Рішення № 135747872, 16.04.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/4606/25

Провадження № 2/559/395/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Макеєва С.В.,

секретаря судового засідання Франчук А.О.,

за участю представника позивача - адвоката Вишковської В.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Загребельної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Вишковська Валентина Іванівна, до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Привільненської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вишковська Валентина Іванівна звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 10 лютого 2002 року. Від спільного подружнього життя у них народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дубенського міськрайонного суду №559/1320/25 від 19.05.2025 року шлюб між сторонами розірвано, причиною звернення до суду стало те, що відповідачка зловживає спиртними напоями, вчиняє бійки та скандали, обзиває позивача нецензурною лайкою, свідками чого були діти.

Старші діти сторін є повнолітними, мають свої сім`ї, найменшому ОСОБА_6 , він проживає разом з матір`ю, потребує батьківської опіки та турботи, однак мати не займається його вихованням через асоціальний, аморальний та розгульний спосіб життя, зловживання алкогольними напоями. Відповідачка не займається навчанням та вихованням сина, хоча він потребує особливою уваги, адже має особливі освітні потреби, навчається на інклюзії, підготовкою його до самостійного життя, байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків. В будинку, де проживає дитина брудно, не прибрано, антисанітарія, відсутній як запас продуктів так і приготовлена для дитини їжа. Мати не хвилюється чи здорова дитина, чи має вона все необхідне для гармонійного розвитку, чи ходить до школи, чи вчить уроки, чим захоплюється, про що мріє тощо. Таким чином, відповідачка своєю аморальною поведінкою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям сина, не бере участі у його вихованні. Дитині повних 12 років і він потребує нагляду та контролю, виховання, опіки, чого він позбавлений зі сторони матері, що негативно впливає на його психо-емоційний стан та може призвести до негативних наслідків в подальшому.

Відповідачка неодноразово попереджалася про зміну свого ставлення до виховання дитини, було складено адміністративні протоколи за ч. 1 ст. 184 КУпАП за неналежне виконання батьками своїх обов`язків, проводились бесіди з адміністрацією навчального закладу, а також представниками служби у справах дітей Привільненської сільської ради. Однак жодного результати дані заходи не дали, відповідачка продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, зловживати алкогольними напоями, приводити до дому п`яних чоловіків, вести розгульний спосіб життя.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що піклується про дитину, алкоголем не зловживає, все що про неї говорять - не правда. Син тягнеться до неї, проте батько не дозволяє йому з нею спілкуватися.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Привільненської сільської ради у судовому засіданні підтримала наданий ними письмовий висновок.

Суд, заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

У свідоцтві про народження дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду №559/1320/25 від 19.05.2025 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9).

Згідно інформації Привільненського ліцію Дубенської міської ради від 16.09.2025 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є здобувачем освіти 7 класу Привільненського ліцею Дитина з особливими освітніми потребами III рівня підтримки з навчальними труднощами здобуває освіту на інклюзивній формі навчання. Мати учня, ОСОБА_2 , в період навчання з 5 по 7 класи у належному вихованні сина та його навчальній діяльності не брала активну участь. На батьківських зборах та інших заходах закладу освіти мати учня була присутня рідко, інтересу до успішності, поведінки, участі у навчальних або виховних заходах свого сина мати не виявляє. Спроби класного керівника встановити зв`язок будь-якими засобами комунікації (телефон, месенджери) залишаються без відповіді. Після неодноразових звернень, за сприяння служби у справах дітей, мама з`явилась на бесіду до закладу (а.с. 10).

Як зазначено у протоколі №1 бесіди з мамою, ОСОБА_2 визнала, що не приділяє уваги дитині, адже зловживає алкогольними напоями, обіцяла виправити свою поведінку, приділяти увагу дитини. Було ухвалено: матері рекомендовано припинити зловживання алкоголем, вести розгульний спосіб життя, забезпечити дитині належні умови проживання, харчування та навчання. Налагодити взаємодію з освітнім закладом та службами у справах дітей (а.с. 11-14).

Згідно інформації Дубенського районного відділу поліції ГУ НП у Рівненській області, ОСОБА_2 не притягувалася до адміністративної відповідальності, хоча працівниками поліції неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої /неповнолітньої особи) та за ст. 184 КУпАП (невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей (а.с. 17).

Згідно інформації, наданої на адвокатський запит Службою у справах дітей Привільненської сільської ради від 21.10.2025 року, відповідачка байдуже відноситься до виконання своїх батьківських обов`язків, ще з 2020 року неодноразово здійснювались виїзди в дану сім`ю, оскільки мати зловживає алкоголем (а.с. 15).

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 17 вересня 2025 року, встановлено, що у хаті брудно, у кімнаті запах спиртного, їжа відсутня, до повернення сина зі школи їжі приготовленої не було, мати попереджена про неналежне виконання батьківських обов`язків і про його наслідки. Про це ж зазначено в Акті обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 11 листопада 2025 року (а.с. 44).

Як зазначено в інформаційному листі Дубенського районного відділу поліції ГУ НП у Рівненській області, впродовж 2024-2025 років за місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , систематично фіксувалися конфліктні ситуації та повідомлення про домашнє насильство психологічного характеру (а.с. 51).

ОСОБА_2 характеризується з негативної сторони, веде асоціальний, аморальний спосіб життя. Систематично вживає алкогольні напої, що призводить до порушення громадського порядку та численних скарг з боку сусідів. У помешканні, де проживає матір з дитиною, панує антисанітарія. Поведінка матері становить реальну загрозу для фізичного та психічного здоров`я дитини. Про це зазначено в характеристиці наданій Привільненською сільською радою (а.с. 52).

Згідно характеристики Привільненської сільської ради, ОСОБА_1 характеризується лише з позитивної сторони (а.с. 53)

Відповідно висновку органу опіки та піклування Привільненської сільської ради №2 від 19.01.2026, вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 37-40).

Позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації, що підтверджується повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.08.2025 (а.с. 48).

Свідок ОСОБА_7 , мати позивача, в суді показала, що відповідачка зловживає алкогольними напоями, часто приводить додому посторонніх чоловіків, малолітній ОСОБА_3 проживає з нею, до матері повертатись не бажає.

Дитина ОСОБА_3 , в присутності практичного психолога КЗ «Привільненський ліцей» Привільненської сільської ради ОСОБА_8 , в суді пояснив, що мама рідко дає йому гроші. Він інколи ночує в мами, коли сам приходить, мама його до себе не кличе. Інколи до мами приходять не тверезі чоловіки. До бабусі перейшов жити сам пів року тому, бо мама вживає алкоголь. Мама виходить зранку до нього, коли він чекає автобус до школи, але тато сказав її проганяти.

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як передбачено ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

У постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) Верховний Суд вказав, що «зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21).

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

З урахуванням цього, суд констатує, що судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків можливі лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як втручання у право на повагу до сімейного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і суд має дослідити пропорційність та обґрунтованість такого втручання.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як передбачено статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, яка відповідно до ст. 9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України - ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини - може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Подібні висновки наведені і в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 29.11.2023 року у справі № 607/15704/22.

Під час розгляду цієї справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачкою, які б свідчили про її ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини.

Відповідачка заперечила проти позбавлення її батьківських прав, та повідомила що любить свою дитину. Разом з тим, суд враховує і встановлені в судовому засіданні факти неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків.

З урахуванням наведеного суд, оцінюючи докази в їх сукупності, за наявних на даний час обставин не вбачає необхідності в позбавленні відповідачки батьківських прав щодо її неповнолітньогосина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно усталеної судової практики та п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007, суд у цих конкретних обставинах справи відмовляє в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав і одночасно попереджає відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання сина з покладенням контролю на відповідний орган опіки та піклування.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати, понесені позивачем, а саме - сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн залишається за позивачем.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 9 Конвенції ООН про права дитини, ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 19,164 СК України, ст. 10, 76-81, 89, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Вишковська Валентина Іванівна, до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Привільненської сільської ради, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на Орган опіки та піклування Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 16.04.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Привільненської сільської ради Дубенського району, Рівненської області, адреса: вул. Грушевського, 4, с. Привільне, Дубенського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 44236045.

Суддя: С.В. Макеєв