Ухвала суду № 135742150, 13.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3143/26

Провадження № 1-кп/201/335/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042110000066 від 13.01.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має вищу освіту, неодружений, утриманців не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

10.03.2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042110000066 від 13.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв`язку із зміною обстановки. Клопотання мотивовано тим, що на час судового розгляду внаслідок зміни обстановки вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність. Так, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину визнає та щиро розкаюється, на даний час має відстрочку від мобілізації, яка надана йому у зв`язку із загибеллю його батька на полігоні НОМЕР_1 окремої гірсько-штурмової бригади 27.09.2025 року. А тому за таких обставин ОСОБА_3 перестав бути суспільно небезпечним. ОСОБА_3 розуміє насліди звільнення його від кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання захисника підтримав, повідомив, що дійсно отримав відстрочку від мобілізації у зв`язку із смертю його батька, який був призваний на військову службу за мобілізацією 06.09.2025 року.

Прокурор ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив.

Згідно обвинувального акта, військовозобов`язаний ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, у невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, але не раніше 07.05.2024 року, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Ламана, 4 в приміщенні КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради консультаційно-діагностичне відділення № 2, на території якого проводиться військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з метою ухилення від призову за мобілізацією, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, надав членам військово-лікарської комісії завідомо підроблену медичну документацію, а саме: Консультаційний висновок спеціаліста (форма-028/о) та виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма-027/о), яка надала можливість, ОСОБА_3 , отримати свідоцтво про хворобу від 09.01.2025 за №9/20/137, відповідно до якого останнього було визнано непридатним до проходження військової служби за станом здоров`я, а саме: синдром набутого імунодефіциту, що входить до переліку нозологій клінічної стадії I-IV, за рівня CD4

Таким чином, ОСОБА_3 закінчив умисел направлений на використання завідомо підробленої документації, тобто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документу.

Крім того, військовозобов`язаний ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він перебуваючи у Соборному районі м. Дніпро, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 09.01.2025, будучи достовірно обізнаним про введення на підставі Указів Президента України на всій території України воєнного стану та запровадження загальної мобілізації, усвідомлюючи, що він не є особою у якої діагностовано ВІЛ-інфекцію або іншу хворобу, що унеможливлює його мобілізацію до Збройних Сил України, діючи умисно та протиправно, надав до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 завідомо неправдиві документи Консультаційний висновок спеціаліста (форма-028/о) та виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма-027/о), на підставі яких рішенням зазначеної комісії від 09.01.2025 №9/20/137 останнього було визнано непридатним до проходження військової служби за станом здоров`я та зазначено про виключення з обліку військовозобов`язаних громадян ІНФОРМАЦІЯ_3 , тим самим ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

В силу ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2). Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

В силу ст. 288 КПК України суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності (ч. 2). Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3).

У ст. 48 КК України визначено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

У абз. 1 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року (далі Постанова) судам роз`яснено, що такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення.

Відповідно до п. 7 Постанови, судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 року у справі № 161/1390/19 (провадження № 51-5089км19) особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв`язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.

У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв`язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу. Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48КК України у разі, коли у зв`язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 569/20/14-к, провадження № 51-2661км18 та від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК, є кримінальним проступком, а кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України є нетяжким злочином.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України було безпосередньо спрямоване на реалізацію умислу щодо ухилення від призову (ст. 336 КК України) і витікало з нього як засіб досягнення мети, суд розглядає їх у сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним, звання солдат та має відстрочку на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 03.04.1998 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та його батьком є ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10.10.2025 року ОСОБА_6 помер.

Відповідно до акту проведення розслідування нещасного випадку затвердженого командиром військової частини НОМЕР_4 встановлено, що смерть солдата ОСОБА_6 пов`язане з виконанням військовослужбовцем обов`язки військової служби.

ОСОБА_3 щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, отримав відстрочку від мобілізації у зв`язку із смертю його батька, який був призваний на військову службу за мобілізацією 06.09.2025 року, що робить маловірогідним вчинення ним нового однорідного злочину, що свідчить про те, що він перестав бути суспільно небезпечним та підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, відповідно до вимог статті 48 КК України.

Із заяви обвинуваченого та його захисника, його позиції у судовому засіданні, обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений раніше не судимий, тобто є особою, яка вперше вчинила нетяжкий злочин, визнає свою вину, щиро кається, на диспансерному обліку в нарколога і психіатра не перебуває, компрометуючих даних на нього не надходило і до адміністративної відповідальності органом місцевого самоврядування не притягався, обвинувачений не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, розуміє наслідки закриття кримінального провадження та те, що закриття провадження з цієї підстави є нереабілітуючою підставою звільнення від кримінальної відповідальності.

Склад кримінального проступку, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, у даному контексті є способом (інструментом) реалізації наміру на ухилення від мобілізації. Тобто використання підроблених медичних довідок (форм 028/о та 027/о) було складовою частиною та необхідною умовою для вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Обидва правопорушення пов`язані єдиним умислом, спільним об`єктом зазіхання (порядком комплектування ЗСУ та встановленим порядком документообігу) і були спрямовані на досягнення єдиної кінцевої мети незаконного отримання статусу непридатності до військової служби для уникнення конституційного обов`язку.

При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, суд враховує наступне:

- ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку (ч. 4 ст. 358 КК) та нетяжкого злочину (ст. 336 КК), раніше не судимий, а отже, є особою, яка вчинила злочин уперше в розумінні закону.

- суд вбачає зміну обстановки у «вузькому» розумінні, що стосується об`єктивних умов життєдіяльності обвинуваченого. На момент вчинення діяння (січень 2025 року) ОСОБА_3 намагався уникнути мобілізації шляхом використання підроблених документів. Однак, станом на момент судового розгляду (березень-квітень 2026 року), внаслідок трагічних обставин загибелі батька під час виконання обов`язків військової служби обвинувачений отримав законне право на відстрочку від призову згідно з п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

- отримання законних підстав для відстрочки докорінно змінює правовий статус обвинуваченого відносно його військового обов`язку. Це створює умови, за яких вчинення нового аналогічного злочину (ухилення від мобілізації) стає неможливим та безглуздим, оскільки держава офіційно звільнила його від обов`язку призову на даному етапі.

Оскільки підстава, яка визначена у п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» смерть батька під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ для відстрочки є імперативною, вона для суду є аргументом для доведення «зміни обстановки». Навіть якщо особа раніше ухилялася від призову (ст. 336 КК), виникнення законного права на відстрочку через загибель родича фактично нівелює потребу держави у примусовій мобілізації цієї конкретної особи, що і дозволяє застосувати ст. 48 КК України.

Суд враховує визнання вини, щире каяття ОСОБА_3 , його активне сприяння розкриттю злочину та відсутність негативних характеристик. Ці чинники в сукупності свідчать про те, що особа перестала бути суспільно небезпечною.

Таким чином, оскільки мета покарання полягає не лише в карі, а й у виправленні та запобіганні новим злочинам, суд вважає, що в даному випадку застосування заходів кримінальної репресії є недоцільним.

Встановлені обставини дають суду підстави для висновку, що обвинуваченого слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв`язку з із зміною обстановки, а кримінальне провадження відносно нього за ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Застосування в кримінальному провадженні положень КК України щодо зміни обстановки відповідає тим міжнародним актам, які закріплюють рекомендацію або обов`язок для держав застосовувати форми відновного правосуддя, змінюючи підхід до реакції держави на злочин та його наслідки з карального на гуманістичний.

Згідно обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні та запобіжний захід не обирався.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 46 КК України, ст.ст. 1, 2, 7, 30, 31, 107, 110, 283-286, 288, 314, 350, 369-371, 372, 376, 392-395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України, у зв`язку із зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042110000066 від 13.01.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України.

Витрати на залучення експертів, речові докази та цивільний позов відсутні.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1