Ухвала суду № 135738208, 16.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

16 квітня 2026 року м. Київ № 320/14422/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами

за позовомОСОБА_1 до1. Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»; 2.Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»провизнання протиправним акту, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»; Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в якому просить суд:

- визнати протиправним та зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Філію «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого Господарського підприємства «Ліси України» скасувати акт перевірки лісової ділянки, наданої в довгострокове тимчасове користування від 30.01.2024 № 12.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 позовна заява розподілено судді Жуковій Є.О.

09 квітня 2026 року позовну заяву фактично передано судді Жуковій Є.О.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у цій справі, доходжу наступного висновку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано одне із основоположним прав людини право на справедливий суд, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

В національному законодавстві дане право випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

Приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.

Практикою Європейського суду з прав людини, сформованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) визначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 КАС України, Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Пунктами 1, 2, 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено поняття наступних термінів:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

При вирішенні питання щодо належності розгляду цього позову за правилами адміністративного судочинства, суддя виходить з ґрунтовного аналізу підстав та предмету позову в сукупності з нормами чинного Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач категорично не погоджується з оскаржуваним актом перевірки лісової ділянки, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Аналіз змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимог дає підстави виснувати, що предметом цього позову є виключно акт перевірки лісової ділянки наданої в довгострокове тимчасове користування від 30.01.2024 № 12, який позивач вважає актом індивідуальної дії.

Зі змісту оскаржуваного акту перевірки лісової ділянки наданої в довгострокове тимчасове користування слідує, що цей документ фіксує факт проведення обстеження лісової ділянки, зокрема наявності на об`єкті перевірки будівництва незаконних споруд, наявності незаконної порубки лісу та іншій порушення.

Відтак, оскаржуваний акт є документом, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій осіб, що її проводили щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Суддя відмічає, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, тобто такий акт та дії осіб, що проводили перевірку зі складання цього акта не створюють правових наслідків, не породжують, не змінюють та не звужують права особи, не встановлюють для неї додаткових обов`язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

Варто зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій посадових особі, що проводили відповідну перевірку та самі собою не породжують правових наслідків для позивача та відповідно такий акт, дії по його складанню та висновки у ньому не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача або настання негативних наслідків, не порушують його прав, свобод або інтересів, що, унеможливлює розгляд вимог про визнання протиправними та скасування таких у порядку адміністративного судочинства.

Отже, оскаржуваний акт перевірки лісової ділянки, наданої в довгострокове тимчасове користування від 30.01.2024 № 12, не порушує прав, свобод або інтересів позивача, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.12.2022 по справі №804/8776/15, у постанові від 22.08.2019 у справі №8145/4144/16, у постанові від 16.09.2021 у справі №640/20588/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскаржуваний акт не створює і не породжує жодних правових наслідків, не змінює і не звужує жодних права позивача, не встановлює для останнього додаткових обов`язків і не покладає жодної відповідальності та як наслідок не є актом індивідуальної дії в розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, акт перевірки лісової ділянки наданої в довгострокове тимчасове користування від 30.01.2024 № 12 є відображенням дій посадових особі контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків для позивача та відповідно такий акт, дії по його складанню та висновки у ньому не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків або настання негативних наслідків для позивача, не порушують його права, свободи або інтереси, що, в свою чергу, унеможливлює розгляд вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного акту в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Зазначене узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №П/9901/135/18 (провадження №11-70сап18), Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 640/19671/18, від 16.09.2021 у справі № 640/20588/18, від 06.12.2022 у справі № 804/8776/15, від 16.08.2024 у справі № 640/12981/21.

Отже, з урахування положень Кодексу адміністративного судочинства та практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкриті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»; Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання протиправним та скасування акту перевірки лісової ділянки, наданої в довгострокове тимчасове користування від 30.01.2024 № 12.

При цьому, суд вважає за належне роз`яснити позивачу, що, з урахування висновків, викладених в цій ухвалі, спір про визнання протиправним та скасувати акту перевірки лісової ділянки, наданої в довгострокове тимчасове користування від 30.01.2024 № 12 взагалі не підлягає судовому розгляду.

Положеннями частини 2, 4 статті 170 КАС України встановлено, що про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Керуючись, статтями 1, 4, 5, 170, 243, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/14422/26.

2. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду з позовом з тих самих підстав, з тим самим предметом та до того самого відповідача - не допускається.

3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Відповідно до частини четвертої - п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Згідно частиною 1 статті 295 та частиною 1 статті 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Жукова Є.О.