством та Договором № 95/1, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед КП "Жилкомсервіс" за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Стаття 509 цього Кодексу визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до положень статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Оскільки відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився від послуг, які надавало йому КП «Житлокомсервіс», то в нього виник обов`язок сплатити ці послуги.

На підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , згідно довідки про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2020 по 28.02.2026 у сумі 35 334,68 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості в матеріалах справи.

Зазначене свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи відсутність заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд не розглядає вказаного питання, та з відповідача на користь КП «Жилкомсервіс» підлягає стягненню вказана заборгованість.

В ході судового розгляду відповідачем не надані будь-які докази на спростування вказаних обставин, своєї незгоди або будь-яких заперечень щодо наданого позивачем розрахунку суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35 334 (тридцять п`ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 68 коп.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів судових витрат пов`язаних з отриманням інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова у розмірі 89,62 грн.

Відповідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з: витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд не може визнати достатнім доказом судових витрат копію додатку 1 до договору №Н25017, укладеного між КП «Міський інформаційний центр» та КП «Харківські теплові мережі» від 24.11.2025.

Позивач обґрунтовує даним протоколом погодження договірної ціни витрати на отримання інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова у розмірі 89,62 грн, які він включає до судових витрат.

Предметом протоколу є узгодження вартості надання послуг з віддаленого доступу до веб-сайту Порталу електронних сервісів м. Харкова.

Між тим докази перерахування коштів у матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Крім того, за положенням абз. 2 ч. 1 ст.187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача. Зокрема, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Тобто, суд самостійно витребує відомості з Єдиного державного демографічного реєстру.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 89,62 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, окрім іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних вимог КП «Житлокомсервіс» у повному обсязі, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, що розглядається, суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені судові витрати зі сплати судового збору, стягнувши їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст.256, 257, 267, 322, 383, 405, 541, 625 ЦК України, ст.ст. 150, 156, 162 ЖК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій задовольнити частково.

Стягнути з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» заборгованість за наданні послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій за період 01.01.2020 по 28.02.2026 у сумі 35 334,68 (тридцять п`ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн, в рівних частках, з кожного по 1109 (одна тисяча сто дев`ять) гривень 33 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», юридична адреса: м. Харків, вул. Конторська, 35, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 34467793.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна