Постанова № 13572055, 15.04.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року Справа №2-а-2333/08/0970

м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Басай О.В.

при секретарі Короташ О.Б.

за участю:

представника позивача Дунець О.Я.

представника відповідача Балінська М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ПП «Віталс»

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення №0001242301/0 від 28.12.2007 року, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Віталс» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001242301/0 від 28.12.2007 року.

Представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001242301/0 від 28.12.2007 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що при проведенні перевірки відповідачем не було враховано частку зворотної (заставної) тари, яка поверталася на склад підприємства покупцями товару протягом 2006-2007 років та вартість якої згідно п.4.6 Закону України «Про податок на додану вартість» до бази оподаткування не включається. Крім того, розрахунок повернутої тари при проведенні перевірки зроблений розрахунковим (наближеним) методом, що суперечить вимогам Наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, яким затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Також зазначив, що відповідно до п.4.6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що до бази оподаткування отримувача включається вартість зворотної (заставної) тари лише у разі коли протягом дванадцяти календарних місяців з моменту отримання такої тари вона повертається відправнику. Оскільки, акт перевірки складено 14.12.2007 року, то момент включення заставної (зворотної) тари до бази оподаткування за грудень 2006 року та січень 2007 року взагалі ще не настав, а тому донарахування ПДВ за вказаний період є і з даних підстав необгрунтованим. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що позивачем занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за 2006 року в сумі 140033, 00 грн., за січень 2007 року в сумі 9242, 00 грн. У позовній заяві позивач вказує, що ним у 2006 році отримано товар без ПДВ в сумі 322443, 00 грн. відповідно до товарно-транспортних накладних. Однак, вважають дане твердження безпідставним, оскільки в податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди 2006 року придбання товару без ПДВ не відображено в р.11 декларації (платником проставлено прочерки). Крім цього зазначив, що операції по придбанню рекламного обладнання на суму 322443, 67 грн. та розходу тари більшого на суму придбання на 322389, 37 грн., що документально не підтверджені, взаємозараховуються і не впливають на обєкти оподаткування податком на додану вартість. Також зазначив, що твердження позивача щодо безпідставного нарахування ПДВ за січень 2007 року на суму зворотної тари 55454, 00 грн., що склало 9242, 00 грн. ПДВ є безпідставним та не обгрунтованим. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року. За результатами даної перевірки складено акт №601/23-2/19402155 від 14.12.2007 року (а. с 6-34). З вищенаведеного акту вбачається, що проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 ВР із змінами та доповненнями платником занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за 2006 рік на 140033, 00 грн. та січень 2007 року на 9242, 00 грн.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001242301/0 від 28.12.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 237053, 00 грн. в тому числі за основним платежем на суму 149275, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 87778, 00 грн. (а. с. 38).

Суд не погоджується з таким рішенням податкового органу, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ВАТ «Оболонь» у подальшому «орендодавець» з однієї сторони та з другої сторони ПП «Віталс» в подальшому «орендар» уклали угоди на оренду майна № (1Х) 5259 від 08.12.2006 року, №814 від 12.04.2006 року, № (1/Х) 5074 від 19.04.2006 року, № (1/М) 914 від 30.05.2006 року, № (1/Х) №5225 від 07.07.2006 року, № (1М) 1011 від 25.07.2006 року (а. с. 65 70).

Також, судом встановлено, що ПП «Віталс» є дистрибютором ЗАТ «Оболонь» по реалізації пива, води в номенклатурі в зворотній тарі. Згідно умов договору продукція відпускається продавцем за вільно відпускними цінами, що встановлюються та змінюються продавцем час від часу з врахуванням власних виробничих затрат та конюктури ринку на умовах товарного кредиту.

Згідно даних журналу ордеру №6 та даних головної книги ПП «Віталс» придбало товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 20812408, 00 грн. (без ПДВ). Проте, сума податку на додану вартість відповідно до поданих документів складає 4162481, 60 грн.

Різниця між сумою податкового кредиту та зобовязання з податку на додану вартість обґрунтовується тим, що підприємством було отримано товар згідно вищенаведених угод на оренду майна в сумі 322443, 00 грн., а саме, товарно-транспортних накладних №40296 від 08.08.2006 року на суму 88100, 00 грн., №35647 від 12.04.2006 року на суму 40697, 34 грн., №35921 від 19.04.2006 року на суму 35491, 70 грн., №37613 від 30.05.2006 року на суму 34026, 88 грн., №39083 від 07.07.2006 року на суму 114910, 82 грн., №39719 від 25.07.2006 року на суму 9216, 30 грн., який не є обєктом оподаткування відповідно до п.п.3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року в якому зазначено, що не є обєктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в акті перевірки №601/23-2/19402155 від 14.12.2007 року відповідачем необґрунтовано відображено донарахування податку на додану вартість в сумі 64448, 60 грн. від вартості отриманого в межах договору оренди товару в сумі 322443, 00 грн.

Щодо розрахунку собівартості товару за 2006 рік, то суд зазначає наступне.

За даними поданих документів сальдо на початок 2006 року по балансову рахунку 281 «Товари на складі» складає 1520120, 96 грн., а саме, товар 1324837, 67 грн. та рекламна продукція на складі 195283, 29 грн. Прихід складає 20812408, 00 грн., товар 20489967, 00 грн. та рекламне обладнання 322443, 00 грн. Сальдо на кінець 2006 року по балансовому рахунку 281 «Товар на складі» становить 1445184, 26 грн. (товар і тара під товаром).

З головної книги по балансовому рахунку (Дт791 Кт 902) вбачається, що собівартість складає 21611241, 46 грн., за наступним розрахунком: (20047229, 04 грн. (товар) + 517726, 96 грн. (рекламне обладнання) + 1046285 (тара) ).

Щодо розрахунку реалізації товару за 2006 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до поданих документів реалізація по балансовому рахунку 702 товарно-матеріальних цінностей складається із суми проданого товару (215563062, 80 грн.), рекламного обладнання (517726, 96 грн.), тари (1046285 грн.) та податку на додану вартість (4312612, 56 грн.).

З реєстрів виданих та отриманих податкових накладних вбачається, що собівартість товару та податкові зобовязання з податку на додану вартість по ПП «Віталс» за 2006 рік складають: всього відвантажено зі складу 20047229, 04 грн.; тара відвантажена 5661923, 47 грн.; тара повернута -4615638, 01 грн.; рекламна продукція 517726, 96 грн.; товар реалізований 23127044, 76 грн.; ПДВ 4312612, 56 грн.; собівартість 21611241, 46 грн.

Щодо собівартості товару за січень 2007 року, то суд зазначає наступне.

З головної книги вбачається, що реалізація товарно-матеріальних цінностей за січень 2007 року складає: сальдо станом на 01.01.2007 року 1445184, 26 грн.; поступлення від постачальників 1768236, 54 грн.; реалізація товару по собівартості 1871784, 45 грн.; розхід тари і рекламного обладнання 112325, 29 грн.; сальдо станом на 01.01.2007 року 1229311, 06 грн.

Відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних собівартість товару та податкові зобовязання з податку на додану вартість ПП «Віталс» за 2007 рік складають: всього відвантажено зі складу 1871784, 45 грн.; тара відвантажена 513995, 14 грн.; тара повернута -401669, 82 грн.; товар реалізований 2103019, 84 грн.; ПДВ 398138, 91 грн.; собівартість 1984109, 77 грн.

Відповідно до п. 4.6 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але у строк не більше дванадцяти календарних місяців з моменту отримання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обґрунтованість висновків податкової перевірки ПП «Віталс» щодо заниження чистої суми податкових зобовязань з податку на додану вартість за 2006 рік на суму 140033, 00 грн. та за січень 2007 року на суму 9242, 00 грн. документально не підтверджується, а тому податкове повідомлення-рішення №0001242301/0 від 28.12.2007 року, яке прийняте на підставі акта перевірки є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Вищенаведені обставини підтверджуються висновком №2365 судово-економічної експертизи від 14.12.2009 року по справі №2-а-2333/08/0970 (а. с. 194-196).

Крім того, суд зазначає, що відповідно п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205 (далі Порядку) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У п.п.2.3.2 Порядку зазначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушень з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушень.

З врахування наведеного, суд зазначає, що в акті документальної перевірки розрахунок повернутої тари відображено розрахунковим методом, що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року.

Вищенаведене твердження підтверджується висновком №2365 судово-економічної експертизи від 14.12.2009 року по справі №2-а-2333/08/0970 (а. с. 194-196).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0001242301/0 від 28.12.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Віталс», 76010, вул. Короля Данила, 14/21, р/р 2600001542201 в Укрексімбанку м. Івано-Франківська, МФО 336688, код 19402155 судовий збір в сумі 3, 40 грн. (Три гривні 40 копійок) та витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 5750, 00 грн. (Пять тисяч сімсот пятдесят гривень 00 копійок).

Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не було подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Басай

Постанова в повному обсязі складена 20.04.2010 року