Постанова № 13572059, 23.06.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

О

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року Справа № 2а-2090/09/0970

м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лучко О.О.,

при секретарі Круглій О.М.,

за участю сторін:

представника позивача: Павлова Р.В.,

представника відповідача: Григоріва В.М., Різничука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка» до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними,-

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2009 року Івано-Франківське обласне колективне підприємство «Медтехніка» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000232301/0 та №0000222301/0 від 05 березня 2009 року, якими підприємству визначено податкові зобов»язання по податку на додану вартість в розмірі 39038 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 19519 грн., а також по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 292547 грн. і за штрафними санкціями в розмірі 146273,50 грн. Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідачем безпідставно, із порушеннями процедури винесення податкового повідомлення-рішення, донараховано податкові зобов”язання по податку на прибуток та податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав. Пояснив, що відповідачем порушено вимоги п.4.11, п.4.12 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА №327 від 10.08.05р., а саме: рішення податкового органу прийнято з порушенням 10-денного строку з дня реєстрації акту перевірки, податкове повідомлення-рішення не вручено суб»єкту господарювання у порядку і строки, визначені чинним законодавством. Норми податкового законодавства, визначені в акті перевірки, на його думку, позивачем не порушено, підстав для донарахування додаткових податкових зобов»язань та штрафних (фінансових) санкцій немає. В зв»язку з цим просив позов задовольнити та визнати недійсними податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили повністю. Зазначили, що діяли відповідно до вимог податкового законодавства, п.4.11 наведеного вище Порядку не порушили, оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання суб»єкту господарювання письмової відповіді. Позивачем занижено податок на прибуток в загальній сумі 292547 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 39 038 грн., за рахунок заниження приросту (завищення убутку) балансової вартості запасів і зменшення залишку від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, до складу валових витрат включено суми амортизаційних відрахувань на об»єкти основних фондів 1 групи з метою зменшення належних до сплати в бюджет податків. В зв”язку з наведеним просили у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено , що 19.02.2009 року ДПІ в м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Івано-Франківським обласним колективним підприємством «Медтехніка» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №2261/23-1/03568451.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято два податкові повідомлення-рішення:

- №0000232301/0 від 05.03.09р., яким позивачу визначено податкове зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 438820,50 грн., в тому числі 292547 грн. за основним платежем та 146273,50грн. за штрафними санкціями;

- №0000232301/0 від 05.03.09р., яким визначено податкове зобов”язання по податку на додану вартість в сумі 58 557 грн., в тому числі 39 038 грн. за основним платежем і 19 519 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для донарахування податкових зобов»язань по податку на прибуток слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.9 ст.5, п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п. 8.3.1, п.п. 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв»язку з відображенням в декларації з податку на прибуток вартості запасів, придбаних та оприбуткованих в період перебування на спрощеній системі оподаткування та врахування їх при подальшому перерахунку на загальній системі оподаткування, чим завищено валові витрати та занижено валові доходи підприємства, а також завищенням амортизаційних відрахувань на об»єкти основних фондів 1 групи у звязку з ненаданням документів щодо понесених витрат на придбання, ремонт, реконструкцію даних основних фондів.

Підставою для донарахування податкових зобов»язань по податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 39038 грн. у звязку із завищенням позивачем податкового кредиту на суми податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) постачальникам в складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг в частині використання їх в операціях, які звільнені від оподаткування.

25.02.2009 року позивач подав до ДПІ в м.Івано-Франківську заперечення до акту перевірки, на яке відповідачем було надано відповідь 02.03.2009 року.

Податкові повідомлення-рішення позивачем в порядку процедури апеляційного узгодження не оскаржувались.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України “Про систему оподаткування” визначено види податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 даного Закону платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлений законом термін.

Обов”язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов”язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Щодо дотримання податковим органом процедури проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, податковим органом проводилась позапланова виїзна перевірка Івано-Франківського ОКП «Медтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства.

Перевірка проводилась на підставі п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно направлення на перевірку №00007011 та наказу ДПІ в м. Івано-Франківську №117 від 09.02.09р. Направлення та копія наказу ДПІ в м. Івано-Франівську вручено 10.02.09р. під розписку головному бухгалтеру ОСОБА_4 Перевірку проведено з відома директора та в присутності головного бухгалтера.

Податкові повідомлення- рішення податковим органом винесені 05.03.2010 року.

Згідно із ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків)

Відповідно до п.3 ч.6 ст.11-1 вказаного Закону позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у випадку, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

А тому суд приходить до висновку про правомірність та законність проведення даної перевірки.

Відповідно до п.4.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА №327 від 10.08.2005 року, а кт виїзної позапланової перевірки складається у двох примірниках та підписується сторонами протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем установленого для проведення перевірки строку. У разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб»єкт господарювання має право протягом 3 робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки, подати до органу ДПС заперечення до акту перевірки (п.4.4 Порядку).

При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку. Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох обочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання.

Відповідно до п.4.11. даного Порядку податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Оскільки 25.02.2009р. позивачем подано заперечення до акту перевірки, йому надана відповідь - 02.03.2009р. А протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) суб'єкту господарювання письмової відповіді податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення (05.03.2009р.).

Таким чином, порушень з боку податкового органу при винесенні податкових повідомлень-рішень суд не вбачає.

Стосовно донарахування позивачу податкових зобов»язань по податку на прибуток приватних підприємств, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено заниження валового доходу за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року в розмірі 175470 грн. у звязку із заниженням позивачем задекларованих показників у рядку 01.2 декларацій «приріс балансової вартості запасів», а також встановлено завищення позивачем за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року валових витрат у сумі 976828 грн. шляхом заниження задекларованих позивачем показників в рядку 04.2 декларацій «убуток балансової вартості запасів», оскільки підприємство (застосовуючи метод оцінки убутку запасів вартості перших за часом надходження запасів) при визначенні балансової вартості запасів, придбаних під час перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування в сумі 1496338 грн., використало запасів у господарській діяльності протягом 2007 року на суму 1152298 грн., повернуло постачальнику ПП ОСОБА_5 та відсторнувало із розрахунку приросту (убутку) товарі на суму 264040 грн, товари на суму 80000 грн. обліковувалися на рахунку «товари на зберіганні» та зберігалися у ВАТ «Медтехніка» (м.Донецьк) згідно договору зберігання від 07.04.2006р.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із п.4.1 ст.4 цього Закону валовим доходом визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу визначені даним Законом як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону).

Відповідно до п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв”язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг і охороною праці), у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов”язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону).

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податків за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за певними методами, одним із яких, зокрема, є метод вартості перших за часом надходження запасів.

Стосовно посилання представника позивача на лист ДПА України №7075/7/15-1117 24.05.2000 року, згідно якого при переході суб»єкта підприємницької діяльності із спрощеної системи оподаткування на загальну стистему оподаткування платник податків при складання відомості приросту (убутку) запасів повинен враховувати вартість запасів, придбаних підприємством під час перебування на спрощеній системі оподаткування, суд зазначає наступне.

В даному листі ДПА України, розглянувши лист ДПА у м.Києві від 31.03.2000 року за №616/8/31-105 щодо визначення валових доходів, валових витрат та об»єкта оподаткування при переходів з оподаткування єдиним податком на систему оподаткування податку на прибуток, роз»яснила, що у Відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів та Відомості про балансову вартість товарних запасів станом на 01.01.2000 року (на момент переходу на загальну систему оподаткування) відображається вартість запасів, придбаних в період сплати єдиного податку і не реалізованих протягом вказаного періоду в частині, що оплачена (компенсована) постачальникам.

Відповідно до листа-роз»яснення ДПА України №2169/715-0217 від 06.02.2007р., на який посилаються представники відповідача, якщо в осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної, обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати єдиного податку (тобто витрати на придбання яких не було включено до складу валових), вартість таких запасів не підлягає відображенню в таблиці 1 Додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства і відповідно не враховується при подальшому перерахунку по пункту 5.9 ст.5 Закону.

Вказані листи ДПА України в розумінні п.п.«г» п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. є податковим роз»ясненням. При цьому відповідно до підпункту «д» п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 цього Закону платник податків, який діяв до узагальнюючого податкового роз»яснення, не може бути притягнутий до відповідальності тільки на підставі того, що в подальшому таке узагальнююче податкове роз»яснення було змінене чи скасоване, чи надано нове узагальнююче податкове роз»яснення.

Однак, враховуючи те, що представником позивача в судовому засіданні документально не підтверджено, що вартість запасів, придбаних підприємством в період сплати єдиного податку, була оплачена (компенсована) постачальникам, що, в свою чергу, давало можливість відобразити таку вартість запасів у Відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів та Відомості про балансову вартість товарних запасів, суд прийшов до висновку про недоведеність вимог позивача в цій частині.

Крім того, перевіркою встановлено завищення позивачем амортизаційних відрахувань на суму 17892 грн., оскільки об»єкти першої групи основних фондів було поставлено на баланс на підставі експертної оцінки ОБТІ, яка на думку податкового органу не визначає суму витрат, понесених підприємством на придбання даного основного фонду.

Відповідно до п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 даного Закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів) (п.п. 8.3.1 п.8.3 ст.8 даного Закону).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» №2658 від 12.07.2001 року оцінка майна, майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленими нормативними актами, зазначеними у ст.9 цього Закону та є результатом практичної діяльності суб»єкта оціночної діяльності.

Експертний висновок про незалежну оцінку вартості будівель Івано-Франківського ОКП «Медтехніка» (а.с.167, 168) є висновком про ринкову вартість такого майна, а не про його балансову вартість.

Інших доказів щодо балансової вартості основних фондів для підтвердження витрат, понесених на їх придбання, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень, що підлягають амортизації, представник позивача суду не надав.

А тому, суд приходить до висновку про правомірність висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5, п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п. 8.3.1, п.п. 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підставність визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток підприємств.

Стосовно донарахування податкових зобов»язань по податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. позивачем завищено податковий кредит на суму 39038 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на цю суму, оскільки позивачем завищено податковий кредит на суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) постачальникам в складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг в частині використання їх в операціях, які звільнені від оподаткування.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” N 168/97-ВР від 03.04.1997р. об”єктом оподаткування є операції платників податків податку з поставки товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об”єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об”єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податків оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об»єктом оподаткування згідно із ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно із ст.5 цього Закону, то з метою оподаткування такі товари (послуги) вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання, але не нижче ціни їх придбання.

Відповідно до п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 даного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об»єктом оподаткування згідно із ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно із ст.5 цього Закону та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв»язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Звільняються від оподаткування послуги з поставки зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року (п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 даного Закону). Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість» №1949 від 17.12.2003 року встановлено перелік таких товарів.

Відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 даного Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

А тому донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій, суд вважає правомірним.

Підпунктом “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N 2181-III від 21.12.2000р. зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 даного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положення ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.

Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних рішень, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 25.06.2010 року.