Рішення № 135727087, 14.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.04.2026

Справа № 334/8551/25

Провадження № 2/334/485/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Ногорних О.С.,

представника позивача Науменка М.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лісодіда О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеокоференції, цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2025 року до суду надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що концерн «МТМ» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії.

02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

З 01.11.2021 року між Позивачем та Відповідачем укладений типовий індивідуальний договір №603071314 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу.

Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».

Загальна сума боргу за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за період з 01.03.2018 року по 31.03.2025 року становить 39 753,38 грн.

Внаслідок вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості у розмірі 39 753,38 грн., а також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривні.

Ухвалою судді Дніпровський районний суд міста Запоріжжя від 22.10.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу роз`яснено право подати відзив у відповідності до вимог ст. 178 ЦПК України.

11.11.2025 представником позивачки подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

09.11.2025 відповідачкою подано клопотання про продовження строку на подання відзиву, яке надійшло до суду 14.11.2025, через те, що триває стадія призначення відповідачці захисника з Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

13.11.2025 представника відповідачки Лісодіда О.В. внесено до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №334/ 8551/25.

24.11.2025 року, через систему Електронний суд, від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Лісодіда О.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

24.11.2025 року, через систему Електронний суд, від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Лісодіда О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що між сторонами, 01.11.2021 року, був укладений типовий індивідуальний договір та посилається на його № 603071314, але копії вказаного договору, як доказ на підтвердження позовних вимог, до позовної заяви позивач не надав. Також зазначає, що у довідці, щодо заборгованості за надані послуги, відповідач вказує на загальний розмір заборгованості, який виник за період з 01.03.2018 року по 31.05.2025 року та складає - 39753,38 грн., з них заборгованість станом на 01.11.2021 року 18585,99 грн., а інша сума послуги з постачання ТЕ та ГВП, які невідомо на який час розрахунків виникли. Додатково зазначає, що позовна заява позивачем подана до суду 10 жовтня 2025 року, тобто після спливу терміну пред`явлення позовних вимог, передбачених ст. 257 ЦК України, тому що, як вбачається з позовної заяви та довідки, щодо періоду заборгованості, то вона, на думку позивача виникла у березні 2018 року, а позов подано до суду в жовтні 2025 року, тобто через 7 років, з часу виникнення права вимоги за зобов`язанням, що перевищує 3-річний строк загальної позовної давності, тому заявляє про застосування терміну строків позовної давності, який вже сплинув як на підставу для відмови у задоволені позову.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 26.11.2025 задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Лісодіда О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

01.12.2025 позивачем подано додаткові пояснення у справі, з яких вбачається, що строки на подання позовної заяви не сплинули, бо відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12. Відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 №540-IX, тобто з 02.04.2020 року, діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину. З 2 квітня 2020 року строки позовної давності за основними цивільними вимогами (загальний трирічний та спеціальні строки) були фактично продовжені на весь період дії карантину. Ця пауза завершилася 30 червня 2023 року. З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року виникла ще гостріша потреба захистити права людей та компаній. Спочатку, у березні 2022 року, було продовжено строки за окремими категоріями справ на час дії воєнного стану. А згодом, з 30 січня 2024 року, запрацювала норма, яка зупинила перебіг усіх строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом, на весь період дії воєнного стану.

05.12.2025 відповідачкою подано клопотання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 08.12.2025 задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_1 про її участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

02.03.2026 року через систему Електронний суд, від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Лісодіда О.В. до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що відповідачка не згодна із вимогами позовної заяви, навіть виходячи з того, що позивач нараховує заборгованість з 01.03.2018 року, а зміни до ЦК України, у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» набули чинності 02.04.2020 року

Представник позивача Науменка М.В., в судовому засідання 14.04.2026 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник Лісодід О.В підтримали позицію викладену у відзиві на позовну заяву, заперечували проти задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Концерн «МТМ» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Концерн «МТМ» по відношенню до відповідача є виконавцем послуг з виробництва та постачання теплової енергії призначеної для централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) що постачається до житлового приміщення шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньо домові розподільчі системи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»(зі змінами), та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами) передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між виконавцем та споживачем відповідного договору.

Згідно ст.6, ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за № 630 (надалі-Правила) зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

Правилами та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між Виконавцем та Споживачем відповідного договору.

Пунктом 8 Правил встановлюється, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»(надалі - Закону) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до п. 5 ч. 3ст. 20 Закону споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Також, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13).

Не зважаючи на відсутність договору, позивач здійснював та продовжує надавати відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить як на споживачеві так і на теплопостачальній організації, не виключає можливості стягнення зі споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачами укладений Типовий індивідуальний договір № 603071314 про надання послуги з теплової енергії. Вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ».

Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Крім того ч. 6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01.11.2021 Концерном «Міські теплові мережі» з відповідачкою укладено типовий індивідуальний договір № 603071314 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

З 1 травня 2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги»(далі - Закон), яким Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність.

Предметом регулювання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189 є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо-будинкових систем теплопостачання.

Судом встановлено, що згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Для проведення розрахунків по оплаті наданих Концерном «Міські теплові мережі» послуг відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 як на особу, яка є споживачем послуг, які надають за адресою: АДРЕСА_1 , надає Концерн «МТМ».

Позивачем у період з 01.03.2018 року по 31.11.2025 року були надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, а також постачання теплової енергії у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки щодо заборгованості та розрахунку заборгованості за надані послуги за період з 01.03.2018 року по 31.11.2025 року за вищевказаною адресою надано послуг на суму 39 753,38 гривень, які відповідачкою не сплачувались.

Згідно наданого позивачем розрахунку, за період з 01.03.2018 року по 31.11.2025 року у відповідачки існує заборгованість за надані послуги у сумі 39 753,38 грн.

Згідно пункту 31 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою КМУ, від 21 серпня 2019 р. №830 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

Частиною 1 статті 9 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в якому знаходиться квартира відповідачки, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Згідно пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі Правила), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п., п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

При цьому, суд погоджується з позицією представника позивача, що Предметом доказування у справі є наявність та розмір боргу Відповідача перед Позивачем за послуги з надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води. Розрахунок заборгованості споживача містить інформацію про розмір щомісячних нарахувань.

Отже, даний документ містить інформацію щодо предмета доказування, а тому є належними доказом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що свої зобов`язання з надання послуги з постачання теплової енергії позивач виконав належним чином. Відповідач, у свою чергу, порушив свої зобов`язання та своєчасно не вносив оплату за спожиті комунальні послуги, у зв`язку з чим за період з 01.03.2018 року по 31.11.2025 року має заборгованість перед позивачем в сумі 39 753,38 гривень.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідачка просила застосувати позовну давність.

У главі 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Результат аналізу наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд звертає увагу відповідача, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540 IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12 46гс22). Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року. 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX. Закон №4434 набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за розподіл природного газу не спливла, то перебіг цього строку був зупинений до 4 вересня 2025 року.

За таких обставин звертаючи з вказаним позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2025 року, позивач не пропустив строки позовної давності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідачки на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13,141, 259, 263-265, 268, 279, 280-284 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Концерну «Міські теплові мережі», на р/р № НОМЕР_2 у Філії АТ Укрексімбанк у м. Києві, МФО 322313 суму боргу за послугу з централізованого опалення та гарячого водопостачання, за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2025 р. на загальну суму 39 753,38 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят три гривні 38 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» на р/р НОМЕР_3 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 32121458, судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 17.04.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, вулиця Героїв полку «Азов», буд. 137.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Баруліна Т. Є.