Ухвала суду № 135744561, 15.04.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

Справа №338/320/23

Провадження № 6/338/1/26

15 квітня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк «Львів», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

в с т а н о в и в :

Приватний виконавець Витвицький В.В. звернувся в суд з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у спільній власності квартири площею 31,40 кв.м. на АДРЕСА_1 , якою він володіє спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Подання обґрунтоване тим, що у нього на виконанні перебуває виконавче проваження № 72331606 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 338/320/23, виданого Богородчанським районним судом Івано-Франківської області 08.06.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» заборгованості за кредитним договором № 15312/115/2021 від 02.12.2021 року, яка станом на 01.02.2023 року становить 151924,07 грн. Боржник на виклик до приватного виконавця не з`являвся, не надав декларацію про доходи та майно боржника та не надав пояснень за фактом невиконання виконавчого документу. Згідно з інформацією з доступних реєстрів речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру площею 31,40 кв.м. на АДРЕСА_1 , якою він володіє спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Оскільки частка майна боржника не визначена, тому неможливо звернути стягнення на дане майно. Приватним виконавцем вичерпано всі заходи примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, а тому визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, та звернення стягнення на неї є єдиним можливим способом виконання рішення суду.

Приватний виконавець Витвицький В.В. в судове засідання не з`явився, однак у своєму поданні просив розгляд подання провести без його участі.

Представник заінтересованої особи (стягувача) - АТ Акціонерно-Комерційний Банк «Львів» в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Заінтересовані особи: ОСОБА_1 (боржник), а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали подання та матеріали цивільної справи № 338/320/23, дійшов таких висновків.

На виконанні у приватного виконавця Витвицького В.В. перебуває виконавче проваження № 72331606 з примусового виконання виконавчого листа у справі №338/320/23, виданого Богородчанським районним судом Івано-Франківської області 08.06.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» заборгованості за кредитним договором № 15312/115/2021 від 02.12.2021 року, яка станом на 01.02.2023 року становить 151924,07 грн. Боржник на виклик до приватного виконавця не з`являвся, не надав декларацію про доходи та майно боржника та не надав пояснень за фактом невиконання виконавчого документу.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.08.2025 року за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру площею 31,40 кв.м. на АДРЕСА_1 , якою він володіє спільно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Слід зазначити, що звертаючись у суд з цим поданням, приватним виконавцем Витвицьким В.В. залучені до участі у справі як заінтересовані особи тільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Разом з тим, як зазначалося вище, відповідно до даних реєстрів речових прав на нерухоме майно співвласниками квартири на АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Разом з тим, ОСОБА_4 до участі у справі як заінтересована особа не залучена.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження).

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб.

Статтею 370 ЦК України встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 сформулювала правовий висновок, що якщо боржнику разом з іншими особами належить майно на праві спільної власності, але частка боржника в праві власності не визначена, то наявність спору між співвласниками щодо розміру такої частки не може бути перешкодою для звернення стягнення на частку боржника, бо у світлі практики Європейського суду з прав людини це означало би порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 виснувала щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом у порядку позовного провадження.

Отже, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, то звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 2-9881/02).

У справі № 2-591/11 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає. Стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору.

Такий спір може виникати, зокрема тоді, коли відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 365 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати ВС від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, може свідчити про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду має бути в позовному провадженні, оскільки така заява подана до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень» ЦПК України. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 367/5663/21.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 1421/5229/12-ц сформульовано висновок, в якому зазначено, якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність спору про право, який має вирішуватися в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що подання приватного виконавця слід залишити без розгляду. При цьому суд роз`яснює, що заявник не позбавлений права подати позов на загальних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 259-261, 353-355, 443 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Залишити без розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк «Львів», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Головуючий О. А. Шишко