Рішення № 135734182, 02.04.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/1118/26

2/337/1193/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

23.02.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 10.05.2018між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22034000064912, відповідно до якого Банк надав, а відповідачка отримала в кредит грошові кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (картки). Відповідачка зобов`язалась повернути надані Банком кошти, сплатити плату за їх користування (проценти та комісію) в порядку, встановленому законом. Однак відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 21084,34грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 11332,27грн., заборгованості за відсотками 1592,076грн., заборгованості за комісією 8160,00грн. Відповідно до договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Цикл Фінанс» і останній має право вимагати стягнення заборгованості на свою користь.

Просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00грн.

Ухвалою суду від 24.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

10.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Тимошенко А.В., в яких відповідачка позовні вимоги визнала частково, вважає, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, в іншій частині позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню. Зокрема, у складі заявленої до стягнення заборгованості позивач включає комісію за надання кредиту у розмірі 8160грн. Разом з тим, умови Кредитного договору не містять жодного переліку конкретних платних послуг або дій Первісного кредитора, за які встановлено зазначені комісії, не визначають їх економічного чи правового змісту та фактично зводять такі платежі до додаткової винагороди за користування кредитом, що дублює проценти за користування грошовими коштами. Відсутність у договорі переліку конкретних послуг, що підлягають оплаті, а також доказів їх фактичного надання свідчить про нікчемність умов договору в частині встановлення таких комісій. Відтак зазначена сума не підлягає стягненню з Відповідачки. Також в заборгованість безпідставно включено суму 7 200,00грн, яка фактично не є отриманими відповідачем кредитними коштами та має суперечливо визначену правову природу (страховий платіж, комісія та вартість додаткових послуг), пов`язана з нав`язаною додатковою послугою, не підтверджена належними первинними документами щодо її фактичного перерахування. Зважаючи на вищевикладену правову позицію, позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості за комісією не підлягають взагалі, а позовні вимоги щодо стягнення заборгованостей за тілом кредиту та відсотками підлягають перерахунку. Так, Відповідачка не заперечує факт отримання кредиту від первісного кредитора на суму 20 000 грн., строком на 24 місяці (з 10.05.2018 по 10.05.2020), під 0,001%. Також не заперечуються відомості щодо здійснених платежів, відображені у наданому позивачем розрахунку заборгованості. За таких умов фактичний розмір заборгованості за її розрахунком станом на дату закінчення строку кредитування 10.05.2020 становить 4 523,95 грн. Отже, позов підлягає частковому задоволенню і відповідно заявлені позивачем до стягнення судовий збір та витрати на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно задоволеній частині вимог. Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням позову з позивача на користь відповідачки пропорційно тій частині вимог, в задоволенні якої позивачу відмовлено, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, загальний розмір яких становить 6000,00грн.

Представник позивача ТОВ «Цикл Фінанс» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує повністю, просить його задовольнити,

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Тимошенко А.В. в судове засідання не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність з урахуванням відзиву на позов.

Відповідно до ст.43,223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст.638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Суд встановив, що 10.05.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» (первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №22034000064912, відповідно до якого Банк надав позичальнику на споживчі цілі кредит в розмірі 27200,00грн шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок № НОМЕР_1 , строком 24 місяці, до 10.05.2020 включно, за сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредиту 3,0% від суми кредиту, процентів за користування кредитом в розмірі 0,001% річних (на строкову заборгованість) 56,0% річних (на прострочену заборгованість) (п.1.1-1.4 договору).

Відповідно до п.1.5 кредитного договору позичальник, в порядку договірного списання, на підставі ст.1071 ЦК України та ст.26 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає Банку в дату видачі кредиту перерахувати з рахунка клієнта на користь страховика ПрАТ «УНІКА життя» суму страхового платіжу в розмірі 7200,00грн. за весь період страхування згідно договору страхування № 22034000064912-NS від 10.05.2018.

Відповідно до п.2.1,2.2 кредитного договору платежі з погашення заборгованості за кредитом, оплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних платежів (обов`язковий платіж) згідно з Графіком платежів, який викладений в п.4 цього договору. Банк списує кошти з рахунку клієнта для погашення заборгованості за обов`язковим платежем у порядку договірного списання відповідно до умов УДБО в дату платежу, зазначену в Графіку платежів. Для забезпечення своєчасного погашення заборгованості за обов`язковим платежем Клієнт зобов`язаний забезпечити надходження коштів в сумі обов`язкового платежу на відповідний рахунок не пізніше 21:00год (за київським часом) дати платежу, зазначену в Графіку платежів.

Згідно з п.4 кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснити 24 щомісячних обов`язкових платежі в сумі 1949,35грн. кожний до 10 числа кожного місяця.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором (п.3.1).

Згідно з п.3.6 кредитного договору підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що: - Банк у письмовій формі надав всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування; - Банк надав для ознайомлення в письмовій формі Паспорт продукту; - До моменту укладення цього Договору Банк ознайомив його з умовами цього Договору, Тарифами Банку та УДБО; - Банк надав в повному обсязі інформацію, що передбачена ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги державне регулювання ринків фінансових послуг», в т.ч. про розмір винагороди, яку Банк отримує від страхової компанії як агент за пропонування послуг страхування; - До моменту підписання цього Договору, ознайомлений з умовами УДБО та погоджується з тим, що цей Договір з боку Банку укладається шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитку печатки Банку та підпису уповноваженої особи Банку. Зміст статей 6, 627 та 207 ЦК України роз`яснено, із зразками печатки та підписів уповноваженої особи Банку Клієнт ознайомлений та надає згоду щодо такої письмової форми Договору.

Вказаний кредитний договір особисто підписаний позичальником/відповідачкою ОСОБА_1 із зазначенням її персональних даних.

Згідно з випискою по особовому рахунку за період з 10.05.2018 до 14.12.2021 та розрахунком заборгованості за кредитним договором №22034000064912 від 10.05.2018, складеним уповноваженою посадовою особою АТ «Банк Кредит Дніпро», станом на 14.12.2021 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить загалом 21084,34грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту 11332,27грн., заборгованості за процентами 1592,07грн., заборгованості за комісією 8160,00грн.

15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №15/12/21 (з додатками), відповідно до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило ТОВ «Цикл Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №22034000064912 від 10.05.2018 на загальну суму боргу 21084,34грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 11332,27грн., заборгованість за процентами 1592,07грн., заборгованість за комісією 8160,00грн.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд також враховує висновки Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.32-41 Висновку №11 (2008)), згідно з якими звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, та відповідно до ст.215 ЦК України визнання його таким судом не вимагається.

В силу приписів ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010).

При цьому, встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним/нікчемним, за відсутності відповідних заперечень з боку заінтересованої сторони, виходить за межі судового розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що АТ «Банк Кредит Дніпро» (первісний кредитор) та відповідачка ОСОБА_1 (позичальник), діючи вільно, на власний розсуд, уклали 10.05.2018 кредитний договір №22034000064912, відповідно до якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в сумі 27200,00грн., зобов`язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ним та комісію за обслуговування кредиту в порядку та строки, визначені договором. Зокрема, погашення заборгованості повинно було здійснюватися щомісячними обов`язковими платежами до 10 числа кожного місяця з остаточним розрахунком 10.05.2020 (кінцевий строк повернення кредиту).

Вказаний кредитний договір оформлений письмовим документом і особисто підписаний позичальником/відповідачкою ОСОБА_1 .

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми, судом не встановлено. Факту звернення до Банку та укладання вказаного кредитного договору відповідачка у відзиві на позов не оспорювала. Отже, вказаний кредитний договір є чинним і обов`язковим для виконання.

Судом встановлено, що Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, 10.05.2018 зарахував на поточний рахунок позичальника/відповідачки грошові кошти в сумі 27200,00грн., якими вона активно користувалась, частково здійснювала їх повернення, сплату процентів та комісії.

Разом з тим, свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів та комісії належним чином, тобто у погоджений в договорі строк та в повному обсязі, не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

На даний час право вимагати стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним кредитним договором належить позивачу ТОВ «Цикл Фінанс» як новому кредитору на підставі Договору факторингу №15/12/21 (з додатками), укладеного 15.12.2021 з первісним кредитором АТ «Банк Кредит Дніпро».

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами копіями кредитного договору №22034000064912 від 10.05.2018, паспорта споживчого кредиту від 10.05.2018, рішення щодо надання кредиту від 10.05.2018, договору добровільного страхування життя від 10.05.2018, Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 з додатками (реєстром боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників, актом приймання-передачі прав вимоги, платіжним дорученням), випискою з особового рахунку відповідачки, яка є первинним бухгалтерським документом, а також розрахунком заборгованості, який є повним, чітким, об`єктивним, узгоджується з умова кредитного договору та випискою з особового рахунку. Вказані докази суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення цього рішення, підстав сумніватись в їх достовірності у суду немає.

Крім того, факту отримання кредитних коштів, користування ними, неналежного виконання обов`язку з їх повернення та виникнення заборгованості відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на позов також не оспорювала.

Таким чином, неналежне виконання відповідачкою як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Так, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №22034000064912 від 10.05.2018 в загальному розмірі 21084,34грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 11332,27грн., заборгованості за процентами 1592,07грн., заборгованості за комісією 8160,00грн.

При цьому, за розрахунком заборгованості вказаний розмір заборгованості визначений первісним кредитором станом на 12.05.2020, тобто фактично на момент закінчення строку кредитування, визначеного в п.1.2 кредитного договору. Жодних нарахувань процентів та комісії після закінчення строку дії договору первісний кредитор не здійснював. Позивач набув право вимоги до відповідачки на цю суму заборгованості і також не здійснював будь-яких нарахувань процентів, комісії чи штрафних санкцій.

В межах цієї справи відповідачка та її представник заперечують проти визначеного позивачем розміру заборгованості, зокрема, через безпідставне включення до суми боргу грошових коштів в сумі 7200,00грн, які, за їх доводами, не входять в суму отриманого кредиту, мають невизначену природу. Відповідачка визнає факт отримання нею кредиту лише в сумі 20000,00грн.

Разом з тим, суд відхиляє такі доводи відповідачки та її представника через їх безпідставність.

В даному випадку, за змістом кредитного договору від 10.05.2018 та договору добровільного страхування життя від 10.05.2018, а також виписки з банківського рахунку відповідачки, остання отримала від Банку кредитні кошти саме в сумі 27200,00грн., з яких 7200,00грн це страховий платіж, який відповідно до п.1.5 кредитного договору за дорученням позичальника перераховується Банком з рахунка клієнта на користь страховика ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА життя».

Вказані кошти враховані в Графіку платежів при визначенні розміру щомісячного обов`язкового платежу, відповідачка здійснювала сплату цих платежів.

При цьому, при укладанні кредитного договору відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування, які передбачали плату за послуги страхування в розмірі 7200,00грн., від кредитного договору з такими умовами не відмовилась, підписала його. Також відповідачка особисто підписала договір добровільного страхування життя, який передбачав сплату страхового платежу в сумі 7200,00грн. Правомірність вказаних договорів відповідачкою не оспорювалась і жодних обставин, які б вказували на їх недійсність, нею в цій справі не наведено.

Крім того, в силу приписів ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним/нікчемним, за відсутності відповідних заперечень з боку заінтересованої сторони, виходить за межі судового розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010).

Заперечуючи проти позову, відповідачка та її представник також послались на нікчемність умов кредитного договору про встановлення комісії за обслуговування кредиту.

Оцінюючи ці доводи відповідачки, суд виходить з такого.

10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року №1734-VІІІ. У зв`язку з цим в Закон України «Про захист прав споживачів» були внесені зміни і ст.11 визначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19. Аналогічний висновок також містить постанова Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі №727/5461/23.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 та від 06.11.2023 року у справі №204/224/21 викладено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №359/12165/14-ц).

Згідно з ч.1,4,5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Так, в п.1.2, п.4 кредитного договору передбачена сплата щомісячної комісії за обслуговування кредиту 3,0% від суми кредиту або 816,00грн.

Разом з тим, в кредитному договорі не деталізовано і позивачем не наведено переліку послуг, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику/відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія. Будь-яких інших документів, які б містили відповідний перелік платних послуг Банку, позивач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, положення п.1.2 кредитного договору №22034000064912 від 10.05.2018 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними в силу ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим суд не знаходить підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 8160,00грн. і в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, як встановлено судом з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особовому рахунку, відповідачкою за період користування кредитними коштами було сплачено на погашення комісії усього 11424,00грн (1632,00грн - строкова комісія + 9792,00грн прострочена комісія).

Оскільки положення п.1.2 кредитного договору №22034000064912 від 10.05.2018 про обов`язок відповідачки як позичальника сплачувати щомісячну комісію за користування кредитним лімітом є нікчемними, суд вважає необхідним застосувати наслідки нікчемності правочину та здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, зарахувавши сплачену відповідачкою комісію в розмірі 11424,00грн на погашення заборгованості за кредитом та процентами, розмір яких згідно з наданим розрахунком становить відповідно 11332,27грн та 1592,07грн, а загалом 12924,34грн.

У зв`язку з цим залишок неповернутих відповідачкою коштів за вказаним кредитним договором становить 1500,34грн. (12924,34грн - 11424,00грн), який і підлягає стягненню з неї на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, позов ТОВ «Цикл Фінанс» слід задовольнити частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 1500,34грн., що становить 7,12% від первісно заявлених вимог на суму 21084,34грн. (1500,34грн х 100% / 21084,34грн.), судовий збір в сумі 189,56грн. (2662,40грн х 7,12% /100%).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, про здійснення яких в цій справі, заявили обидві сторони, суд виходить з того, що згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Крім того, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Так, здійснення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 3500,00грн підтверджується наданими ним договором про надання правової допомоги №43453613/1 від 25.08.2025, додатковою угодою до нього №22034000064912 від 26.01.2026, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, актом №22034000064912 від 26.01.2026 про підтвердження факту надання правничої допомоги (виконаних робіт, наданих послуг), які суд вважає належними та допустимими доказами.

Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 3500,00грн. суд вважає розумним, співмірним зі складністю справи, ціною заявленого позову та обсягом наданих адвокатом послуг, які згідно з актом про приймання-передачу виконаної роботи складаються з правового аналізу спірних правовідносин і консультації 500,00грн, складання позовної заяви -2500,00грн та формування додатків до неї 500,00грн.

У зв`язку з цим, відповідно до ст.137,141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 1500,34грн. або 7,12% від первісно заявлених вимог слід стягнути понесені витрати на правничу допомогу в сумі 249,20грн (3500,00грн х 7,12% /100%).

Крім того, здійснення відповідачкою у цій справі витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00грн підтверджується наданими представником відповідача договором про надання правничої допомоги б/н від 05.03.2026, додатком до нього «Розрахунок вартості юридичних послуг», актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) б/н від 10.03.2026, прибутковим касовим ордером б/н від 10.03.2026, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному відповідачкою розмірі 6000,00грн., що згідно з актом приймання-передачі виконаної роботи становить фактично вартість послуг з ознайомлення з матеріалами справи та надання консультації 2000,00грн., складання відзиву на позов 4000,00грн.

Оцінивши фактичні обставини справи та надані сторонами докази, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин - стягнення кредитної заборгованості, усталеність законодавства та судової справи в цій категорії справ, обсяг фактично наданих адвокатом послуг (ознайомлення з матеріалами справи, консультація та складання відзиву на позов), відсутність відомостей про витрачений адвокатом на це час, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає заявлений відповідачкою розмір витрат на правничу допомогу 6000,00грн. завищеним і неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову, у зв`язку з чим цей розмір необхідно зменшити до 4000,00грн, стягнувши з позивача на користь відповідачки пропорційно тій частині позовних вимог, в задоволенні якої судом було відмовлено - 92,88% (100% - 7,12%), витрати на правничу допомогу в розмірі 3715,20грн. (4000,00грн х 92,88% /100%).

Керуючись ст.3,6,11,15,16,204,207,215,216,525-530,610-612,626-629,638,640,1049,1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місце знаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б.8, заборгованість за кредитним договором №22034000064912 від 10.05.2018 в загальному розмірі 1500,34грн (одна тисяча п`ятсот гривень 34 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місце знаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б.8, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 189,56грн та витрати на правничу допомогу в сумі 249,20грн, усього 438,76грн (чотириста тридцять вісім гривень 76 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місце знаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б.8, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 3715,20грн (три тисячі сімсот п`ятнадцять гривень 20 копійок)

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А.Мурашова

02.04.2026