Рішення № 135738209, 16.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м.Київ № 826/3687/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент" до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент" (далі також - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також відповідач - 1) та Державної податкової служби України (далі також відповідач 2) та просить суд:

визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021521410 від 30.11.2017, видане Головним управлінням ДФС у Львівській області;

визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021551410 від 30.11.2017, видане Головним управлінням ДФС у Львівській області;

визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021531410 від 30.11.2017, видане Головним управлінням ДФС у Львівській області;

визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021571410 від 30.11.2017, видане Головним управлінням ДФС у Львівській області;

визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021581410 від 30.11.2017, видане Головним управлінням ДФС у Львівській області;

визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021541410 від 30.11.2017, видане Головним управлінням ДФС у Львівській області;

визнати протиправним та повністю скасувати рішення про результати розгляду скарги № 5718/6/199-99-11-01-0125 від 16.02.2018, видане ДФС України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2019 позов задоволено частково: визнано протиправними та повністю скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.11.2017, видані Головним управлінням ДФС у Львівській області № 0021521410, № 0021551410, № 0021531410, № 0021571410, № 0021581410, № 0021541410; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент суму сплаченого судового збору у розмірі 299 605,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент від 13.02.2019 про розподіл судових витрат відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2019 залишено без змін та стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 31 530,00 грн.

Також, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020 залишено без змін додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2022 касаційні скарги Головного управління ДФС у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020, додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі №826/3687/18 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справу передано Київському окружному адміністративному суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024, у задоволенні адміністративного суду було відмовлено.

Постановою Верхового Суду від 08.07.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент" задоволено частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 скасовано і справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 справу прийнято до провадження та розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.11.2025 підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті.

20.02.20226 за клопотанням учасників справи подальший розгляд продовжено в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у спірний період здійснював збір та вивіз твердих побутових відходів від населення та підприємств міста Львова. На підставі договорів з контрагентами ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група», ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» здійіснювало перевезення твердих побутових відходів до полігонів твердих побутових відходів, а контрагентами позивача здійснювалося їх захоронення.

Позивач зауважив, що усі фактично здійснені господарські операції з контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, окремі недоліки в реквізитах яких не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, а посилання податкового органу на відсутність контрагентів позивача за своїм місцезнаходженням, на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201740000000004, інформацію щодо контрагентів позивача на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних, АІС «Податковий блок» та відсутність у контрагентів позивача дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами не можуть братися до уваги.

На думку позивача, грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість ним визначено правомірно, оскільки вартість послуг у результаті здійснення операцій зі своїми контрагентами включено до складу витрат, а податковий кредит сформовано відповідно до законодавства України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зауважив, що під час перевірок не встановлено місцезнаходження контрагентів позивача; у наданих позивачем до перевірки актах наданих послуг контрагентами, відсутня інформація про місце складання, кількість переданих відходів, не зазначено повної адреси пунктів навантаження та розвантаження твердих побутових відходів (далі також ТПВ), дати прийняття ТПВ тощо; позивачем не надано документів (інформації про вид перевезених ТПВ, коефіцієнт ущільнення, тощо), що надають можливість визначити кількість перевезених ТПВ в тонах; не надано документів, які свідчать про місце захоронення (утилізацію) відходів, крім цього, згідно з аналізом АІС «Податковий блок» відсутня інформація про подальшу переробку та захоронення ТПВ іншим суб`єктам господарювання, що надавали вищевказані послуги контрагентами.

Відповідач-1 наголосив на тому, що в обґрунтування недостовірності відомостей, зазначених в первинних документах ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» із його контрагентами, вказує те, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 02.03.2018 у справі №464/961/18 директора ТОВ «Теремор» визнано винним за ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 387 Кримінального кодексу України. Затверджено угоду від 27.02.2018 про визнання винуватості. При цьому, первинні документи між позивачем та ТОВ «Теремор» підписані саме ОСОБА_1 як директором ТОВ «Теремор». Щодо господарських операцій з ТОВ «Аралія груп» відповідач-1 пояснив, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 15.02.2017, останній був директором вказаного Товариства, проте за його словами жодного відношення до підприємства не мав, документів для реєстрації ТОВ «Аралія груп» не подавав, договори на захоронення ТПВ не підписував, у зв`язку з чим, на думку відповідача-1, позиція контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами є правомірною.

Відповідач-2 у своєму відзиві на адміністративний позов вказав на те, що оскаржуване рішення ДФС України від 16.02.2018 № 5718/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарг № 1789 та № 1780 від 15.12.2017 не є юридично значимим для позивача, оскільки не створює жодних правових наслідків для нього.

У поданій до суду відповіді на відзив позивачем зазначено про правомірність включення до складу витрат вартості послуг перевезення ТПВ в 2016 році до ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група», а також формування податкового кредиту. Позивач вважає, що ним підтверджено факт здійснення господарських операцій з перевезення ТПВ до ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група» належним чином оформленими первинними документами. Також, позивач наголосив на тому, що оскаржуючи рішення відповідача-2, він скористався передбаченим п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) правом на оскарження такого рішення, а оскільки вказане рішення порушує його права та інтереси, має юридичне значення для позивача, тому підлягає оскарженню в судовому порядку.

Позивач додатково пояснив, що господарська діяльність у період, що був предметом обох податкових перевірок, фактично складалась з трьох етапів: (1) збирання позивачем власними засобами ТПВ у м. Львові; (2) перевезення ТПВ до інших областей України контрагентами позивача, а саме, ТОВ «Автотранс», ФГ «Агро Захід Буд», ТОВ «Аура Логістик», ТОВ «Галзернотрейд», ТОВ «Геосан», ТОВ «Голд-С», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «Запоріжзернотранс», ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «Компанія Кисень», ТОВ «Інноваційна фінансова група», ТОВ «Колбе Україна», ТОВ «Конвой Транс», ФОП ОСОБА_6 , ТОВ «Натан Транс», ТОВ «Прикарпаттябудтранс», ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ТОВ «Танк Транс Україна», ТОВ «Транс Компані», ФОП ОСОБА_10 , ТОВ «УА Транс», ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , СГ «Воля», ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ПП «РДС», ФОП ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_25 , ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_27 , ФОП ОСОБА_28 , ФОП ОСОБА_29 , ТОВ «Трейд Агро Буд», ФОП ОСОБА_30 , ФОП ОСОБА_31 , ТОВ «Колбе України», ТОВ «Конвой Транс», ФОП ОСОБА_32 , ТОВ «Сипучка», ТОВ «Ювікар», ФОП ОСОБА_33 , ФОП ОСОБА_34 , ФОП ОСОБА_35 , ФОП ОСОБА_36 , ФОП ОСОБА_37 , ФОП ОСОБА_38 , ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Соіл Тек»; (3) захоронення ТПВ контрагентами позивача, а саме, ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор», ТОВ «Інноваційна фінансова група», КП «Київкомунсервіс», ТОВ «Негга», КП «Черкаська служба чистоти», ЖКГ «Києво-Святошинське виробниче управління» та КП «Еко Дніпро».

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 30.06.2017 № 4567, № 4568, № 4569, № 4570, № 4571 № 4572 та на підставі наказу від 30.06.2017 № 2672, посадовими особами Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аве Львів» (нова назва - ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01.01.2017 по 30.06.2017.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.11.2017 №1955/13-01-14-10/33951598, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Аве Львів», а саме:

п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п. 6, п.п. 9.4 п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого завищено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3 987 830,00 грн та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 998 242,00 грн;

п. 198.1 та п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 700 646,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0021551410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 700 646,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 850 323,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0021571410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 2 998 242,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 499 121,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0021581410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 987 830,00 грн.

На підставі направлень від 06.03.2017, від 03.04.2017 та від 23.10.2017 № 1251, № 2091, № 2092, № 8302, № 8303, № 8304, виданих ГУ ДФС у Львівській області, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аве Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.11.2017 № 1984/13-01-14-10/33951598, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «Аве Львів» п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 140 782,83 грн, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 102 246,00 грн, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 004 406,60 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0021521410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 004 406,60 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 002 203,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0021531410, яким за встановлені в акті перевірки порушення збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 3 140 782,83 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 570 391,42 грн;

податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0021541410, яким за встановлені в Акті перевірки порушення зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 102 246,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скарги від 15.12.2017 № 1789, № 1790 до ДФС України на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 16.02.2018 № 5718/6/99-99-11-01-25 залишено оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарг протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

З матеріалів справи судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 30.11.2017 № 0021521410, № 0021531410, № 0021541410 прийнято податковим органом на підставі результатів проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Аве Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01.01.2015 по 30.12.2016.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.11.2017 № 1984/13-01-14-10/33951598, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Аве Львів» п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п. 6, п.п. 9.4 п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого завищено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3 987 830,00 грн та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 998 242,00 грн, порушення п. 198.1 та п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 700 646,00 грн.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПК України.

Пунктом 3 Національного П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з п.п. 5, 6 П(с)БО 16 «Витрати», витрати відображаються в бухгалтерському обліку із зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ який містить відомості про господарську операцію.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення платником витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції (постанова Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 160/32289/23).

В постанові від 09.02.2021 у справі № 813/2808/15 Верховний Суд у складі виснував, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку. При цьому, одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб`єктом господарювання, який спеціалізується на збиранні від населення та підприємств м. Львова та Львівської області, вивезенні та видаленні ТПВ.

Рішенням № 683 від 09.08.2013 Львівська міська рада визначила позивача як виконавця послуг із збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів у місті Львові.

Починаючи з 30.05.2016 позивач здійснював пошук полігонів для захоронення твердих побутових відходів на території інших областей внаслідок виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня на полігоні побутових відходів Львівського комунального підприємства «Збиранка» (село Великі Грибовичі, Львівська область), що спричинило подальшу неможливість захоронення побутових відходів на цьому полігоні.

Як наслідок, господарська діяльність позивача в періоди, що були предметом обох податкових перевірок, полягала в (1) збиранні ТПВ від населення та підприємств, розміщених на території м. Львова та Львівської області, та вивезенні ТПВ власним транспортом до перевантажувальної станції у м. Львові, (2) перевезенні ТПВ з перевантажувальної станції в м. Львові до полігонів побутових відходів, розміщених на території інших областей України (в т.ч. Дніпропетровської області) шляхом залучення відповідних контрагентів-перевізників на підставі договорів про надання послуг перевезення вантажу (договорів про надання транспортних послуг), (3) подальшому захороненні та утилізації ТПВ контрагентами позивача на підставі договорів про надання послуг із захоронення та утилізації ТПВ.

Відтак, операції з придбання послуг з перевезення ТПВ (по маршруту з перевантажувальної станції до полігонів побутових відходів), а так само послуг по розміщенню та захороненню ТПВ, зокрема, з ціллю недопущення антисанітарного стану у м. Львів, є характерними та типовими для господарської діяльності позивача, вони мають самостійну ділову мету і спрямовані на отримання позивачем прибутку.

За результатами планової та позапланової документальних виїзних перевірок відповідачем-1 встановлено завищення позивачем витрат за рахунок включення до їх складу послуг з перевезення ТПВ такими суб`єктами господарювання-перевізниками, залученими позивачем, ТОВ «Автотранс» (договір № 09/08/2016т від 09.08.2016), ФГ «Агро Захід Буд» (договір № 01/07/2016-ф від 01.07.2016), ТОВ «Аура Логістик» (договір № 15/06/16 від 15.06.2016), ТОВ «Галзернотрейд» (договір № 15/06/16 від 15.06.2016), ТОВ «Геосан» (договір б/н від 23.06.2016), ТОВ «Голд-С», ФОП ОСОБА_3 (договір № 14/09/2016т від 14.09.2016), ФОП ОСОБА_4 (договір № 07/10/2016-д від 07.10.2016), ТОВ «Запоріжзернотранс» (договір № 01/09/2016-з від 01.09.2016), ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «Компанія Кисень» (договір № 19/12/2016-к від 19.12.2016), ТОВ «Інноваційна фінансова група» (договір № 07/11/2016-а від 07.11.2016), ТОВ «Колбе Україна» (договір № 11/07/2016-к від 11.07.2016), ТОВ «Конвой Транс» (договір № 68 від 13.09.2016), ФОП ОСОБА_6 (договір № 22/11/2016-к від 22.11.2016), ТОВ «Натан Транс» (договір № 21/09/16н від 21.09.2019), ТОВ «Прикарпаттябудтранс», ФОП ОСОБА_7 (договір № 03/07/2016-с від 03.07.2016), ФОП ОСОБА_8 (договір № 20/10/2016-с від 20.10.2016), ФОП ОСОБА_9 (договір № 30/08/2016-с від 30.08.2016), ТОВ «Танк Транс Україна» (договір № 48пІ6 від 24.06.2016), ТОВ «Транс Компані» (договір № 010616-125 від 01.06.2016), ФОП ОСОБА_10 (договір № 03/09/2016-т від 03.09.2016), ТОВ «УА Транс» (договір № 484 від 27.09.2016), ФОП ОСОБА_11 (договір № 7/11/2016-б від 07.11.2016), ФОП ОСОБА_12 (договір № 07/12/2016-б від 07.12.2016), СФГ «Воля» (договір № 20/10/2016-в від 20.10.2016), ФОП ОСОБА_13 (договір № 03/08/2016-г від 03.08.2016), ФОП ОСОБА_14 (договір № 12/07/16-д від 12.07.2016), ФОП ОСОБА_15 (договір № 25/07/2016-з від 25.07.2016), ФОП ОСОБА_16 (договір № 19/08/2016 від 19.08.2016), ФОП ОСОБА_17 (договір № 1 від 10.06.2016), ФОП ОСОБА_18 (договір № 11/08/2016-к від 11.08.2016), ФОП ОСОБА_19 (договір № 12/10/2016-п від 12.10.2016), ФОП ОСОБА_20 (договір № 14/06/2016 від 14.06.2016), ФОП ОСОБА_21 (договір № 11/10/2016-п від 11.10.2016), ПП «РДС» (договір № 03/10/16 від 03.10.2016), ФОП ОСОБА_22 (договір № 1 від 10.06.2016), ФОП ОСОБА_23 (договір № 20/10/2016-с від 20.10.2016), ФОП ОСОБА_24 (договір № 26/08/2016-к від 26.08.2016), ФОП ОСОБА_25 (договір № 06/09/2016-ц від 06.09.2016), ФОП ОСОБА_26 (договір № 23/12/2016 від 23.12.2016), ФОП ОСОБА_27 (договір № 26/12/2016д від 26.12.2016), ФОП ОСОБА_28 (договір № 11/08/2016-к від 11.08.2016), ФОП ОСОБА_29 (договір № 20/12/2016 від 20.12.2016), ТОВ «Трейд Агро Буд» (договір № 21/10/16 від 21.10.2016), ФОП ОСОБА_30 (договір № 2 від 08.06.2016), ФОП ОСОБА_31 (договір № 4 від 01.06.2016), ТОВ «Колбе України» (договір № 11/07/2016-к від 11.07.2016), ТОВ «Конвой Транс» (договір № 68 від 13.09.2016), ФОП ОСОБА_32 , ТОВ «Сипучка», ТОВ «Ювікар» (договір № 05/10/16 від 05.10.2016), ФОП ОСОБА_33 (договір № 21/06/2016-г від 21.06.2016), ФОП ОСОБА_34 (договір № 16/09/2016-т від 16.09.2016), ФОП ОСОБА_35 (договір № 22/08/2016-к від 22.08.2016), ФОП ОСОБА_36 , ФОП ОСОБА_37 (договір № 11/08/2016-с від 11.08.2016), ФОП ОСОБА_38 (договір № 02/08/2016-т від 02.08.2016), ТОВ «Аралія Груп» (договір № 03/01/2017-а від 03.01.2017), ТОВ «Соіл Тек» (договір № 05/09/2016-с від 05.09.2016).

На підтвердження реальності господарських операцій з перевезення ТПВ позивачем надано до перевірки та в якості додатків до позовної заяви копії таких документів по кожному з контрагентів позивача: договорів про надання послуг перевезення вантажу, договорів про надання транспортних послуг, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), заявок на перевезення вантажу, подорожніх листів вантажного автомобіля, відомостей про вантаж, довідок про надання послуг перевезення відходів, актів звірок взаєморозрахунків, реєстру податкових накладних.

Крім того, позивачем також було надано копії договорів про надання послуг з вивезення твердих та великогабаритних відходів та актів надання послуг по цих договорах з метою підтвердження реальності операцій зі збору та вивозу позивачем ТПВ від побутових споживачів та підприємств м. Львова та Львівської області.

Слід звернути увагу, що під час проведення перевірки контролюючим органом ТОВ «Аве Львів» надано усі первинні документи для підтвердження формування витрат в 1 кварталі 2017 року в сумі 16 151 900,00 грн та в 2 кварталі 2017 року в сумі 4 499 000,00 грн і податкового кредиту у сумі 1 700 646,00 грн в оспорюваних правовідносинах, які підтверджують придбання послуг з перевезення, сортування, утилізації та захоронення ТПВ, оплату їх вартості, оприбуткування, та які були оформлені в результаті фактичного здійснення господарських операцій.

Позивачем до податкового кредиту за період січень-червень 2017 року включено ПДВ на суму 1 311 813,00 грн, сплачене в ціні послуг, та до складу витрат, протягом періоду перевірки включено витрати на загальну суму 18 985 900,00 грн з придбання послуг перевезення ТПВ з перевантажувальної станції у м. Львові по вул. Північній до полігонів побутових відходів, розміщених на території Дніпропетровської області, укладених із контрагентами-перевізниками, основними з яких є СФГ «Відродження»

Згідно з умовами вказаних договорів, сторонами визначено, що контрагенти-перевізники взяли на себе обов`язок надати послуги з перевезення вантажу за затвердженим маршрутом, а ТОВ «Аве Львів», як замовник, зобов`язалося сплатити таке перевезення. Підтвердженням факту здійснення перевезення вантажу є оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу і акт наданих послуг, підписаний уповноваженими особами сторін.

На підтвердження реальності господарських операцій з перевезення ТПВ згідно з вище перерахованими договорами з надання транспортних послуг, до перевірки, як в якості додатків до позовної заяви, позивачем надано: заявки на перевезення вантажу, акти наданих послуг, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні документи.

Подані ТОВ «Аве Львів» первинні документи містять необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями), а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської діяльності, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що платником податків надано до перевірки всі документи, надання яких зумовлено ПК України.

Щодо посилання у акті перевірки, як підстави для зменшення оспорюваних сум витрат та податкового кредиту, на відсутність у ТОВ «Аве Львів» копій технічних паспортів на транспортні засоби, які залучалися до перевезення ТПВ, суд зазначає наступне.

На думку суду, зазначене є необґрунтованим, оскільки відповідні технічні паспорти на транспортні засоби знаходяться у власників цих вантажівок, тобто перевізників. В той же час, ні норми ПК Україні, ні положення (стандартів) бухгалтерського обліку право платника на формування витрат та податкового кредиту не ставлять в залежність від наявності у платника копій технічних паспортів на транспортні засоби контрагентів-перевізників.

Позивач є суб`єктом господарювання, який спеціалізується на збиранні від населення та підприємств міста Львів та Львівської області, вивезенні та видаленні твердих побутових відходів. Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є саме збирання безпечних відходів (КВЕД 38.11).

В результаті надання населенню та підприємствам послуг по збору та вивозу відходів (ТПВ) у період з січня по червень 2017 року ТОВ «АВЕ Львів» отримано та задекларовано дохід на загальну суму 57 256 105,00 грн.

Працівниками Головного управлінням ДФС у Львівській області помилково не враховано, що значні об`єми ТПВ зібраних від населення та підприємств розміщених на території міста Львів та Львівської області (копії актів наданих послуг, відповідно до яких ТОВ «АВЕ Львів» - виконавець, надавалися до перевірки) реально були вивезені спочатку власним транспортом ТОВ «Аве Львів» до перевантажувальної станції у м. Львові по вул. Північній (підтверджуються подорожніми листами вантажних автомобілів та маршрутками, копії яких також надавалися до перевірки), а потім згідно умов оспорюваних договорів контрагентами-перевізниками транспортувалися з перевантажувальної станції до полігонів побутових відходів, розміщених на території Дніпропетровської області.

Вказана обставина додатково підтверджується даними «Журналу перевезень перезавантажувальної станції», який відображає інформацію щодо: дати завантаження; номеру товарно-транспортної накладної; даних про особу перевізника; реквізитів державних номерних знаків транспортних засобів, що здійснюють перевезення; об`єму ТПВ завантаженого на авто, даних про особу водія та його особистий підпис, а також щодо планового місця розвантаження. При цьому наголошуємо, що дані внесені до «Журналу перевезень перевантажувальної станції» повною мірою відповідають даним відображеним у товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалися оспорювані перевезення.

Зменшуючи податковий кредит скаржнику на загальну суму 1 700 646,00 грн посадовими особами контролюючого органу також не враховано приписи п. 198.6 ст. 198 ПК України згідно з яким: не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У даному випадку суми податкового кредиту ТОВ «Аве Львів» за відповідні звітні податкові періоди повністю підтверджені належним чином оформленими та зареєстрованими у Єдиного реєстру податкових накладних податковими накладними, які відповідно до вищевказаних правових норм підтверджують придбання послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності товариства.

Щодо посилань відповідача-1 на відомості податкового обліку контрагентів позивача.

Суд звертає увагу, що можливе неналежне виконання контрагентами своїх податкових зобов`язань (в т.ч. щодо забезпечення своєчасного, повного та достовірного ведення податкового обліку) є підставою для притягнення до відповідальності виключно цієї особи та жодних негативних наслідків для позивача, який добросовісно виконує свої податкові обов`язки, тягнути не може.

Ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

В постанові від 04.12.2018 у справі № 802/851/18-а Верховний Суд висловився про те, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

З огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни тягне за собою відповідальність саме для таких контрагентів (постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 805/92/16-а, від 26.10.2023 у справі № 805/4817/15-а, від 18.04.2025 у справі № 813/702/18).

Щодо послання відповідача в акті перевірки стосовно завищення ТОВ «Аве Львів» витрат на суму 1 872 500,00 грн та податкового кредиту на суму 374 500,00 грн по взаємовідносинах із ТОВ «Аралія груп», витрат на суму 365 000,00 грн та податкового кредиту на суму 73 000,00 грн по взаємовідносинах із ТОВ «Теремор» та витрат на суму 230 000,00 грн та податкового кредитку на суму 42 666,67 грн по взаємовідносинам із ТОВ «Інноваційна фінансова група» з тих підстав, що нібито вказані суб`єкти господарювання мають ознаки фіктивності відсутні за місцезнаходженням, не мають необхідної кількості трудових ресурсів та основних засобів, у них відсутні у власності чи праві користуванні полігони, суд зазначає наступне

Так, зазначені вище посилання є необґрунтованими та вказує, що поза увагою контролюючого органу залишилося й те, що факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Аве Львів» та його контрагентами ТОВ «Аралія груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група», підтверджується належним чином оформленими та наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема:

щодо контрагента ТОВ «Аралія груп» - договором про надання послуг по розміщенню та захороненню побутових відходів від 03.10.2016, актами наданих послуг, податковими накладними та платіжними документами;

щодо контрагента ТОВ «Теремор» - договором про надання послуг із сортування та утилізації твердих побутових відходів від 05.04.2017 № 050417-Т, актами наданих послуг, податковими накладними та платіжними документами;

щодо контрагента ТОВ «Інноваційна фінансова група» - договором про надання послуг по захороненню побутових відходів від 13.09.2016 № 13/09/2016 та договором 07.11.2016 № 07/11/2016-а, актами надання послуг, податковими накладними та платіжними документами.

Зазначені первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» для такого типу документів, мають юридичну силу та доказовість.

Також з метою підтвердження реального характеру вказаних господарських операцій по розміщенню та захороненню побутових відходів скаржником до перевірки надано первинні документи на придбання послуг перевезення ТПВ (договори, ТТН, акти надання транспортних послуг, податкові накладні, платіжні документи), які складено за наслідком фактичного надання транспортних послуг з перевезення вантажу та за участі третіх осіб-перевізників, що додатково підтверджує факт переміщення ТПВ від ТОВ «Аве Львів» до місця їх подальшого захоронення.

В акті перевірки вказано також, що проведеною перевіркою документів наданих товариством та СУ НП України у Львівській області встановлено нібито відсутність актів виконаних робіт/наданих послуг по контрагенту позивача ТОВ «Інноваційна фінансова групі» на загальну суму 276 000 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 46 000,00 грн, однак ця інформація повністю спростовується даними протоколів обшуку Слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області від 28.03.2017, де серед переліку знайдених та вилучених документів значиться акти надання транспортних послуг по ТОВ «Інноваційна фінансова група».

Крім того, позивачем у якості додатку до письмових заперечень на Акт перевірки від 17.11.2017, контролюючому органу надано копії актів виконаних робіт/наданих послуг по контрагентах ТОВ «Інноваційна фінансова група» та ТОВ «Теремор», які помилково значилися у акті перевірки, як відсутні.

Крім того, висновки відповідача - 1 у акті перевірки ґрунтуються й на тому, що у контрагентів позивача - ТОВ «Аралія груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група» відсутні дозволи на здійснення операцій у сфері з поводження відходами.

Однак, ТОВ «Інноваційна фінансова група» своїм листом № 161/17/1 від 27.10.2017 (копія надавалася у якості додатку до письмових заперечень на висновки акту перевірки) підтверджує факт здійснення господарської діяльності у сфері збирання та вивезення відходів на полігони побутових відходів та наголошує, що його основним видом діяльності згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є оптова торгівля відходами та брухтом (код КВЕД 46.77). При цьому повідомляє про наявність у ТОВ «Інноваційна фінансова група» ліцензії Міністерства охорони навколишнього середовища №АВ 433754 від 14.05.2009 про збирання заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, ліцензію від 06.08.2013 АЕ№273695, договорів на використання сміттєзвалищ (в тому числі з метою сортування та утилізації відходів) та власних транспортних засобів для перевезення ТПВ.

Щодо посилань відповідача-1 на відсутність у контрагентів позивача спеціальних дозволів, трудових ресурсів та основних засобів, слід зазначити таке.

На думку суду, вказана обставина не може слугувати підставою для донарахування позивачу додаткових грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ, адже при укладенні договорів про надання послуг по захороненню ТПВ із певними суб`єктами господарювання позивач не зобов`язаний перевіряти наявність у таких суб`єктів спеціальних дозволів на здійснення операцій у сфері з поводження відходами. Податковим законодавством такого обов`язку не визначено. Сама ж можлива відсутність у ТОВ «Аралія груп» та ТОВ «Теремор» спеціальних дозволів не є доказом нереальності операцій з надання послуг із сортування та утилізації твердих побутових відходів, оскільки специфіка підприємницької діяльності передбачає можливість виконання такими підприємствами взятих на себе обов`язків із наступним залученням на підставі цивільно-правових договорів третіх осіб, які мають спеціальні дозволи та володіють необхідними потужностями.

Верховний Суд розглядаючи справи у подібних правовідносинах наголошував на тому, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань по взаємовідносинам з наступними контрагентами покупцями та постачальниками товарів, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства (постанова Верховного Суду від 18.04.2025 у справі № 813/702/18).

Так само відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (постанови Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 18.04.2025 у справі № 813/702/18).

Щодо посилання контролюючого органу, як на підставу для зменшення валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Аве Львів», на те, що нібито контрагенти ТОВ «Аралія груп», ТОВ «Теремор» та ТОВ «Інноваційна фінансова група» відсутні за місцезнаходженням, суд зазначає наступне.

Вказані вище посилання є необґрунтованими, оскільки можлива їх відсутність за юридичною адресою жодним чином не спростовує реальність виконання послуг з перевезення, сортування та утилізації ТПВ, адже можлива зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою недійсність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації та сама по собі не може свідчити, що ці правочини укладено без мети настання реальних правових наслідків.

Частинами 2 та 4 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Вищим адміністративним судом України (в ухвалі від 08.11.2017 у справі № 820/8258/15; в ухвалі від 06.09.2017 у справі № 813/566/15; в ухвалі від 19.06.2013 у справі № 2а-6255/12/2070) наголошував, що «ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи».

Зі змісту актів перевірок вбачається, що відповідач-1 робить висновок щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, зокрема, ТОВ «Аралія Груп», ТОВ «Теремор», ТОВ «Інноваційна фінансова група», спираючись на матеріали кримінального провадження № 12017140000000004 щодо нібито фіктивної господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Посилаючись в актах перевірок на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140000000004, відповідач-1 не довів, що останні стосуються господарських операцій саме позивача з його контрагентами, які є спірними в даній справі, а матеріали справи не містять жодних відомостей про рух наведених кримінальних справ, з яких можливо було встановити які саме правовідносини, з якими контрагентами та за який період є предметом розслідування в кримінальних провадженнях.

Крім того, матеріали справи не містять вироку в кримінальному провадженні або ухвали про закриття провадження, які набрали законної сили та якими б підтверджувався факт нереальності господарських операцій позивача або встановлювався б факт ведення контрагентами позивача фіктивної діяльності. При цьому, протоколи допиту, показання, надані слідчому чи прокурору не є належними доказами, про що неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 14.12.2022 у справі № 826/3687/18, від 06.11.2018 у справі № 822/551/18).

Відповідач-1 не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про його обізнаність щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Таким чином, відповідач-1 не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б окремо чи в сукупності свідчили про те, що операції з перевезення та захоронення ТПВ насправді не мали місця, а позивач, відповідно, неправомірно зарахував вартість таких послуг перевезення та захоронення до витрат та сформував податковий кредит за звітні податкові періоди, що були предметом податкових перевірок.

Щодо дотримання відповідачем-1 порядку оформлення результатів документальних перевірок, суд зазначає наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі Порядок № 727).

Згідно з п.п. 1 розділу ІІ Порядку № 727 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Пунктами 3 - 5 зазначеного розділу Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених ПК України, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Про обов`язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема в постанові від 26.06.2023 у справі №815/6819/14.

В постанові 14.01.2025 у справі № 460/12527/23 Верховний Суд зазначив, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов`язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущення.

Також в постанові від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24 Верховний Суд виснував, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів перевірок, такі акти, що не заперечується та по суті визнається відповідачем-1, містять лише загальне формулювання переліку первинних документів, на підставі яких сформовані висновки перевірки та прийняті спірні у справі індивідуальні акти, що не дає можливості пересвідчитися в обґрунтованості та правильності висновків контролюючого органу, як і не дозволяє ідентифікувати конкретні джерела інформації (які саме первинні документи: їх дати та зміст), що були використані контролюючим органом при формулюванні окремих висновків.

Додатки ж до акта планової документальної перевірки, на які посилається відповідач-1 в якості обґрунтування своїх висновків, так само не надають можливості суду пересвідчитися в обґрунтованості та правильності висновків контролюючого органу. Такі додатки містять виключно розрахунки вартості перевезення ТПВ по окремих контрагентах (додатки №?16 та № 19 до акта перевірки) та розшифровку кількості вивезених ТПВ по окремих контрагентах (додатки № 17, № 18 до акта перевірки).

Проте, додатки до акта планової перевірки, так само як і самі акти перевірок не містять жодних відомостей, які б дозволили дослідити та встановити, які суми податкових зобов`язань та штрафних санкцій були донараховані Позивачу по взаємовідносинах з кожним із контрагентів, та на підставі яких саме первинних документів відповідач-1 зробив висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, відповідач-1 хоч і посилається на додатки до акта перевірки як на джерело всіх необхідних відомостей щодо змісту встановлених відповідачем-1 порушень, водночас такі додатки наявні лише щодо одного акта перевірки акта про результати планової виїзної документальної перевірки. Тоді як, акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки взагалі жодних додатків не містить.

Також, у додаткових поясненнях від 03.02.2026 відповідач-1 підтвердив, що акти перевірок, які фактично є носієм доказової інформації про допущені платником податків порушення вимог податкового законодавства, взагалі не містять конкретного переліку первинних документів, на підставі яких були зроблені висновки перевірок та які б однозначно підтверджували встановлені відповідачем-1 порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, покладені в основу відповідних нарахувань податкових зобов`язань висновки відповідача-1 не є чіткими та деталізованими для того, щоб платник податків (та інші особи) міг належним чином реалізувати своє право на захист, у тому числі шляхом подання доказів на їх спростування у встановленому процесуальному порядку та для того аби підтвердити сам факт відповідного правопорушення, як це передбачено положеннями ст. 77 КАС України.

З огляду на те, що викладені в актах перевірок висновки відповідача-1 не є чіткими та деталізованими, не є можливим дослідити та перевірити правильність висновків відповідача-1 в розрізі кожного з контрагентів позивача окремо, як того вимагав Верховний Суд в постанові від 08.07.2025, якою справу № 826/3687/18 було повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції.

Наведене вище свідчить, що при формуванні відповідних висновків актів перевірок відповідачем-1 недотримано вимог щодо змісту та обґрунтування таких висновків, встановлених Порядком № 727, що є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем-1 на підставі висновків перевірок.

Крім того, акт документальної перевірки є службовим документом та носієм доказової інформації, який відображає встановлені контролюючим органом за результатами перевірки порушення, а також його мотиви та підстави для висновків. Отже, виключно ті обставини та висновки контролюючого органу, які були викладені в акті перевірки, і є підставою для подальшого прийняття контролюючим органом відповідних податкових повідомлень-рішень про донарахування податків та застосування штрафних санкцій.

Таким чином, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган може діяти виключно в межах тих обставин та висновків, які були покладені в основу акта документальної перевірки. Відповідно, належними доказами правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень можуть бути лише ті документи, на підставі яких і були сформовані висновки контролюючого органу ще на етапі документальної перевірки платника податків.

Тоді як документи, які не були досліджені під час податкової перевірки, не були відображені в акті про результати перевірки та/або взагалі виходять за межі викладених в акті перевірки обставин, не можуть вважатися належними доказами у справі та не підлягають врахуванню судом у разі їх надання контролюючим органом на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, податкові повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0021551410, від 30.11.2017 № 0021571410 та від 30.11.2017 № 0021581410 прийняті на підставі акту позапланової документальної виїзної перевірки від 10.11.2017 та податкові повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0021551410, від 30.11.2017 № 0021571410 та від 30.11.2017 № 0021581410, прийняті на підставі акту планової документальної виїзної перевірки від 14.11.2017 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги №5718/6/199-99-11-01-0125 від 16.02.2018, прийнятого Державною фіскальної служби України ТОВ «Аве Львів», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.10 ст 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з п.п. 56.2-56.3 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 56.6 ст. 56 ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем подано до ДФС України скаргу від 15.12.2017 № 1789 на податкові повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0021521410, № 0021531410 та № 0021541410, яка надійшла до ДФС України 22.12.2017, та скаргу від 15.12.2017 № 1790 на податкові повідомлення-рішення від 30.11.2017 №0021551410, № 0021571410, № 0021581410, що надійшла до ДФС України 22.12.2017.

Згідно з п. 56.8-56.9 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п. 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Рішенням ДФС України від 09.01.2018 №485/6/99-99-11-01-01-25 продовжено строк розгляду скарги ТОВ «Аве Львів» на податкові повідомлення-рішення від до 19.02.2018 включно.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.02.2018 №5718/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарги - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, до адміністративного суду кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливості реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо по-перше, такі рішення прийнято суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

На підставі вище зазначеного, суд приходит до висновку, що оскаржуване позивачем рішення Державної фіскальної служби України від 16.02.2018 №5718/6/99-99-11-01-01-25, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарги - без задоволення, саме по собі не несе жодних юридичних наслідків для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього обов`язку, відтак, рішення ДФС України не порушує права та інтереси позивача.

Згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою ЄСПЛ вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ висловив думку, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

В рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень від 30.11.2017 № 0021521410, № 0021551410, № 0021531410, № 0021571410, № 0021581410, № 0021541410, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області ТОВ «Аве Львів».

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 299 605, 00 грн (платіжне доручення від 28.02.2018 № 454), суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021521410 від 30.11.2017, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Аве Львів».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021551410 від 30.11.2017, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Аве Львів».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021531410 від 30.11.2017, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Аве Львів».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021571410 від 30.11.2017, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Аве Львів».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021581410 від 30.11.2017, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Аве Львів».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021541410 від 30.11.2017, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Аве Львів».

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» (код ЄДРПОУ 33951598) суму сплаченого судового збору у розмірі 299 605,00 грн (двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот п`ять грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.